Учені виявили монументальну геологічну структуру під Антарктидою

Геологічне віяло: як формувався крижаний континент

Дослідники виявили існування монументальної геологічної структури, яка лежить на глибині близько 3,2 кілометра під крижаним панциром Східної Антарктиди. Це утворення, що отримало назву Східноантарктична провінція віялоподібних басейнів (EAFBP), об'єднує в собі кілька відомих раніше об'єктів, які науковці досі розглядали лише як окремі елементи. Зокрема, до складу структури входять підлядникові басейни Вілкса та Аврори, а також озеро Восток – найбільша відома підлідна водойма на планеті, пише Futurism.

Тривалий час ці об'єкти вивчали незалежно один від одного, але остання наукова робота, опублікована в журналі Nature Geoscience, доводить, що всі вони є частинами одного гігантського пазла.

Щоб скласти цю картину, команда вчених об'єднала масиви даних із багатьох джерел: геологічні спостереження, вимірювання гравітації, магнітні дані та моделі земної кори.

Оскільки ці басейни лежать під приблизно половиною Східноантарктичного крижаного щита, вони, ймовірно, сильно впливають як на потік льоду, так і на еволюцію ландшафту, що робить їх важливими для антарктичних льодовикових і гідрологічних процесів,
– прокоментували автори дослідження.

Аналіз даних дозволив фахівцям зробити висновок, що ця геологічна особливість сформувалася через процес, відомий як "розподілене ротаційне розтягнення". У межах цього механізму континентальна кора повільно розтягувалася назовні від центральної точки протягом мільйонів років, нагадуючи розкриття складного ручного віяла. Точка розвороту цієї структури розташована неподалік від Південного полюса.

Цей процес мав колосальні наслідки для всього континенту:

• На заході розширення кори спричинило стиснення, яке призвело до підняття гір Гамбурцева – підлідного хребта, що своєю альпійською топографією нагадує молоді гори.
• На сході ж цей процес змусив сегменти Трансантарктичних гір повернутися за годинниковою стрілкою приблизно на 20 градусів. Таке обертання призвело до того, що гори насунулися на гарячу літосферу Західноантарктичної рифтової системи, розділивши гірський ланцюг на три окремі блоки.

Ми припускаємо, що весь регіон є єдиною фізіографічною одиницею, і називаємо її Східноантарктичною провінцією віялоподібних басейнів,
– заявив провідний автор дослідження Егідіо Армаділло з Університету Генуї.

Що це нам дає?

Окрім суто геологічного інтересу, відкриття має критичне значення для розуміння кліматичних змін. Басейни, що входять до структури, впливають на те, як три головні льодовикові щити Антарктиди реагують на потепління.

Загальний об'єм льоду в цьому регіоні в разі танення здатний підняти рівень Світового океану на 28 метрів. Через розтягнення та осідання кори деякі ділянки під ландшафтом зараз розташовані нижче рівня моря, що робить льодовиковий щит більш вразливим до зовнішніх впливів.

Науковці також виявили, що саме ця структура контролювала розпад стародавнього суперконтиненту Гондвана. Розлом між Антарктидою та Австралією пройшов лінією слабкості, яку створив північний край цього гігантського "віяла". Таким чином, процеси, що розпочалися близько 150 мільйонів років тому, продовжують визначати динаміку льодовиків і сьогодні.