США повертаються на Балкани. Але тепер їх цікавить не демократія

США ухвалили нову Стратегію щодо Західних Балкан. Її викладено в підготовленій Держдепартаментом «Доповіді Конгресу про політику Сполучених Штатів зі сприяння регіональній стабільності та процвітанню на Західних Балканах».

Є дві головні причини розроблення Стратегії. Перша полягає у зміні парадигми зовнішньої політики: тепер на першому місці — прагматичне партнерство, що визначається розміром прибутку, який отримує американський бізнес. Друга відображає прагнення уникнути певної невизначеності стосовно Західних Балкан часів президентів Барака Обами та Джо Байдена.

Метою Стратегії є допомога США в перетворенні Західних Балкан на дружній і стабільний регіон, привабливий з інвестиційно-економічного погляду. Регіон, що не несе загрози, а робить США «сильнішими й заможнішими».

Епоха державного будівництва під керівництвом Америки добігла кінця, заявляє Держдепартамент і визначає чотири основні напрями нової політики в регіоні.

Перший. Підтримку стабільності визначено ключовим завданням політики США в регіоні та передумовою для досягнення інших цілей. Західні Балкани в документі уперше розглядаються не крізь призму конфліктів і криз, а з погляду потенціалу партнерства, позитивного ставлення до всіх шести країн регіону.

Однак особливу увагу приділено двом країнам — Сербії та Боснії і Герцеговині.

Сербію фактично визнано лідером регіону. США хочуть бачити в офіційному Белграді партнера, з яким ведуть прямий діалог, без європейських посередників. Уперше йдеться про «заохочення» до діалогу з Косовом, а не примус, якого намагається домогтися Європа. Офіційний Вашингтон має намір розвивати відносини у багатьох сферах, але перевага надається економічному, інвестиційному, енергетичному, військово-технічному партнерству. Ймовірно, можна казати про початок формування певного інституційного механізму двостороннього співробітництва, що стане проривом за повоєнні роки.

Дарма, що ідеї «сербського миру» нікуди не поділись, а розповзаються регіоном, уже сягнувши Словенії та вкорінюючись у Чорногорії і Північній Македонії.

Водночас окремі положення Стратегії Сербія може сприйняти з тривогою. Зокрема це стосується обіцянки США підтримувати перетворення багатонаціональних Сил безпеки Косова на професійну армію; згадки про те, що Косово й Албанія є членами «ради миру» Дональда Трампа; акцентування на позитивних аспектах інтеграції Албанії, Північної Македонії та Чорногорії в НАТО; обіцянки сприяти збільшенню військового бюджету Боснії і Герцеговини.

Чимало уваги приділено БіГ. США знову заявили про «відданість» Дейтонським мирним угодам, суверенітету й територіальній цілісності країни. Сигнал надзвичайно важливий для сербських сепаратистів на чолі з Мілорадом Додіком і Росії, які, далі загрожуючи цілісності БіГ, закликають ліквідувати Офіс високого представника. Вашингтон не допустить такого розвитку подій, оскільки це не в інтересах США. Документ закликає місцевих політиків «уникати дій, що дестабілізують і роз’єднують», здатних «підірвати наш спільний (виділено мною.— В.Ц.) економічний порядок денний».

Загалом цей розділ націлений на сприяння розвитку та посиленню співробітництва країн регіону в усіх сферах, ефективнішому використанню різних міжнародних і регіональних організацій та ініціатив, таких як НАТО й Американо-Адріатична хартія.

Важливо, що Стратегія закликає місцевих політиків узяти на себе більшу відповідальність і самостійність у гарантуванні регіональної безпеки та стабільності, не сподіваючись на увічнення надмірної залежності від міжнародного втручання або нагляду. А США готові надати «свої добрі послуги, якщо їх попросять».

Другий напрям. Розвиток економічного й торговельного співробітництва з державами Західних Балкан лише посилюватиметься. Стратегія називає причини цього: регіон розташований на перетині основних європейських транспортних коридорів; має значні обсяги природних ресурсів, зокрема рідкісноземельних металів і гідроенергетики; високотехнологічний сектор, що динамічно зростає; достатньо кваліфіковану робочу силу. А інвестиції вже привертають увагу американського бізнесу.

Ключовими цілями визначено поліпшення бізнес-середовища й доступу до ринків; розвиток і модернізацію регіональної інфраструктури; забезпечення інтересів американських компаній в укладанні торговельних та інвестиційних угод.

Питання безпеки є й у цьому розділі Стратегії. Зокрема зазначено, що «енергетична залежність від Росії залишається стратегічно вразливою» для регіону, і тому диверсифікованість постачання енергоносіїв має стати важливим напрямом співробітництва США та країн регіону. Й одразу на вибір запропоновано різні варіанти: скраплений газ зі США, ядерні технології, відновлювані джерела енергії, які є комерційно привабливими та геополітично обґрунтованими.

У документі Держдепартаменту також перелічено деякі проєкти, що вже перебувають на різних стадіях реалізації:

• розвиток гідроенергетики в Албанії, БіГ, Північній Македонії, Сербії;
• модернізація вугільних електростанцій у Косові;
• прокладання кабелів передачі даних, що пов’язують держави Західних Балкан із європейськими ринками;
• участь американської будівельної фірми Bechtel у будівництві окремих ділянок регіональних автомагістралей.

І, звісно ж, скандальний проєкт будівництва Південного інтерконектора, що з’єднує газопроводи Хорватії та БіГ. Так, з одного боку, він звільнить БіГ від російської газової залежності. Але з іншого — тендер на реалізацію проєкту було проведено з порушенням правил і законів Євросоюзу, а виграла його маловідома компанія AAFS Infrastructure and Energy, власник якої належить до кола близьких до Трампа бізнесменів...

Окрім того, автори Стратегії врахували, що на Західних Балканах активно діють не лише «свої» балканські злочинні угруповання, а й транснаціональні, і це не сприяє поглибленню партнерства. Тому правоохоронні органи США та регіону націлюються на партнерську роботу з убезпечення економічного співробітництва. Без цього американський бізнес навряд чи працюватиме на Західних Балканах.

Два напрями, що залишилися, — Протидія загрозам зловмисного втручання та Стратегія використання фінансів — досить схожі й спрямовані на налагодження партнерства між правоохоронцями США та Західних Балкан для протидії міжнародній злочинності. До речі, Китай і Росія опинилися не на праведному боці, оскільки вони, як зазначено в документі, використовують для проникнення в регіон нестабільність, корупцію та слабке управління, створюючи загрози американському бізнесу.

Москва розпалює етнічне протистояння, фінансує націоналістичних політиків і системно використовує постачання вуглеводнів для тиску на місцевих політиків, прагнучи ослабити довіру громадськості до західних інституцій. А Пекін застосовує «м’яку силу» — торгівлю, державні позички, хабарі, пропаганду й партнерства на рівні еліт для посилення свого впливу, зосереджуючись на нетранспарентних секторах.

У документі зазначено важливість спільної діяльності з протидії міжнародним злочинним угрупованням, відмиванню грошей між Бюро з міжнародного обігу наркотиків і правоохоронної діяльності (INL) та відповідними національними службами й організаціями регіону. Держдеп також використовуватиме для боротьби фінансові інституції США й держав регіону, зміцнюючи їхнє співробітництво.

 У такий спосіб Стратегія фіксує зміну парадигми зовнішньої політики США щодо Західних Балкан — перехід від прямого втручання у внутрішні справи регіону до взаємовигідного співробітництва й партнерства «в ім’я стабільності та розвитку». Водночас особливий акцент робиться на підвищенні відповідальності місцевих політичних і фінансово-економічних еліт за ситуацію в кожній із країн.

Стратегія демонструє зацікавленість США в економічній та інвестиційній експансії в регіон. Тому важливим завданням політики США на Західних Балканах залишається гарантування безпеки, і особливо стримування згубного впливу таких глобальних гравців, як Росія і Китай.