Непрозора депортація: США відправляють іранських мігрантів у нестабільну ЦАР

Наприкінці лютого, після серії потужних ударів США та Ізраїлю, що поклали початок тримісячній "війні з Тегераном", адміністрація Дональда Трампа висловила намір депортувати сотні мігрантів до Центральноафриканської Республіки. ЦАР перебуває у постійних циклах заворушень з 1960 року, і більшість її 5,5 мільйона населення живе за межею бідності.

Серед цих мігрантів опинилися дві іранки, які прибули до США у листопаді 2024 року, шукаючи притулку. Одна з них була продемократичною активісткою, а інша навернулася в християнство. Імміграційний суддя надав їм захист від депортації, зазначивши, що ризик переслідування або катувань у разі повернення до Ірану перевищує 50%.

Проте, незважаючи на рішення суду, існує план вислати цих жінок та інших мігрантів до ЦАР. Ця практика стала частиною ширшої стратегії, за якої Вашингтон використовує угоди з "третіми країнами", такими як Демократична Республіка Конго, для депортації осіб, яких неможливо легально повернути на батьківщину.

Ці угоди викликають критику з боку правозахисників, які вказують на їхню непрозорість та ризик подальшої репатріації депортованих. Алі Рахнама, тимчасовий директор з правових питань Ірано-американського фонду правового захисту, висловив глибоке занепокоєння, заявивши, що США "відправляють іранських шукачів притулку на загибель", тоді як обіцяють іранському народу свободу.

Міністерство внутрішньої безпеки США запевнило, що всі депортовані отримають право на належну юридичну процедуру. А Міжнародна організація з міграції (МОМ), яка отримала $85 мільйонів від США цього року на операції в ЦАР, пообіцяла надавати гуманітарну допомогу прибулим за запитом місцевого уряду.

Безпека уряду Фостена-Аршанжа Туадери в Центральноафриканській Республіці підтримується миротворцями ООН, а також російськими найманцями та військами Руанди. Це підкреслює складну геополітичну ситуацію та постійний конфлікт, що триває в регіоні.

Речник Міністерства закордонних справ Ірану Есмаїл Багаї раніше заявляв, що повідомлення про фінальні домовленості між США та Іраном є спекуляціями. За його словами, хоча Катар і Пакистан активно виступають посередниками, дипломатичний процес ускладнюється через постійну зміну позиції американської сторони.

Адвокатка Емілі Тростл зазначила, що імміграційний суддя надав іранкам захист у вигляді утримання від депортації, оскільки ризик їхнього переслідування чи катувань у разі повернення до Ірану "перевищує 50%".

Алі Рахнама розкритикував дії Білого дому, зазначивши, що США "відправляють іранських шукачів притулку на загибель у той самий час, коли обіцяють іранському народу свободу" на тлі конфлікту з Тегераном.

Ситуація з депортацією мігрантів до Центральноафриканської Республіки викликає серйозні питання щодо дотримання прав людини та прозорості міжнародних угод. Подальші події покажуть, чи зможуть правозахисники запобігти примусовому висилці осіб до нестабільного регіону, де їхнє життя може бути під загрозою, а також як це вплине на майбутні відносини між США та Іраном, що перебуває в стані напруженості, яка почалася потужними ударами США та Ізраїлю.