Стародавній Єгипет у римській Британії: археологи знайшли флакончик для сурми

Гілларі Кул з Barbican Research Associates виявила в архіві флакончик, який був разюче схожий на давньоєгипетські флакони для кохлю. Він датується кінцем II століття н.е. і став першим і єдиним подібним об'єктом, знайденим у Британії римських часів, повідомляє Phys.org.

Стародавні єгиптяни часто зображувалися з чорною підводкою навколо очей, відомою як кохль або сурма. Її зберігали в невеликих посудинах. Посудини для кохля знаходили по всьому Єгипту і Судану (Нубії), але в інших регіонах вони - рідкість.

Скляний флакон виявили під час розкопок, що проводяться Йоркським археологічним фондом. Розкопки показали, що наприкінці II століття це місце було частиною сміттєзвалища.

"Наприкінці II століття територія через річку від легіонерської фортеці почала розвиватися як великий цивільний центр. Найімовірніше, це було місце, куди скидали сміття легіону", - розповіла Кул.

Флакон був пофарбований у синьо-зелений колір зі срібним відливом і темними плямами від вивітрювання. Це відрізняє його від інших скляних римських артефактів, знайдених у Британії. Малоймовірно, що зовнішній вигляд флакона був пов'язаний з умовами його зберігання, оскільки в інших артефактів був нормальний колір.

Кул також виключила ймовірність того, що це була просто дуже погано зроблена пляшка, оскільки ніколи "не стикалася з таким рівнем некомпетентності в жодній іншій посудині".

Флакон також відрізнявся від інших римських пляшок, які зазвичай мали тонші стінки і внутрішнє заглиблення, що повторювало зовнішню форму. Ймовірно, що це була давньоєгипетська пляшечка для сурми, оскільки такі посудини були доволі розповсюджені на той час.

У I і II століттях нашої ери єгипетські склороби виготовляли два типи флаконів: один із внутрішнім порожнистим заглибленням, що повторює зовнішнє, та інший із циліндричним внутрішнім порожнистим заглибленням, як у флакона "Йорк". Ці додаткові форми були особливо зручні як флакони для сурми, оскільки давали змогу зберігати сурму і легко витягувати її за допомогою аплікатора.

Такі флакони для кохля знаходили по всьому Єгипту, зокрема на військових об'єктах, таких як Умм-Балад (II століття нашої ери) і Дідімой (90 рік нашої ери). Крім того, флакони для сурми були виявлені у великій кількості на звалищах, наприклад, у форті Ваді Абу-Маамель, де було знайдено 36 контейнерів для сурми, датованих II століттям нашої ери.

"Цей товар не був широко розповсюджений за межами Єгипту і Судану — якби це було так, ми б отримували ці флакони набагато частіше", — сказала Кул.

Флакон не підходив для парфумів через невеликий розмір і навряд чи це був сувенір, привезений мандрівником. "Якщо туристи в Єгипті вирішили, що їм потрібна підводка для очей у будь-якій кількості, ми могли б очікувати, що такі незвичні флакони зустрічатимуться частіше", - вважають учені.

Кул вивчила географічні обмеження використання підводки для очей і дійшла висновку, що в неї "могли бути етнографічні наслідки". Підводку використовували майже виключно в Єгипті та Судані, що вказує на невеликий попит на неї за межами цих регіонів. Таким чином, підводка відображала регіональні переваги, подібно до того, як набори косметики у вигляді ступки і маточки у Великій Британії вказували на регіональні переваги, і тому рідко зустрічалися в інших контекстах.

За словами вчених, у ті часи у Йорка і навколишніх територій були різні зв'язки з Єгиптом. Наприклад, командувач Клавдій Ієроніміан побудував у Йорку храм Серапіса, греко-єгипетського бога.

Тим часом у Лестері археологи виявили шкатулку зі слонової кістки з вигравіруваним зображенням бога Анубіса, який користувався особливою популярністю серед римських солдатів, дислокованих у Єгипті. На цьому ж місці були знайдені військові печатки, зокрема одна, яка зберігалася в Єгипті.

Кул вважає, що флакончик із підводкою для очей привіз до Йорка як особисту річ солдат, який або був єгиптянином, або провів значний час у Єгипті, перейнявши місцеві звичаї.

Нагадаємо, нещодавно римський надгробок віком близько 2000 років, який вважався втраченим після Другої світової війни, знайшли у дворі приватного будинку в американському Новому Орлеані. Артефакт, який раніше належав колекції Національного археологічного музею Чівітавеккьї в Італії, планують повернути на батьківщину.