Критика, троллинг, даже угрозы: оправдана ли жесткость Зеленского во внешней политике

Теперішнє загострення відносин з Польщею поповнило колекцію конфліктних чи ризикованих ситуацій, що виникали в України протягом останніх років з різними державами.

А якщо поглянути вужче – які ставалися через дії або заяви президента Володимира Зеленського.

За нормальних обставин що довше людина перебуває при найвищій посаді й обертається у сфері зовнішньої політики та дипломатії, то гнучкішою, зваженішою та далекогляднішою вона стає.

Однак, схоже, це не про Зеленського.

Навпаки – виглядає так, що після понад семи років перебування на найвищій посаді він стає дедалі жорсткішим у міжнародних відносинах.

Особливо протягом останнього року-півтора, причому як щодо недружніх політиків чи країн, так і стосовно союзників.

Можуть бути різні припущення щодо причин такого підходу.

Зокрема, що Україна завдяки своїй стійкості та розвитку оборонної промисловості швидко набуває суб'єктності, тобто стає дедалі важливішим європейським і навіть світовим гравцем.

І це надає впевненості, а часом і зухвальства Зеленському як її главі.

Відповідно, зменшує бажання чи потребу прогинатися під інших.

З іншого боку, в теперішньому світі все летить шкереберть, в тому числі й у сфері міжнародних відносин.

Поведінка чи заяви лідерів, які могла жахати років десять тому, нині стають нормою.

Зрештою, у сухому підсумку питання зводиться до того, чи виправдані незвичні для дипломатії вчинки та який результат вони дають.

Це суттєво, адже маємо яскравий приклад президента Трампа.

Тому ж Зеленському все ж далеко ще до радикальних заяв і кроків американського візаві – але навряд чи можна говорити про позитивний ефект від них для Сполучених Штатів.

Два місяці від сварки до нормалізації.

Найгучніша, можна сказати, історична сварка Володимира Зеленського сталася в Білому домі у лютому 2025 року.

Тоді під час пресконференції він вступив у словесну перепалку з президентом Дональдом Трампом та віцепрезидентом Джей Ді Венсом.

"Під час війни кожен має проблеми.

Навіть ви.

Але у вас є гарний океан і ви не відчуваєте цього зараз.

Але ви відчуєте у майбутньому", – різко заявив Зеленський Трампу просто перед десятком камер.

А значна частина дискусії між ними нагадувала базарну сварку.

Завершилося це, як тоді здавалося, катастрофою – українську делегацію буквально виперли з Білого дому.

Під питанням стало продовження американської підтримки України.

Причому саме та зустріч мала, навпаки, стати примиренням після попередніх різких заяв та взаємних звинувачень.

Адже дещо раніше Дональд Трамп заявив, що рейтинг Зеленського становить лише 4%.

А той відповів, що американський президент потрапив під вплив російської пропаганди.

Трамп у відповідь назвав Зеленського диктатором.

Далі було ще одне загострення – через непоступливість Києва щодо підписання невигідної Україні угоди про надра.

Ну а сварка в Білому домі не владнала, а ще більше розпалила конфлікт між Києвом і Вашингтоном.

"Ніби кличе пива випити".

Щодо відвертих друзів Росії в Європі, то словацький прем’єр Роберт Фіцо та вже експрем'єр Угорщини Віктор Орбан роками були об’єктами нестримної критики Зеленського.

Звісно, їх було за що критикувати, і першопричина тут в діях Будапешта та Братислави – але ж саме Україна перебуває у вразливому стані війни і потребує зовнішньої підтримки.

Тож будь-які конфлікти з тими, від кого ця підтримка залежить, несуть ризики.

"Москва надає значні знижки для Фіцо, але платить за них Словаччина.

Такі знижки не безкоштовні – за них Росії платять суверенітетом або тіньовими схемами.

Це має зацікавити словацькі правоохоронні органи та спецслужби", – написав Зеленський ще в кінці грудня 2024-го, після першого з початку російської агресії візиту очільника словацького уряду до Москви.

А коли Роберт Фіцо у січні цього року публічно запропонував Зеленському зустрітися й обговорити поновлення транзиту російського газу, той зневажливо відповів у Х: "Ок.

Приїжджай до Києва в п’ятницю".

"Ніби кличе пива випити", – обурювався тоді віцеспікер словацького парламенту Тібор Гашпар.

Стосовно колишнього угорського прем'єра Віктора Орбана Зеленський не церемонився настільки, що часом заяви українського президента цілком могли би бути репліками з виступів його колишнього розважального колективу.

І це при тому, що від Орбана залежали і початок переговорів про вступ України в ЄС, і надання Києву життєво необхідної фінансової допомоги Євросоюзу.

"Кожен "Віктор", який живе на гроші Європи й намагається ще й продавати інтереси Європи, заслуговує на потиличник", – заявив Зеленський на форумі в Давосі у січні цього року.

Трохи пізніше у Мюнхені, підкреслюючи роль ЗСУ в захисті всієї Європи, він знову вколов Орбана – "…і навіть один Віктор може думати про те, як ще наростити собі живота, а не як наростити армію, щоб не допустити російські танки знову на вулиці Будапешта".

А незадовго до угорських парламентських виборів у березні Зеленський видав дещо зовсім неординарне.

"Надіємось, що одна особа в ЄС не буде блокувати 90 мільярдів або перший транш з 90 мільярдів, і в українських воїнів буде зброя.

Інакше дамо адресу цієї особи нашим збройним силам, хлопцям нашим.

Нехай вони йому дзвонять і з ним спілкуються своєю мовою", – виголосив президент.

Ця заява з присмаком погрози ошелешила навіть друзів України.

ЇЇ публічно засудили в Євросоюзі.

"...Така лексика є неприйнятною.

Не повинно бути погроз на адресу держав-членів ЄС", – заявив тоді речник Єврокомісії Олоф Гілл.

Втім, незадовго до цього, у виступі на вже згаданому вище Всесвітньому економічному форумі в Давосі, Зеленський роздав сповна і європейським союзникам.

У надзвичайно критичній щодо Європи промові він дорікнув, що європейці все ще надто м'яко ставляться до Росії і роблять недостатньо для зміцнення власної оборони.

"У Європі нескінченні внутрішні суперечки й недомовленості, які заважають Європі об’єднатися і говорити достатньо відверто, щоб знаходити справжні рішення.

І надто часто європейці обертаються один проти одного – лідери, партії, рухи й спільноти – замість того, щоб стати разом і зупинити Росію, яка несе однакові руйнування для всіх", – розійшовся Зеленський.

Ну й як не згадати недавній указ українського президента з "дозволом" на проведення параду на Красній площі у Москві 9 травня.

Причому той зухвалий тролінг стосувався не лише Путіна, а й американців, які лобіювали путінське "перемир’я".

"Враховуючи численні прохання, з гуманітарною метою, окресленою в перемовинах з американською стороною…" – йшлося в обґрунтуванні "дозволу".

Чи зіпсуються відносини з Польщею?.

У медіа та соцмережах Зеленського часом критикують за його словесну нестриманість.

Однак водночас – найчастіше підтримують в українському суспільстві.

Наприклад, після сутички з Трампом і Венсом у Білому домі рейтинг Зеленського зріс на 10%.

Та й з боку європейських колег тоді були численні знаки підтримки і солідарності.

Однак питання все ж у тому, як публічна жорсткість президента впливає на відносини України з тою чи іншою державою.

І насамперед – чи не шкодить підтримці.

Факти свідчать, що поки якихось нездоланних чи незворотних проблем не виникало.

У квітні 2025 року, лише за два місяці після "катастрофічної" сварки з у Білому домі, Зеленський і Трамп мило розмовляли віч-на-віч у базиліці святого Петра у Ватикані.

За кілька днів після цього Україна та США підписали угоду про надра.

Ще за кілька місяців запрацювала програма PURL, за якою європейські країни НАТО закуповують для України американську зброю.

США продовжують надавати Україні розвіддані.

Не було жодних повідомлень про те, що у Вашингтоні образилися на тролінг з указом Зеленського про парад у Москві.

Зрештою, та епічна сварка в Білому домі суттєво розвіяла старанно створюваний роспропагандою стереотип про Україну як слухняного "клієнта" Сполучених Штатів – і це мало певний вплив на ставлення до Києва у багатьох країнах, зокрема Глобального Півдня.

Віктор Орбан більше не очолює Угорщину.

Тож перевірити, який ефект мали би жорсткі словесні атаки Зеленського в разі його переобрання, не судилося.

На щастя, звісно.

Після поразки Орбана притих і словацький прем’єр Роберт Фіцо – тим більше, що Україна відкрила таки для Словаччини та Угорщини газову трубу.

Братислава разом з іншими країнами ЄС підтримала надання Євросоюзом Україні 90 млрд євро довгоочікуваного кредиту.

Словесна нестримність Зеленського не охолодила його стосунки з лідерами ЄС.

Як виглядає, європейські союзники ставляться до критики українського президента з розумінням – зрештою, він же очільник країни, що воює.

Якщо щось і може справді погіршити відносини Зеленського, а відтак і України з європейськими столицями – то це внутрішні антиєвропейські процеси.

Як от атака на антикорупційні органи минулого року.

Але нинішній конфлікт із Польщею є особливим.

Наразі невідомо, як вплине на українсько-польські відносини указ Зеленського про присвоєння імені героїв УПА підрозділу Збройних сил.

При цьому, найімовірніше, непростої реакції від Польщі в Києві очікували, тож це рішення також із розряду "жорстких".

Тобто це – демонстративне небажання прогинатися, тим більше, що польська сторона порушила попередні домовленості щодо історичних питань.

Поки що в Польщі палають емоції.

Наслідки стануть зрозумілими, коли полум'я остаточно згасне чи хоча би притихне.

Але якщо президент Навроцький ініціюватиме відкликання у Зеленського ордена Білого Орла – це означатиме крах стосунків двох президентів, що неминуче позначиться і на міждержавних відносинах.

Також суттєвим може бути відкладений ефект, який проявиться на польських парламентських виборах наступного року.

Або навіть раніше, адже передвиборча кампанія в Польщі фактично вже почалася, і українська тематика обіцяє бути важливою її частиною.

Навіть без останнього скандалу.

* * * * *.

Ймовірно, Володимир Зеленський відверто грає на підвищення ставок.

І нинішнє загострення з Польщею має всі шанси принести важливу зміну – сусідам доведеться змиритися з тим, що Україна не потребує вказівок у своїй історичній політиці та не сприйматиме тиску.

З іншого боку, саме цей останній "жорсткий" крок Зеленського здатен спричинити наслідки, яких раніше вдавалося уникати.

Навряд чи варто сподіватися, що лідери впливових країн ЄС і цього разу прийдуть на допомогу, намагаючись владнати новий конфлікт за участю президента України – як це було у випадку з "катастрофічною" сваркою в Білому домі у 2025-му.

Але цілком можливо, емоції таки не візьмуть гору.

І українці та поляки порозуміються самостійно.

Що було би найкращим варіантом.

Автор: Анатолій Марциновський,.

редактор "Європейської правди".