Вірменія не Росія: Кавказ вислизає з кігтів Кремля

У Вірменії підбивають підсумки парламентських виборів, за результатами яких стане зрозуміло, чи збереже владу чинний прем’єр-міністр Нікол Пашинян і чи зможе країна продовжити проєвропейський курс.

Формально політичній силі Пашиняна (партії "Громадянський договір") протистоять 18 інших партій. Насправді ж це двобій між вірменським народом і Росією, яка протягом травня-червня чинить безпрецедентний тиск на Єреван і погрожує Вірменії "українським сценарієм", тобто війною.

Причина гібридного російсько-вірменського протистояння проста: європейський вибір вірменського народу та прагнення до вступу в ЄС. Це означає поступовий вихід Вірменії з-під російського ярма у вигляді так званого Євразійського економічного союзу та ОДКБ (Організації договору про колективну безпеку). Вибір вірмен цілком логічний, якщо згадати, що під час Третьої карабаської війни 2023 року Росія разом зі своїм ОДКБ фактично кинула Вірменію напризволяще. В очах більшості вірмен росіяни – зрадники.

Але повернімося до нинішніх виборів.

Згідно з аналізом Служби зовнішньої розвідки України, для Кремля бажаним сценарієм є повна зміна влади через електоральну поразку Нікола Пашиняна. Програма мінімум для Москви це фрагментація майбутнього парламенту та позбавлення проєвропейської партії "Громадянський договір" можливості одноосібно ухвалювати зовнішньополітичні й безпекові рішення. На перший погляд, Кремль має для цього суттєві важелі впливу.

Вірменія відносно невелика країна з населенням близько трьох мільйонів і обмеженими природними ресурсами. Вона значною мірою залежить від російських енергоносіїв та зовнішньої торгівлі з недоімперією: близько 30% експорту республіки припадає на Росію. Крім того, на території країни розташований найбільший російський військовий об’єкт на Південному Кавказі – 102-га військова база в місті Гюмрі. До речі, Росія не сплачує Єревану орендної плати за землю, на якій ця база розміщена. Можна сказати, що Вірменія історично перебуває під частковою окупацією.

У цих умовах напередодні виборів Кремль розгорнув кампанію тиску на Єреван, яка по суті є відвертим знущанням з вірменського народу.

Наприкінці травня РФ перекрила імпорт із Вірменії фруктів, квітів, мінеральної води, вина та коньяку – товарів, на яких значною мірою тримається економіка країни. Паралельно запрацювала пропагандистська машина недоімперії. Через російські та проросійські ресурси ведеться масштабна інформаційно-психологічна атака на уряд Нікола Пашиняна.

За даними СЗРУ, план дискредитації чинної влади передбачає нарощування активності у Facebook, TikTok, Instagram та YouTube з доведенням добового охоплення контенту до 2,5–3 млн переглядів.

Окремий напрям ІПСО – церковна тематика. З дружніх до РПЦ церковників сформована своєрідна "п’ята колона". Особливо завзяті проросійські "ревнителі віри" навіть намагалися оголосити Нікола Пашиняна антихристом. Крім того, за даними розвідки, Росія масово завозить до країни тітушок (до 100 000 осіб). Чи має Єреван шанси вистояти?

Відповідь – так. Станом на зараз відомо, що політична сила чинного прем’єра має близько 30% підтримки і впевнено лідирує серед конкурентів. З великою ймовірністю Ніколу Пашиняну вдасться сформувати парламентську більшість і продовжити проєвропейський курс. Безумовно, проросійські сили також отримають представництво в парламенті. Але боротьба Вірменії за справжню незалежність триватиме.

Чому події на Південному Кавказі важливі для нас? Тому що йдеться про значно ширший процес – початок деколонізації недоімперії. Вихід Вірменії з Євразійського економічного союзу (наступника пострадянської СНД) може стати початком кінця самого цього утворення. А наступним етапом історичного процесу може виявитися деколонізація вже самої так званої Російської Федерації.

Сьогодні такий сценарій багатьом здається малоймовірним. Але якщо тріщить імперський "економічний союз", то рано чи пізно трісне й сама імперія.

Ніхто не знає, коли саме це станеться. Але саме тоді зникне споконвічна зовнішня загроза для нашої Держави. Сьогодні ми виснажуємо агресора, а завтра він помре.

Так буде. Працюємо над цим. Слава Україні!

Оригінал