Не дракон і не динозавр: вчені переосмислили одну з найдивніших істот давнього світу

Міжнародна група дослідників підтвердила, що загадкова істота Praearcturus gigas, скам'янілості якої понад 150 років зберігалися в колекції Лондонського музею природознавства, насправді була гігантським скорпіоном. Результати дослідження опубліковані в науковому журналі "Palaeontology". Про це пише Popsci.

Чому знахідка стала несподіванкою для палеонтологів?

За оцінками вчених, Praearcturus gigas жив приблизно 415 мільйонів років тому в ранньому девонському періоді на території сучасних Англії та Уельсу. У той час життя на суходолі лише починало активно розвиватися. Землю ще не вкривали ліси, а серед рослин переважали примітивні види, які тільки освоювали нові середовища існування.

Найбільше вражають розміри істоти. Дослідники вважають, що дорослі особини могли досягати близько 90 сантиметрів у довжину, а їхні клешні виростали до приблизно 15 сантиметрів. Це робить Praearcturus gigas найбільшим відомим скорпіоном за всю історію планети.

Помилка, яка тривала понад століття

Історія відкриття цієї тварини розпочалася ще у 1871 році. Тоді через поганий стан скам'янілостей учені не змогли точно визначити, до якої групи належала істота. Через відсутність характерних ознак, зокрема хвоста, її помилково віднесли до великих ракоподібних, схожих на сучасних мокриць.

Ситуація змінилася лише завдяки новим знахідкам, виявленим у 1972 та 2010 роках. Ці скам'янілості збереглися значно краще, що дозволило порівняти їх із музейними зразками та провести детальніший аналіз.

Співавтор дослідження, куратор викопних членистоногих Лондонського музею природознавства Річард Дж. Говард, зазначив:

"Коли люди думають про гігантських членистоногих, вони зазвичай уявляють кам'яновугільні ліси з величезними багатоніжками або схожими на бабок комахами з пізніших періодів історії Землі. Але Praearcturus жив щонайменше на 50 мільйонів років раніше, ще до появи дерев, коли життя на суші лише починалося".

Як скорпіон став гігантом?

На думку авторів роботи, величезні розміри могли бути пов'язані з особливостями тодішньої екосистеми.

У ранньому девоні великих хижаків на суші майже не існувало. Відсутність серйозної конкуренції дозволяла окремим видам займати домінуюче становище та еволюціонувати до значних розмірів. Дослідники вважають, що саме нестача конкурентів, а не лише особливості атмосфери чи підвищений рівень кисню, могла стати ключовим фактором гігантизму серед давніх членистоногих.

Співавтор дослідження Рассел Гарвуд із Манчестерського університету зазначив: "Praearcturus спантеличував палеонтологів понад століття. Завдяки об'єднанню матеріалів із кількох колекцій та використанню сучасних методів візуалізації нам вдалося отримати значно чіткіше уявлення про цю тварину, ніж будь-коли раніше".

Мешканець суші чи води?

Ще одним цікавим відкриттям стало припущення, що гігантський скорпіон міг проводити частину життя у воді. На деяких викопних рештках дослідники виявили структури на черевці, схожі на відростки сучасних ракоподібних, зокрема омарів. Вони могли допомагати тварині пересуватися у водному середовищі.

Це свідчить про те, що Praearcturus gigas міг жити як на суходолі, так і в прісноводних водоймах. Вчені вважають, що він існував у період, коли межа між водними та наземними екосистемами була набагато менш чіткою, ніж сьогодні.

Дослідник Лондонського музею природознавства Грег Еджкомб пояснює: "Межа між сушею та морем у той час була значно менш визначеною. Praearcturus дає нам захопливу можливість побачити, як ранні тварини пристосовувалися до мінливих умов довкілля. Можливо, він навіть представляє лінію еволюції, яка повернулася до водного способу життя після того, як її предки вже почали освоювати сушу".

Чому ця знахідка важлива для науки?

Відкриття демонструє, що музейні колекції й досі приховують важливі наукові таємниці. Навіть скам'янілості, які десятиліттями вважалися добре вивченими, можуть кардинально змінити уявлення про історію життя на Землі. За словами Річарда Говарда, підтвердження того, що Praearcturus gigas був саме скорпіоном, суттєво змінює розуміння того, коли і за яких умов представники цієї групи досягли таких виняткових розмірів.

Нове дослідження також ставить під сумнів поширену думку, що гігантизм давніх членистоногих пояснювався переважно високим рівнем кисню в атмосфері. Натомість важливу роль могли відігравати екологічні фактори, зокрема відсутність конкурентів та велика кількість вільних екологічних ніш.