Навіть електросамокат буде під забороною: коли вийде на волю учасниця смертельної ДТП Зайцева

Як повідомляє видання "ТСН" із посиланням на власні джерела в пенітенціарній системі, нещодавно Зайцева намагалася домогтися умовно-дострокового звільнення, однак її клопотання не було задоволене.

Минуло майже дев’ять років від дня аварії, яка сколихнула всю країну та стала однією з найтрагічніших дорожньо-транспортних пригод в історії незалежної України. Увечері 18 жовтня 2017 року на перехресті в центрі Харкова автомобіль Lexus RX 350 під керуванням Олени Зайцевої зіткнувся з Volkswagen Touareg. Від сильного удару позашляховик вилетів на тротуар, де люди чекали на зелений сигнал світлофора. Тоді загинули шестеро людей, ще кілька осіб дістали тяжкі травми.

За даними співрозмовників видання, наразі Зайцева продовжує відбувати покарання в одній із виправних установ на Сумщині. Раніше вона утримувалася в установі на Дніпропетровщині. Джерела стверджують, що засуджена зверталася з проханням про умовно-дострокове звільнення, маючи позитивну характеристику та працюючи на виробництві в колонії. Проте суд не підтримав це клопотання.

Якщо ситуація не зміниться, Зайцева відбуде весь призначений термін і зможе вийти на волю лише 18 жовтня 2027 року.

Представники Офісу омбудсмена, які відвідували установу з моніторинговими візитами, зазначають, що умови утримання там поступово покращуються. Засуджені мають можливість працювати, а фахівці контролюють дотримання їхніх трудових прав та виплату заробітної плати.

Втім, навіть після звільнення Зайцева не зможе одразу повернутися за кермо. Згідно з вироком суду, окрім десяти років позбавлення волі, вона отримала додаткове покарання у вигляді трирічної заборони на керування транспортними засобами. Цей термін починає відраховуватися лише після звільнення.

Адвокатка Лариса Матвєєва, яка представляла інтереси потерпілих у справі, пояснила, що фактично протягом трьох років після виходу з колонії Зайцева не матиме права керувати транспортом. Для відновлення такого права їй доведеться повторно складати відповідні іспити.

Юристи також звертають увагу на новітню судову практику. Після того як українські суди в окремих випадках почали визнавати електросамокати транспортними засобами, заборона на керування може стосуватися і такого виду пересування.

Тим часом родичі загиблих продовжують отримувати виплати в межах компенсацій, призначених судом. Мати одного із загиблих, Світлана Вініченко, розповіла журналістам, що суми, які надходять від Зайцевої, залишаються символічними. За її словами, протягом останніх років вона отримувала перекази від кількох десятків до кількох сотень гривень.

Жінка зазначила, що 2 червня їй надійшов черговий платіж — трохи більше ніж 400 гривень. Це сталося напередодні весілля її дітей, тому вона емоційно назвала такий переказ "подарунком". Водночас Вініченко зауважила, що за всі роки після трагедії не отримала від Зайцевої жодного особистого повідомлення чи вибачення.

Нагадаємо, що смертельна аварія сталася 18 жовтня 2017 року ввечері на вулиці Сумській у центрі Харкова, коли позашляховик Lexus в’їхав у групу пішоходів, які стояли на тротуарі та чекали на зелений сигнал світлофора. Спочатку повідомлялося про п’ятьох загиблих і шістьох постраждалих, однак згодом кількість жертв зросла до шести — у лікарні померла 20-річна Діана Берченко. Водійку автомобіля тоді затримали, а слідчі відкрили кримінальне провадження за ч. 3 ст. 286 КК України.

Також Фокус писав, що суд визнав винними Олену Зайцеву та Геннадія Дронова у смертельній ДТП на вулиці Сумській у Харкові та призначив кожному по 10 років позбавлення волі. Також обом засудженим заборонено керувати транспортними засобами протягом трьох років.

У 2021 році Фокус також писав, що Олена Зайцева відбувала покарання у Покровському виправному центрі №79 на Дніпропетровщині. І, зокрема, її утримували у секторі мінімального рівня безпеки з окремим двором, житловими кімнатами та режимом обмеженого пересування під наглядом персоналу. Там засуджені працюють і мають встановлений розпорядок дня: Зайцева, зокрема, займалася ручною вишивкою, за яку отримувала невелику заробітну плату, а також мала обмежений доступ до телефонних розмов і інтернету для зв’язку з рідними.