Останні 500 метрів війни: як змінюється логіка бойових дронів в епоху РЕБ

Коли говорять про еволюцію бойових дронів, зазвичай згадують збільшення дальності, нові типи боєприпасів або автоматизацію навігації. Але реальний фронт часто змушує переосмислювати не всю систему одразу, а її найслабше місце, зазначає у коментарі 24 Каналу Владислав Плаксін, візіонер та співвласник PG Robotics.

Не вся дистанція однаково складна

Дрон може успішно пройти десятки кілометрів, стабільно тримати маршрут, вийти в район цілі, але втратити ефективність саме в той момент, коли потрібно виконати найточнішу роботу — завершити атаку. У цей момент противник активно працює засобами радіоелектронної боротьби, канал зв'язку деградує, відео затримується або зникає, а оператор змушений працювати буквально на межі реакції.

Долетіти в район цілі — вже недостатньо. Значно складніше завершити атаку в умовах активної протидії, коли ручне керування втрачає надійність. Цю фінальну ділянку атаки у професійному середовищі часто називають "останньою милею",
— каже Плаксін.

Якщо оперативні новини для вас важливі Додайте 24 Канал у вибрані в Google Додати

Зверніть увагу! Термін "остання миля" давно існує поза військовим контекстом. У логістиці ним називають фінальну, найскладнішу частину доставки — той відрізок, де система стикається з найбільшими витратами, хаосом і непередбачуваністю.

На сучасному полі бою "остання миля" — це кінцева ділянка атаки, де дрон має пройти через перешкоди, втрату зв'язку, маневрування цілі та обмеження людської реакції. І саме ця ділянка може визначати результат усієї операції.

На українському фронті перший етап масового застосування безпілотників багато в чому спирався на навичку оператора, зазначає Владислав Плаксін.

Умовно кажучи, успіх залежав від того, наскільки добре людина керує дроном, оцінює ситуацію і доводить платформу до цілі вручну. Однак із ростом числа та покращенням якості засобів РЕБ у ворога, ця модель почала давати обмеження,
— пояснює співвласник PG Robotics.

За його словами, навіть дуже досвідчений оператор працює із затримкою сигналу, обмеженою якістю зображення, стресом, зміною обстановки, потребою швидко ухвалювати рішення.

Дрони з машинним зором важливі для пошуку прикритих ворожих цілей / Фото PG Robotics

Рішення із автоматичним донаведенням на основі машинного зору працюють, не втомлюючись. Вони комбінуються з досвідом і дозволяють ураження найбільш прикритих цілей. Тож сучасна еволюція бойових безпілотників дедалі впевненіше рухається не до повного виключення людини, а до передачі "пташці" конкретної, найвразливішої частини завдання,
— пояснює співрозмовник.

Чому проблема не зводиться лише до "поставити модуль"

Плаксін описує це питання таким чином:

Збоку це може виглядати так: є засіб доставки, є система автоматичного донаведення на ціль. Здавалося б, достатньо поєднати одне з іншим. У реальності процес їхньої інтеграції складний. Автоматизоване завершення атаки — це не окремий "додаток", який просто прикручується до будь-якої платформи. Хоча, дійсно, такі приклади існують на ринку. Однак щоб система автоматичного донаведення працювала стабільно і давала якісний результат, потрібно, щоб архітектура самого виробу від початку проєктувалася під цю задачу.

Починається все з базового питання, каже експерт: що бачить оператор і що бачить сам дрон. Якщо система машинного зору має працювати на фінальній ділянці, якість оптики, стабільність передачі зображення і надійність цифрового каналу стають не допоміжними параметрами, а ядром всієї концепції. Адже чим ліпше прикрита засобами РЕБ ціль, тим кращий зв'язок потрібен, аби просто побачити ціль.

Коли оператор не може якісно захопити ціль або не має достатньої впевненості в картинці до моменту передачі фінального етапу системі, вся концепція під загрозою,
— зауважує Плаксін.

Другий критичний компонент, за його словами, — зв'язок. Канал передачі даних має залишатися стійким у середовищі активної протидії достатньо довго, щоб вивести платформу на дистанцію, де автоматичне донаведення стає ефективним. Потрібна система, у якій зв'язок, сенсори, програмне забезпечення і сама платформа від початку створювалися для спільної роботи, як єдина конструкція.

Один із прикладів такого рішення — український Lucky Shot від PG Robotics, ШІ дрон-камікадзе (синонім — ударний безпілотник з автоматичним донаведенням на основі машинного зору), здатний самостійно уражати вже захоплену ціль. Важливе формулювання — "вже захоплену": система не обирає ціль замість оператора, а бере на себе фінальний етап виконання задачі. Виробник описує алгоритм застосування доволі прямолінійно: вибір цілі — захоплення — автоутримання — автоматичний політ — ураження.

Lucky Shot може самостійно вразити ціль / Фото PG Robotics

Оператор виявляє ціль, оцінює обстановку, ухвалює рішення, підтверджує атаку. Система бере на себе ту частину, де швидкість машинної реакції та стабільність системи зв'язку мають перевагу. Відповідно, Lucky Shot виключно ефективно забезпечує впевнене захоплення цілі.

Зверніть увагу! Цей ударний безпілотник забезпечує захоплення цілі з відстані від 1000 метрів, а за сприятливих погодних умов — до 1500 метрів. Показники підтверджені під час польових випробувань та бойових операцій. Він має тактичний радіус застосування понад 15 кілометрів, максимальну швидкість із навантаженням до 100 кілометрів на годину, корисне навантаження до 1,5 кілограми, а також закритий цифровий даталінк із ППРЧ.

Як пояснює співвласник PG Robotics, для бойового застосування це означає дати оператору можливість вивести платформу в район роботи, виконати захоплення цілі та доручити машині завершити атаку. Цей ударний безпілотник стає незамінним під час активних бойових дій.

Коли дешевше — не завжди ефективніше

На війні техніку оцінюють не лише за заявленими характеристиками, пояснює Владислав Плаксін. Зрештою все впирається в інше: що реально працює на полі бою. І тут змінюється сама економіка застосування.

Тривалий час здавалося, що у війні дронів головне — здешевлення. Чим дешевший дрон, тим краще, бо його можна запускати масово. Масовість справді змінила сучасне поле бою. Проте вона не завжди тотожна ефективності,
— каже співрозмовник.

Якщо для ураження однієї складної цілі потрібно багато послідовних спроб, довге перебування оператора на позиції, повторне розгортання, додатковий ризик демаскування та більше часу під загрозою контрудару, тоді економіка війни починає рахуватися інакше, зазначає Плаксін. Адже на війні рахують не лише вартість платформи, а й час, ризик для екіпажу, ймовірність виконання завдання, темп операції. Через це зростає попит на рішення, які, долетівши, мають підвищити шанс завершення місії в умовах активної протидії.

Це не означає, що один тип безпілотників замінює інший, каже експерт. Дешеві масові рішення залишаються критично важливими для багатьох сценаріїв. Радше йдеться про розширення тактичного набору.

Чому ШІ тут означає не те, що уявляє масова аудиторія

Словосполучення "ШІ дрон-камікадзе" зазвичай викликає сильні асоціації у широкої аудиторії, як образ пташки, яка самостійно вирішує, кого атакувати, вважає Плаксін.

Оператор знаходить ціль, оцінює її, ухвалює рішення про застосування, підтверджує захоплення. Після цього система бере на себе утримання траєкторії, трекінг цілі, корекцію фінального зближення, компенсацію деградації зв'язку у фінальній фазі доведення до вже визначеної цілі. Фактично йдеться про автоматизацію найбільш технічно складного відрізка, а не про повну заміну оператора.

Тож коректніше дивитися на такі системи не як на футуристичний "роботизований удар", а як на еволюцію інструментів точного наведення,
— каже співрозмовник.

Що змінюється для оператора

Технологічні зміни завжди впливають і на людську роль, зазначає Плаксін. За його словами, ранній етап масового бойового застосування дронів багато в чому був побудований навколо індивідуальної майстерності оператора. Фактично оператор мав виконувати весь цикл: виявити, наблизитися, маневрувати, утримати ціль, завершити атаку. Це вимагало дуже високої підготовки. І навіть маючи таку, він був залежним від середовища.

Саме тому підготовка операторів залишається одним із ключових факторів ефективного застосування безпілотних систем. Для цього дедалі ширше використовуються спеціалізовані тренувальні платформи, зокрема Ukrainian Fight Drone Simulator Military Edition — український військовий симулятор для відпрацювання польотів, тактичних сценаріїв та командної взаємодії. У військовій версії платформи оператор може тренувати роботу в умовах РЕБ і РЕР, взаємодію з командиром, роботу зі зміною погодних умов та аналізувати власні рішення після виконання місії.

Водночас, за словами співвласника PG Robotics, часткова автоматизація змінює акценти.

Важливішими стають ситуаційна оцінка, правильний вибір цілі, тактичне рішення щодо моменту застосування, виведення системи в правильну позицію та підтвердження захоплення,
— розповідає Плаксін.

На його думку, дивитися на такі продукти виключно як на окрему бойову пташку — ще одна помилка масового сприйняття. Адже ефективність часто визначається не одним виробом, а всією системою застосування.

Lucky Shot у продуктових матеріалах подається як частина комплексного рішення з наземною станцією, виносним антенним комплексом та інфраструктурою розгортання. Для військового застосування це принципово, зазначає співрозмовник. Бо "остання миля" починається значно раніше за момент атаки: коли оператор має швидко розгорнути систему, отримати стабільний канал, вивести платформу в район роботи, виконати захоплення цілі.

Чому це може бути не тимчасовою модою

Поле бою постійно змінюється, наголошує Плаксін. Частина рішень, які сьогодні виглядають перспективними, за кілька місяців можуть втратити актуальність через зміну тактики застосування.

Водночас проблема, на яку відповідають системи автоматичного донаведення, навряд чи зникне сама собою, зауважує візіонер та співвласник PG Robotics. Противник продовжує розвивати засоби радіоелектронної боротьби, відповідно, оператор і надалі залишатиметься в умовах обмеженого часу на ухвалення рішень, питання зі стабільністю сигналу та складної бойової обстановки.

"Зрештою, у будь-якій війні технології проходять просту і прицільну перевірку: чи змінюють вони результат. Тому увага до таких систем навряд чи зменшиться. Потреба надійно завершувати атаку в умовах активної протидії залишається актуальною", — резюмує експерт.

Важливо! Матеріал має виключно інформаційний характер. Інформацію наведено виключно з метою висвітлення розвитку сучасних технологій та тенденцій у сфері безпеки й оборони.