Канада та Франція поглиблюють оборонний союз: відповідь на торговельні виклики США

Напередодні саміту G7 у Французьких Альпах відбулися знакові переговори між Марком Карні та Еммануелем Макроном. Ця зустріч не була випадковою, адже канадський прем'єр прибув до Франції завчасно, щоб закласти основу для нової стратегії.

Марк Карні, який раніше презентував у Давосі концепцію побудови коаліцій із середніми за впливом державами, прагне зміцнити європейський вектор політики Оттави. Еммануель Макрон, у свою чергу, позиціонує Францію як ключовий місток між Канадою та Європою, підкреслюючи спільне бачення світових викликів.

Кульмінацією переговорів стало підписання угоди про розширення партнерства в оборонній та промисловій сферах. Цей крок включає спрощення обміну секретними даними між оборонним, космічним, аерокосмічним секторами та сферою штучного інтелекту, що є прямою відповіддю на непередбачувану торговельну політику Вашингтона.

Наслідки зближення з Європою вже відчутні: Канада збільшує військові витрати, приєднується до європейської програми закупівель SAFE та розглядає імпорт винищувачів і підводних човнів з ЄС. Також німецькі підприємства почали купувати канадський зріджений природний газ, а канадська стратегія розвитку ШІ та обмеження соцмереж для молоді цілком відповідають пріоритетам Парижа.

Попри стратегічне зближення, Карні доводиться балансувати, щоб уникнути конфлікту з Дональдом Трампом. Зокрема, ініціатива перегляду закупівлі американських винищувачів F-35 на користь шведських Saab Gripen несе ризики контрзаходів США, що може стати одним із ключових викликів на майбутньому саміті G7.

Карні та Макрон, яких джерела називають "copains comme cochons" (нерозлучні друзі), виявилися об'єднаними не лише економічними інтересами, а й спільними цінностями, що підтверджено торішнім рішенням Оттави спільно з Парижем та Лондоном визнати Палестинську державу.

Зростаюча торговельна нестабільність, спричинена запровадженням США мит на автомобілі, сталь, алюміній та деревину, змушує Канаду шукати нові шляхи для зміцнення своєї економічної безпеки. Ця ситуація підштовхнула Оттаву до активнішого співробітництва з європейськими партнерами.

Марк Карні, після Франції, вирушить з дводенним візитом до Ірландії, що демонструє послідовність його стратегії побудови коаліцій. Цей підхід покликаний протидіяти великим геополітичним гравцям та врівноважити вплив США, які є історично важливим, але дедалі менш передбачуваним союзником.

Еммануель Макрон заявив, що «Франція є головним сполучним містком між Канадою та європейським континентом», відзначивши спільне бачення світових проблем на тлі фрагментації міжнародного порядку, інформаційних воєн та економічного тиску.

Перефразувавши відоме гасло Трампа, Марк Карні висловив думку, що «сильна Канада допоможе знову зробити Америку великою».

Попри складні геополітичні реалії та необхідність балансувати між традиційними та новими альянсами, Марк Карні успішно закладає довгостроковий фундамент для міцного європейського співробітництва. Цей курс свідчить про глибоке розуміння того, що в сучасному світі ефективна зовнішня політика вимагає диверсифікації зв'язків та пошуку спільних інтересів.