Територіальне прокляття імперії та бадьоре гудіння дронів

Колонка опублікована Радіо Свобода, переклад із дозволу автора і редакції

3 червня під гаслом "Прагматичний діалог – шлях до стабільного майбутнього" в Петербурзі відкрився Міжнародний економічний форум (ПМЕФ).

Рано вранці того ж дня майбутнє прилетіло в місто у вигляді українських дронів. Десятки безпілотників, без проблем подолавши понад 1000 кілометрів від українського кордону і "непробивний" пояс ППО північної столиці, атакували об'єкти інфраструктури в Кронштадті, Кіровському і Красносільському районах. У Кронштадті дрони вразили корвет "Бойкий", носій керованої ракетної зброї, що ще недавно супроводжував танкери російського "тіньового флоту" через Ла-Манш, а в районі Великого порту – Петербурзький нафтовий термінал, найбільший нафтоперевалочний комплекс на північному заході РФ.

Незважаючи на заборону на публікацію відео ударів дронів у медіа, соцмережі сповнені ефектних кадрів палаючих терміналів, супроводжуваних захопленим матом спостерігачів. (Озвучка відео прильотів українських дронів по російських містах – особлива тема: коментатори, особливо чоловіки, приходять у захват, немов б'ють не по них, а десь у кіно – тут, мабуть, можна говорити про важку форму інфантилізму). Чорний дим заволікає небо, і на його тлі особливо яскравий вигляд мають білі архітектурні символи нового Петербурга – газпромівський Лахта-центр і ажурні естакади КАД; утім, непоганий вигляд має і старий Ісаакій в обрамленні чорних хмар, підсвічених сполохами пожежі.

Окремий захват – відео, які виклали в мережу підрозділи ППО з навколишніх дахів: молодим бійцям явно подобається те, що відбувається, вони позують на тлі палаючих терміналів.

Шоу українських дронів безнадійно зіпсувало Путіну його улюблене свято і головний світський захід року. Уже з'явилися жарти про указ Володимира Зеленського, аналогічний указу від 8 травня, який дозволяє проведення форуму в зазначені дні в означеній локації за умови синхронного перекладу всіх дискусій українською мовою.

Але крім жартів: українські дрони у 2026 році не тільки змінюють перебіг війни, а й переписують сценарій російської політики.

Точно так само дрони зараз змінюють відпускні плани росіян: усе чорноморське узбережжя зіткнулося з наслідками атак дронів – від "нафтових дощів", розливів мазуту і закритих пляжів у Туапсе й Анапі до "бензинової посухи" в Криму, де ЗСУ, за словами міністра оборони України Михайла Федорова, перейшли до кампанії "логістичної ізоляції". Американські БпЛА нового покоління з елементами машинного зору і штучного інтелекту стали атакувати бензовози та інші вантажні автомобілі, що постачають анексований півострів, перетворивши трасу Р-280 "Новоросія" на "дорогу смерті". Узбіччя дороги заставлені десятками остовів спалених вантажівок, водії відмовляються здійснювати рейси навіть за потрійний тариф, а рідкісні бензовози-камікадзе, яким вдається прорватися до Криму, зустрічають оплесками та криками "ура".

Бензину в Криму практично не дістати, надруковані талони на пальне (з розрахунку 20 літрів на день) перетворилися на непотрібні папірці, на кілька заправок, що працюють, вишикувалися багатокілометрові черги. По суті, обнуляється одне з головних символічних досягнень Росії в цій війні – сухопутний коридор до Криму. І йдеться не тільки про населення півострова і тисячі курортників, що застрягли там, а й про постачання угруповань російських військ "Дніпро" і "Восток" у Херсонській і Запорізькій областях чисельністю 150 000 осіб на піку так званого "літнього наступу" ЗС РФ, що захлинається, ледве розпочавшись.

Укотре Крим перетворюється на обложену фортецю, нагадуючи про 350-денну оборону Севастополя в Кримській війні (1854-1855) і 250-денну – у Другій світовій (1941-1942). Цього разу півострів в облозі з моря (основні сили Чорноморського флоту виведені в Новоросійськ, і залишки його замкнені в бухті Севастополя), із суходолу і з повітря. І справді, Крим – це "острів невдач" Росії, больова точка Імперії, місце, яким із 3000 років його письмової історії Росія володіла лише 171 рік (1783-1954) і водночас постійно захищала і втрачала. І немає жодних передумов до того, щоб їй вдалося утримати його і цього разу: деокупація Криму – це питання часу.

У підсумку за останній місяць українські дрони обнулили три головні символічні досягнення путінської Росії: парад перемоги 9 травня, який перетворився на малодушний і зім'ятий "парад поразки", улюблене дітище Путіна – Петербурзький економічний форум і "дорогу життя" в анексований Крим.

І разом зі збільшеною частотою і дальністю українських ударів по Росії (під загрозою вже вся європейська територія і Урал) це ставить принципове питання про стратегічну стійкість країни в її нинішніх кордонах.

Упродовж століть, відповідно до класичних військових теорій і уявлень про геополітику, вважалося, що її територіальний розмах і стратегічна глибина (укупі з суворим кліматом, непрохідністю й нерозвиненістю території, відсутністю доріг, інфраструктури та ін.) є найкращою гарантією невразливості держави, підтвердженням чому слугувала доля армій Наполеона і Гітлера.

Але в нову технологічну епоху безпілотних апаратів, автономної зброї, супутникового зв'язку і штучного інтелекту відстань згортається, простір стає прозорим, проникним і вразливим – і що ширшим є простір, то вищою є його вразливість.

Величезне територіальне тіло Росії, на нарощування якого пішло 500 років і в ім'я якого було принесено незліченні жертви, з переваги стає слабкістю: його практично неможливо прикрити і захистити.

Беззахисною виявляється розподілена нафтогазова інфраструктура, розкидана країною, протяжні лінії комунікації, включно з тонкою ниткою Транссибу із сотнями мостів, яка пролягає уздовж китайського кордону (спроба продублювати її БАМом виявилася безуспішною – через природні умови та обмежену пропускну спроможність БАМ так і не став стратегічною магістраллю), розкидані підприємства ВПК, спадщина радянської системи поділу праці, віддалені військові склади й аеродроми (спадщина протистояння з усім зовнішнім світом). Усе це практично неможливо прикрити і захистити від малопомітних, безшумних і всепроникних дронів.

Водночас навіть райони, що особливо охороняються, типу Москви і Петербурга, перестають бути невразливими, як показали останні українські атаки.

Додамо до цього ексклави зі зростанням складнощів логістики: до Калінінграда тепер треба летіти складною дугою, через нейтральні води Балтійського моря, а анексований Крим так і зовсім під загрозою ізоляції. У результаті отримуємо країну, обтяжену надлишковою, збитковою і беззахисною територією, яку вона не здатна тягнути із собою далі в XXI століття: так динозаври зі своїми гігантськими тілами, гострими зубами і непробивними шкірними покривами (а також маленьким мозком) виявилися неконкурентоспроможними в нову геологічну епоху і були приречені на вимирання. Подібно до викопної тварини, Росія не доживе до кінця нинішнього століття зі своїм важким і неповоротким територіальним тілом – і війна лише прискорює цей процес деколонізації та втрати контролю над простором.

Почавши війну із захоплення територій, Росія зрештою буде їх втрачати – причому не тільки ті, що окупувала 2014-го і 2022-го, а й ті, що привласнювала в попередні століття. І в цьому сенсі ранок першого дня Петербурзького форуму справді показав образ майбутнього Росії: у чорному диму і кривавих відблисках пожежі.