Станцював вальс із однокласницею у кріслі колісному: як випускник зі Львова змінив фінал шкільної драми

Історія львівської випускниці зі спінально-м’язовою атрофією (СМА) Софії Радиш за кілька днів облетіла всю країну. Та за гучними заголовками залишилася майже непоміченою інша історія. Про хлопця, який усе ж таки вийшов із Софією на шкільний майданчик і станцював з нею випускний вальс. Саме його вчинок став фінальною крапкою у конфлікті. Про те, як Сашко вирішив затанцювати випускний вальс із однокласницею на кріслі колісному, а також що про цю ситуацію кажуть батьки і діти - читайте у матеріалі Коротко про.

Танцював за двох

Вона – в елегантній сукні ніжно-блакитного кольору на кріслі колісному. Він – у строгому костюмі, притримує її крісло і старанно танцює за двох. Це однокласники Софія і Сашко на святі "Останнього дзвоника" у рідній школі №13 м. Львів. І познайомилися вони напередодні.

- Наш хореограф Олена Воскало, якій ми дуже вдячні, поставила цей танець буквально за день: вчора була перша і єдина репетиція, а сьогодні останній дзвоник, - розповідає Коротко про мама Сашка Анна Наливко. – Загалом це був четвертий танець на святі, спеціально для Софійки. Усі діти з трьох випускних класів стали колом, а Сашко із Софійкою танцювали в центрі. Дуже щемливий момент…

Відео випускного вальсу однокласників облетіло усі соцмережі. Але цій історії передував неабиякий конфлікт.

Львів’янка Софія Радиш – перша в Україні дитина зі СМА I типу, яка «пішла» до школи у 2015 році. Дівчинка не може самостійно рухатися, дихати та харчуватися без спеціальної підтримки і медичного обладнання. Тому навчалася за індивідуальною програмою вдома, як і її молодший на 2 роки брат Лук’ян. У хлопчика теж СМА. До речі, родина Радиш багато років привертає увагу до проблем людей зі СМА в Україні та бере участь у громадських ініціативах.

І ось завершення 11-го класу. Софія вже уявляє себе у святковій сукні, з «дорослим» макіяжем, на останньому дзвонику, мріє про шкільний випускний вальс. Але, за словами її матері Наталії, стикається зі спротивом частини батьків однокласників. Мовляв, про який прощальний вальс йдеться, хто буде танцювати з дівчиною на кріслі колісному?

- Я розповіла про цю ситуацію Сашкові, він послухав і сказав: «Я буду танцювати з Софією», - розповідає мама хлопця, Анна. – Я ще кілька разів перепитала його, чи зможе він, на що почула чітку ствердну відповідь. Мій син вирішив це самостійно, без якихось вмовлянь. Зрештою, він ще й дуже впертий, тому навряд чи вийшло би його вмовити (усміхається. – Авт.). А вже після розмови з Сашком я зателефонувала мамі Софійки, повідомила про рішення сина.

Після цього події розвивалися стрімко: знайомство однокласників, репетиція, останній дзвоник, прощальний вальс. Сашко хвилювався, але намагався не показувати свої емоції. Хлопчина танцював за двох. На завершення танцю Сашко подарував квіти своїй партнерці.

- Я знаю, що син задоволений своїм вчинком, - каже мама Сашка. – А я також тішуся, що Софійка мала свято і омріяний нею танець.

- Анно, поділіться секретом: як ви виховали такого доброго і чуйного хлопця? – запитую.

- Дякую за гарні слова, але, зізнаюся, ніяких секретів не маю, - сміється жінка. – У нашій сім’ї двоє синів, Сашко молодший. З малечку виховували його самостійним хлопчиком, який може сам ухвалюватити серйозні рішення. Ще додам, що великий вплив на Сашка має Львівська національна академічна чоловіча хорова капела «Дударик». Син з 7-річного віку співає у хорі. Потрапив до «Дударика» випадково: було прослуховування у школі, і його взяли. «Дударик» - це велика любов і захоплення мого сина.

Зараз Сашко готується до НМТ. Куди саме вступатиме – ще не вирішив. Каже, спершу дочекається результатів тесту. Але головний іспит життя - на людяність - цей хлопчик вже склав на відмінно.

Історія конфлікту

Коли про історію Софійки Радиш і її випускний написали медіа, суспільство швидко знайшло винних: байдужі дорослі, жорстокі діти, школа, яка не захотіла прийняти дитину з інвалідністю. Та ситуація виявилася складнішою.

- Насправді ми взагалі не знали, що в нашому класі є дівчинка зі СМА, - кажуть Коротко про батьки випускників середньої загальноосвітньої школи №13 м. Львів.

Мама Софійки - Наталія підтверджує, що впродовж шкільних років дівчинка не брала участі у шкільних заходах через стан здоров’я. Сама жінка також не відвідувала батьківські збори і не спілкувалася з іншими батьками, а всі питання вирішувала через класного керівника.

Коли на обговоренні останнього дзвоника та випускного раптом постало питання про участь Софії у святі, частина батьків була щиро здивована. Для багатьох стало відкриттям, що у їхньому класі навчається дівчина на кріслі колісному, яка так само хоче бути на останньому дзвонику і має право на прощальний шкільний вальс. Втім, батьківський комітет точно знав про дівчинку Софію зі СМА, яка була офіційно вписана у шкільний журнал класу.

За словами мами Софії - Наталії, деякі батьки висловлювали занепокоєння через стан подвір’я школи, де мав відбутися захід. Мовляв, асфальт нерівний, крісло колісне може перекинутися. Також зазначали, що «танці вже складені, вивчені, відрепетирувані». Лунали й запитання, чому мама Софії раніше не брала участі у батьківських зборах.

Тут суспільство вибухнуло: люди побачили небажання взяти дівчину зі СМА на спільне свято. Але насправді цей конфлікт виник не через жорстокість батьків і дітей. Причиною ситуації стала відсутність контакту між людьми, які роками існували поруч, але так і не познайомилися по-справжньому.