Bloomberg: Вибори у Вірменії стали для Путіна проблемою

Прагнення Москви відновити контроль над колишніми радянськими республіками має глибоке внутрішнє коріння. Про це пише «Главком» із посиланням на Bloomberg.

Російський диктатор Володимир Путін, який колись назвав розпад СРСР найбільшою геополітичною трагедією ХХ століття, витратив два десятиліття на спроби повернути час назад. Проте ревізіонізм Кремля призвів лише до руйнівних наслідків для сусідів Росії, а черговою точкою розлому стала Вірменія, де внутрішньополітична боротьба переросла у вибір подальшого геополітичного курсу.

Після 1991 року Росія мала величезний потенціал «м’якої сили» на пострадянському просторі. Більшість нових незалежних держав прагнули міцних зв’язків із Москвою, попри історичну пам'ять про Голодомор, депортації та жорстоке придушення рухів за незалежність.

Вірменія тривалий час залишалася найбільш проросійською країною регіону. Єреван добровільно погодився на присутність російської військової бази в Гюмрі, вбачаючи в Москві єдиного гаранта безпеки перед загрозою з боку Туреччини та Азербайджану. Саме російська підтримка на початку 1990-х років допомогла Вірменії здобути контроль над Нагірним Карабахом.

Проте ситуація кардинально змінилася у 2023 році. Азербайджан повернув контроль над анклавом, що змусило все етнічне вірменське населення втекти. Російські миротворці, які перебували в регіоні, не вжили жодних заходів. Це змусило вірмен переоцінити свої відносини з Кремлем: дешевий російський газ та членство в Євразійському економічному союзі виявилися замалою платою за повну відсутність гарантій безпеки.

Директор Кавказького інституту Олександр Іскандарян зазначає, що російські лідери ніколи не вміли користуватися доброзичливістю сусідів, адже їхнє єдине уявлення про «м’яку силу» – це танки та природний газ. Як наслідок, якщо радянське покоління мріяло про навчання в Москві, то сучасна вірменська молодь розмовляє англійською і орієнтується на Європу та США.

Прем'єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян та його партія «Громадянський договір» прямо протиставляють майбутні вектори розвитку країни. Голос за владу означає курс на демократію, мир та інтеграцію з Європою, а голос за опозицію – повернення до олігархії та залежності від Росії.

Незважаючи на травматичну втрату Нагірного Карабаху, проросійські сили у Вірменії залишаються слабкими. Опитування Міжнародного республіканського інституту засвідчило, що партію Пашиняна підтримують 32% виборців. Натомість проросійська партія «Сильна Вірменія», яку очолює мільярдер Самвел Карапетян, посідає друге місце з результатом лише 6%. Головною інтригою залишається велика кількість громадян, які ще не визначилися.

Реакція Москви на спроби Єревана диверсифікувати закордонні зв'язки виявилася стандартною: блокування вірменського експорту під приводом «санітарних порушень» та інформаційні кампанії з дискредитації чинного уряду. Кремль помітно нервує через проведення в Єревані саміту Європейської політичної спільноти, який відвідав президент України Володимир Зеленський, а також через відсторонення Росії від мирних переговорів за посередництва США.

Вихід з-під впливу Москви буде для Вірменії болісним економічним процесом, що доводить досвід України, Молдови та Грузії. Наразі на Росію досі припадає понад 35% вірменського товарообігу, тоді як на ЄС – лише 11,8%.

Вірменія не намагається повністю розірвати всі зв'язки з Росією, але прагне припинити колоніальні відносини, які обмежують її суверенітет. Проте доки єдиною відповіддю Кремля на прагнення автономії залишатимуться погрози та ембарго, Росія продовжуватиме неминуче відштовхувати своїх колишніх союзників.

Раніше президент Росії детально зупинився на фінансових та господарських втратах, яких зазнає Єреван, якщо вирішить вийти зі складу Євразійського економічного союзу заради зближення з Європейським Союзом.

Путін закликав вірменську сторону ретельно прорахувати кожен крок перед ухваленням рішення, а сам процес обговорення зробити щирим і публічним.

Як відомо, Росія напередодні парламентських виборів у Вірменії активізувала приховані операції впливу, щоб завадити переобранню прем'єр-міністра Нікола Пашиняна та зупинити зближення країни із Заходом. 

За даними Reuters, Кремль розглядав одразу кілька інструментів впливу на вибори, призначені на 7 червня. Серед них – масштабна кампанія дезінформації на підтримку проросійських кандидатів, а також схема перевезення до Вірменії десятків тисяч етнічних вірмен, які проживають у Росії.