Примари минулого: чи наважиться Білорусь на новий наступ на Україну?

На початку квітня, коли тривожні сигнали почали посилюватися, президент Володимир Зеленський видав доручення про зміцнення північного напрямку оборони. Українська розвідка не забарилася з попередженнями про можливе нове вторгнення, а головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський в одному зі своїх останніх інтерв'ю підтвердив, що такий сценарій є реальним. Цю ж оцінку поділяють і в Державній прикордонній службі, називаючи білоруський напрямок потенційно небезпечним.

Проте, серед цієї хвилі занепокоєння, лунають й інші думки. Частина експертів, опитаних DW, схиляється до того, що розмови про наступ з Білорусі можуть бути частиною дезінформаційної кампанії Росії. Метою може бути спроба змусити Україну розпорошити свої сили, відволікаючи їх від активної лінії фронту на сході та півдні, де російські наступальні дії сповільнилися.

Колишній посол України в Білорусі, Роман Безсмертний, вважає, що це саме така тактика. На його думку, Москва прагне, щоб Україна не тільки утримувала існуючі підрозділи на північному напрямку, а й, можливо, посилювала їх, тоді як основні бойові дії тривають на інших фронтах. Ця "дезінформаційна гра" покликана створити ілюзію загрози, не вимагаючи реальних великих сил для вторгнення.

Незважаючи на ймовірність інформаційної складової, військові експерти закликають не ігнорувати можливість реального наступу. Іван Ступак, колишній співробітник СБУ, наголошує, що загроза вторгнення з Білорусі залишається низькою, але не нульовою. Він порівнює ситуацію з візитом до лікаря, де все гаразд, але за станом здоров'я все одно потрібно спостерігати. Ступак зазначає, що поки що не спостерігається накопичення військ чи техніки, як це було у 2022 році, проте такий сценарій все ще розглядається.

Білоруські добровольці, які воюють на боці України, також уважно стежать за розвитком подій. Павло Шурмей, колишній командир полку імені Кастуся Калиновського, не виключає загрози наземного наступу, але вважає його малоймовірним. Він вказує на складну місцевість Полісся – ліси, болота та річки, а також обмежену кількість переправ через Прип'ять, що суттєво ускладнює просування великих військових угруповань. Ці переправи можуть стати легкою мішенню для українських безпілотників, що робить наземний наступ "дуже й дуже нелогічним" через високі втрати.

Навіть за наявності політичного рішення від Мінська щодо вступу у війну, постає питання боєздатності білоруської армії. За словами Романа Безсмертного, вона налічує близько 46 тисяч військових, переважно строковиків, і не має достатньої кількості боєприпасів навіть для кваліфікаційних стрільб, оскільки їхні запаси вже використані на російсько-українському фронті. Також відзначається брак бойового досвіду у білоруських військових, названих "радянською армією на мінімалках" Іваном Ступаком.

Західні аналітики, зокрема Штефан Майстер з Німецького товариства зовнішньої політики (DGAP), хоча й не налаштовані надто оптимістично, вважають, що Росія може посилити тиск на Мінськ. Майстер зауважує, що відкриття ще одного фронту могло б мати сенс для Росії, яка потребує успіхів і перебуває під сильним тиском. Отже, за розвитком подій у Білорусі необхідно уважно стежити.

Водночас пряма участь білоруської армії у війні проти України може призвести до серйозних політичних та економічних наслідків для Мінська. За останнім часом Білорусь почала поступово виходити з міжнародної ізоляції, а Олександр Лукашенко, за думкою експертів, зацікавлений у збереженні внутрішньої стабільності та врегулюванні питання транзиту влади. Нова ескалація може перекреслити його поточні політичні та економічні розрахунки, а також зіткнутися з несприйняттям з боку власного суспільства: 83% білорусів проти участі в цій війні.

"Суть цієї дезінформаційної гри полягає в тому, що на східному напрямку і на південному Росія в наступальних діях чахне. І якщо Україна нині може зняти з північного напрямку підрозділ і перекинути їх на східний чи на південний напрямок, то Росії буде непереливки", – коментує Роман Безсмертний.

"Це як приходиш до лікаря, а лікар каже: «У тебе все в порядку, але треба спостерігати, треба бути на дієті». Так само і з Республікою Білорусь. Є справді кілька можливостей того, що може статися з території Республіки Білорусь", – висловлюється Іван Ступак.

Таким чином, хоча ризики повномасштабного вторгнення з Білорусі залишаються низькими, Київ повинен керуватися принципом "сподівайся на краще, готуйся до гіршого". Майбутнє північного кордону України залишається невизначеним, але пильне спостереження та готовність до будь-яких сценаріїв є ключовими для забезпечення національної безпеки.