Вчені, які з'їли "піддослідних": вони ризикнули спробувати плутоній, м'ясо мамонта та важку воду

Примітно, що більшість вчених вижили після таких незвичайних трапез, хоча й не всі ці розповіді правдиві, пише IFLScience.

Одна історія, пов'язана з мамонтами, походить від американського письменника та мандрівника Джеймса Олівера Кервуда. Під час експедиції в Північній Америці в 1913 році Кервуд та група корінних жителів, як повідомляється, знайшли напівзамерзлого мамонта, який оголився внаслідок обвалу скелі. Пізніше Кервуд написав: "М'ясо мало темно-червоний або червоно-коричневий колір, і я пообідав стейком товщиною півтора дюйма". Він додав, що м'ясо мало старий і сухий смак, але не було неприємним.

Доісторичні страви не обмежувалися мамонтами. На Алясці вчені досліджували муміфікованого степового бізона, відомого як "Блу Бейб", який помер близько 50 000 років тому.

Після років досліджень команда приготувала рагу, використавши невеликий шматок шиї тварини. Палеонтолог Дейл Гатрі пізніше написав: "На вечерю ми їли Блу Бейб". Він описав м'ясо як добре витримане, трохи жорстке, з "сильним ароматом плейстоцену".

Не в кожному випадку йшлося про заплановану трапезу. У серпні 1944 року хімік Дональд Ф. Мастік випадково проковтнув невелику кількість хлориду плутонію під час роботи над Манхеттенським проєктом. На відміну від поширеного в інтернеті міфу, він не порівнював його з цукеркою.

Натомість, як повідомляється, вчений відзначив металевий присмак. Лікарі швидко надали допомогу, і вилучили плутоній з вмісту його шлунка. Мастік вижив і згодом зробив довгу кар’єру в галузі хімії.

Інколи вчені також навмисно випробовували незвичайні речовини. У 1930-х роках дослідники не були впевнені, чи безпечно пити важку воду — форму води, що містить дейтерій замість звичайного водню.

Фармаколог Клаус Гансен зголосився спробувати її. Випивши рідину, він повідомив, що відчував тимчасове занепокоєння, але ніяких тривалих наслідків. Через кілька тижнів він залишався здоровим. Пізніші тести, проведені Джоаккіно Файллою та лауреатом Нобелівської премії з хімії Гарольдом Юрі, не виявили помітної різниці у смаку між дистильованою водою та чистою важкою водою.

Життя в Антарктиді подарувало свої власні незвичайні кулінарні враження. Полярний дослідник Роберт Хедленд описав, як їв яйця пінгвіна генту. Він пояснив, що яйця були більшими та міцнішими за курячі і мали яскраво-помаранчеві жовтки.

Після варіння білок залишався напівпрозорим, а не ставав білим. За словами Хедленда, "смак дещо рибний, оскільки криль становить основну частину раціону пінгвінів". Він додав, що яйця пінгвінів смакують набагато краще, коли людина голодна.

Інший експеримент зі смакуванням стосувався шампанського, витягнутого з затонулого корабля в Балтійському морі. Морські археологи підняли 168 пляшок, які лежали під водою з 1852 року. Шампанське походило від відомих брендів, зокрема Veuve Clicquot Ponsardin, Heidsieck та Juglar. Дослідники продегустували вміст і повідомили про смаки, які описували як "тваринні нотки", "мокре волосся" і навіть "сирний". Понад 170 років під водою явно змінили напій.

Не кожна історія про вчених, які куштували стародавні матеріали, є правдивою. Популярна історія стверджувала, що геологи пили воду, яка була ув’язнена під землею близько 2,64 мільярда років.

Однак вчена-геолог Барбара Шервуд Лоллар пізніше пояснила, що ця історія є неточною. "На жаль, "і вона випила воду" — це вигадка ЗМІ. Я цього не робила і не зробила б", — сказала вона. Хоча вона й натрапила на цю воду під час досліджень, вона зазначила, що ця вода може бути надто солоною для вживання.

Ці історії показують, як цікавість іноді штовхає вчених у незвичайні ситуації. Дегустація м'яса мамонта чи важкої води — такі епізоди розкривають особисту сторону наукових досліджень. Вони також демонструють, на що готові піти дослідники, щоб краще зрозуміти довколишній світ.

Інші новини науки

• Вчені дійшли висновку, щоневеликий острів на Фіджі не є природним утворенням. Цей острів, судячи з усього, утворився поступово завдяки людям, які понад 1200 років тому обробляли молюсків і викидали їхні залишки.
• Хоча колір очей вважають незмінною рисою, за певних умов він іноді може змінитися. Вчені зафіксували кілька незвичайних випадків, коли колір очей людини змінювався внаслідок прийому ліків, хвороби або травми.