Загроза з півночі: чи можливий новий наступ з Білорусі

Інформація про ймовірний наступ з території Білорусі з'являється не вперше. Однак цього разу про ризики говорять на найвищому рівні. Ще на початку квітня Володимир Зеленський доручив посилити оборону на північному напрямку. Про загрозу нового вторгнення попереджала й українська розвідка, а головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський в одному з останніх інтерв'ю підтвердив реальність такого сценарію. Аналогічної оцінки дотримуються й у Держприкордонслужбі, де білоруський напрямок називають одним із потенційно небезпечних для України.

Чи справді Росія готує другий фронт?

Водночас частина опитаних DW експертів вважає, що розмови про можливий наступ з боку Білорусі можуть бути спробою змусити Україну розпорошувати сили.

Адже українським військовим доводиться контролювати не лише понад 1200 кілометрів активної лінії фронту, а й більш ніж тисячу кілометрів кордону з Білоруссю. Навіть без реальної підготовки до вторгнення концентрація військ поблизу кордону або демонстрація такої загрози змушує Генштаб утримувати там додаткові підрозділи та техніку.

На думку колишнього посла України в Білорусі Романа Безсмертного, саме такою й є мета Росії.

«Суть цієї дезінформаційної гри полягає в тому, що на східному напрямку і на південному Росія в наступальних діях чахне. І якщо Україна нині може зняти з північного напрямку підрозділ і перекинути їх на східний чи на південний напрямок, то Росії буде непереливки. Це всі розуміють чудово, тому в Москві розпочали дезінформаційну гру, щоб Україна не тільки утримувала війська на північному напрямку, які там є, а можливо і збільшувала. Тому, з моєї точки зору, це просто тактичний задум», – коментує Роман Безсмертний.

Сценарій, який не можна виключати

Попри припущення про інформаційну складову, експерти закликають не відкидати ймовірність реального загострення на північному напрямку. За словами військового експерта та колишнього співробітника СБУ Івана Ступака, загроза вторгнення з території Білорусі залишається низькою, але не нульовою.

«Це як приходиш до лікаря, а лікар каже: «У тебе все в порядку, але треба спостерігати, треба бути на дієті». Так само і з Республікою Білорусь. Є справді кілька можливостей того, що може статися з території Республіки Білорусь, зокрема один максимально негативний сценарій, як у 2022 році: наступ, техніка, люди, авіація. Поки що людей немає, накопичення немає, але цей сценарій розглядається», – каже Іван Ступак.

За ситуацією довкола можливого вторгнення з півночі стежать і білоруські добровольці, які воюють на боці України. Колишній командир полку імені Кастуся Калиновського Павло Шурмей вважає, що загрозу наземного наступу не можна повністю виключати. Водночас він називає такий сценарій малоймовірним через складну місцевість і логістичні труднощі. За його словами, ліси, болота та річки Полісся, а також обмежена кількість переправ через Прип'ять суттєво ускладнюють просування великих військових угруповань. До того ж, самі переправи можуть стати легкою ціллю для українських безпілотників та інших засобів ураження.

«Загрозу наступу не можна виключати, але це найнелогічніший варіант, який буде пов'язаний із дуже великими втратами і який, на мою думку, нічого не дасть. Я розумію, що є сучасні можливості, військові інженерні служби, понтони, але все це дуже вразливе для засобів БПЛА. Тому вести наземний наступ – це дуже й дуже нелогічно», – вважає Павло Шурмей. 

Наскільки боєздатна білоруська армія?

Навіть якщо у Мінську ухвалять політичне рішення про вступ у війну, залишається питання: наскільки до цього готова білоруська армія. На думку Романа Безсмертного, власних сил для наступу на Україну Білорусь наразі не має. За його словами, білоруська армія налічує лише близько 46 тисяч військових, а її основу становлять строковики.

«На даний час у ній (білоруській армії. – ред.) не залишилося навіть необхідної кількості боєприпасів для проведення кваліфікаційних стрільб навесні та восени. Такі навчання відбуваються постійно, і всі військові мають підтверджувати кваліфікацію – починаючи зі стрільців і завершуючи бронетехнікою. Усе це вже відстріляно на російсько-українському фронті. Запаси бронетехніки та авіації перебувають на мінімальному рівні», – зазначає Роман Безсмертний.

Ще однією проблемою експерти називають відсутність у білоруських військових реального бойового досвіду.

«За час незалежності Республіки Білорусь у них взагалі не було можливості отримати досвід війни. Якщо російська армія воювала в першу Чеченську, другу Чеченську, в Сирії, в Африці, здобула досвід під час вторгнення в Україну досвід, то білоруська армія жодного разу не брала участь у таких бойових діях. У них досвіду немає. Це радянська армія на мінімалках», – оцінює Іван Ступак.

Водночас колишній командир полку імені Кастуся Калиновського Павло Шурмей застерігає: розглядати білоруську армію окремо від російської не варто. На його думку, у разі ескалації вона діятиме як допоміжний компонент російських сил. Крім того, останніми роками Мінськ активно переймає російський бойовий досвід, залучає до підготовки військових, колишніх «вагнерівців» та розвиває виробництво безпілотників і військових технологій.

Що стримує Мінськ?

Пряма участь білоруської армії у війні проти України може мати серйозні політичні та економічні наслідки для Мінська. Останнім часом Білорусь почала поступово виходити з міжнародної ізоляції, а сам Олександр Лукашенко, на думку експертів, зацікавлений у збереженні внутрішньої стабільності та питанні майбутнього транзиту влади. Тому нова ескалація може перекреслити його нинішні політичні та економічні розрахунки.

Водночас Мінськ змушений враховувати і настрої всередині країни. За словами Романа Безсмертного, участь білоруської армії у війні проти України не користується підтримкою суспільства і може створити додаткові ризики для режиму Лукашенка.

«Лукашенко знає: 83% білорусів проти участі в цій війні. Ось і все. І що означає погнати призовну армію на таку війну? Це означає розвернути її штики високоймовірно проти самого себе», – зазначає Роман Безсмертний.

Втім, західні експерти настільки оптимістично не налаштовані. Аналітик Німецького товариства зовнішньої політики (DGAP) Штефан Майстер вважає, що Росія може посилювати тиск на Мінськ, тож за розвитком подій у Білорусі варто уважно стежити.

«Росія зараз перебуває під сильним тиском і потребує успіхів. Тому відкриття ще одного фронту могло б мати сенс. Цілком можливо, що Росія змусить Лукашенка зробити те, чого він раніше не хотів робити. Тому я б уважно стежив за цим», – каже Штефан Майстер.