Іванна Климпуш-Цинцадзе: Спроба посунути мене з голови комітету – це «отвєтка» за Підласу

У Верховній Раді розгорілася «комітетська війна». Опозиційна «Європейська солідарність» зареєструвала проєкт постанови про відсторонення «слуги народу» Роксолани Підласої з посади голови бюджетного комітету. «ЄС» таким чином знайшла головного винного після нещодавнього перерозподілу бюджету. Після нього 40 млрд грн перекочували з видатків, передбачених на закупівлю зброї для Сил оборони, до Резервного фонду. Фракція Петра Порошенка протягом пленарного тижня гучно розкручувала цю «зраду».

«Протягом своєї понад трирічної діяльності на посаді голови комітету Підласа систематично ігнорує виконання рішень комітету, блокує реалізацію комітетом покладених на нього функцій, уникає обговорення на засіданнях комітету чутливих та гострих для влади бюджетних та фінансових питань, свавільно не інформує або переносить засідання комітету без погодження з членами комітету, перешкоджає реалізації права законодавчої ініціативи народними депутатами України», – перерахували автори постанови купу своїх претензій до Підласої. І для повноти картини назвали її «декоративним елементом, додатковим до діяльності Офісу президента України».

Але якщо від записних опозиціонерів можна було очікувати таких театральних кроків (з мінімальними шансами на їхнє втілення), то хід у відповідь від заступника голови фракції «Слуга народу» Андрія Мотовиловця став несподіванкою. Мотовиловець зареєстрував проєкт постанови щодо відкликання з посади голови комітету з євроінтеграції Іванни Климпуш-Цинцадзе – єдиного керівника комітету від «ЄС». Впливовий «слуга народу» у пояснювальній записці був більш лаконічним: він пояснив необхідність звільнення Климпуш-Цинцадзе «діями, що спрямовані на протидію європейській інтеграції шляхом систематичного зриву та затягування розгляду євроінтеграційних законопроєктів». Звісно, що за бажання у монобільшості та її партнерів більше шансів позбавитися керівника євроінтеграційного комітету, ніж у «ЄС» – звільнити голову бюджетного.

Втім наступного дня Андрій Мотовиловець відкликав свою постанову, але, як стверджує Климпуш-Цинцадзе, пообіцяв перереєструвати її більшою кількістю підписів.

«Слуга народу» цю ситуацію коментувати відмовився. А Іванна Климпуш-Цинцадзе в інтерв’ю «Главкому» розповіла, що насправді може стояти за «підкопом» під її крісло.

Чи став сюрпризом для вас сам факт появи цього проєкту постанови? Чи, може, монобільшість або особисто Мотовиловець давно натякали вам на таку ймовірність?

Ні, ніхто не натякав. Я насправді не бачу жодних юридичних підстав для реєстрації такої постанови, тому це стало абсолютною несподіванкою. Але в контексті того, що «Європейська солідарність» зареєструвала постанову про відкликання Роксолани Підласої з посади голови бюджетного комітету, аргументувавши це порушенням нею регламенту і процедур, нам влаштували таку ницу політичну помсту. І цього тиску, напевно, можна було очікувати.

Я сьогодні побачила в цьому проєкті постанови підстави, за якими мене відкликають, і вони мене просто розвеселили: «дії, що спрямовані на протидію європейській інтеграції», «зрив та затягування розгляду євроінтеграційних законопроєктів»… Я хотіла б запитати, в чому ж полягає це затягування? Напевно, в тому, що коли о шостій ранку Кабмін подає до Верховної Ради угоду на 90 млрд євро, наш комітет вже на дев'яту збирається з опрацьованим текстом із пропозицією рішення? Чи коли таблиця законопроєкту, який приймає профільний комітет до другого читання, з’являється у п'ятницю, а вже в понеділок, щоб встигнути до пленарки, збирається євроінтеграційний комітет, щоб видати своє рішення? І люди, до речі, працюють у вихідні.

Я б хотіла прямо зараз зробити аналіз розгляду наших законопроєктів і не пошкодую часу для того, щоб надати змістовну відповідь. Якщо взагалі хтось у цій відповіді зацікавлений. Поки я сприймаю цю ініціативу Мотовиловця не інакше як політичну розправу з незручним опозиційним керівником євроінтеграційного комітету, яка представляє незручну для них фракцію.

Цей проєкт постанови з’явився після гучної сварки між депутатами вашої фракції та спікером Русланом Стефанчуком. Ці події ви також пов’язуєте?

Думаю, очевидно, що «слуги народу» не можуть стримати своїх емоцій і переходять на атаки на особистості, зовнішність, вигадують якісь штучні та фейкові підстави…

Просто дивно, що така напруга «ЄС» з монобільшістю та керівництвом парламенту посилилася саме зараз, коли президент зустрівся з лідером вашої партії Петром Порошенком, і вони ніби домовилися про посильну співпрацю.

Власне, це все, що треба знати про рівень політичної мудрості і стратегічного мислення з боку наших колег з монобільшості.

Як реагували ваші колеги по комітету, зокрема, зі «Слуги народу», на пропозицію зняти вас з позиції керівника?

Піджартовували.

Вони вважають це таким тролінгом?

Мені це виглядало саме так. Питали, чи я написала заяву про звільнення, бо тієї постанови недостатньо для того, щоб мене відкликати. Як мінімум для цього мають бути підстави – треба зафіксувати якісь порушення з мого боку, якщо вони дійсно були. Звісно, якщо ми говоримо про дотримання букви закону, бо колеги вже неодноразово демонстрували, що для них це – необов'язковий компонент будь-якого рішення.

Комітет може висловити мені недовіру, мене може відкликати моя фракція, якщо вона вирішить, що комітет має очолити хтось інший. Але в будь-якому випадку остаточне рішення прийматиме Верховна Рада.

«Монобільшість не виконує зобов’язань щодо заступників комітетів»

Ви допускаєте, що тепер представники «Слуги народу» в комітеті також можуть ініціювати вашу відставку?

Це у них треба питати. Але мені здається, що протягом майже семи років на цій посаді я намагалася вести роботу з колегами з усіх фракцій, які представлені в нашому комітеті, з повагою, координацією та врахуванням їхньої думки. Дуже дипломатично скажу: якщо вони таке зроблять, то це буде як мінімум дивно.

Чи може бути у більшості якась кандидатура з власних лав на посаду голови комітету – Марія Мезенцева чи Вадим Галайчук? Чи, може, це крісло пообіцяли іншим фракціям чи групам?

Все можливо, але я все-таки це сприймаю як дзеркальну низьку «отвєтку». Реальні мотиви для цього відсутні. Трохи нагадаю історію: в 2019 році монобільшість взагалі хотіла знищити комітет з питань євроінтеграції. Тоді, до речі, хотіли прибрати й посаду віцепрем’єра з євроінтеграції в новому уряді. Але ми не дали їм цього зробити, до того ж у випадку з віцепрем’єром не про мене йшлося, а про інституцію.

Потім парламент ухвалював рішення, яким має бути мінімальний та максимальний склад комітету. Коли мінімальний склад у цьому скликанні був визначений у сім осіб, все залежало від того, скільки людей дадуть до євроінтеграційного комітету «слуги народу». Вони спочатку дали чотирьох, ми дали двох, долучився Наливайченко з «Батьківщини» і такий дивовижний персонаж з ОПЗЖ Олег Волошин, який взагалі не мав до євроінтеграції стосунку (Волошина було позбавлено депутатського мандату у 2023 році – «Главком»). «Слуги» додали ще одну людину і нас стало дев'ять. І надалі вони робили все, щоб цей комітет не грав ніякої ролі і не мав жодних повноважень.

А у 2022-му зненацька виявилося, що цей комітет стає суперважливим. За повноваження та роль цього комітету я постійно веду системну боротьбу – щоб він був сильним і в наступному скликанні. На жаль, ми ніяк не можемо дійти згоди, як змінити регламент, щоб все це закріпити. Є кілька постанов Верховної Ради, які зараз додатково регулюють роль цього комітету після отримання Україною кандидатського статусу в ЄС, але все це вигризається зубами. Просто через те, що голова комітету – некомфортний, бо представляє опозиційну політичну силу.

Але вас ще в період «турборежиму» все-таки зробили головою комітету. Могли і «прокотити», пам’ятаючи історію відносин Порошенка та Зеленського.

На той момент за нашою квотою у «Європейської солідарності» мало бути два голови комітетів. Один – це той мінімум, на який тоді погодилася монобільшість. І, до речі, з тих пір вона не виконує зобов’язань щодо заступників. Коли Михайло Забродський, який був першим заступником керівника комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки, повернувся до лав Збройних сил на початку повномасштабного вторгнення, ми подали на його заміну кандидатуру Ірини Фріз. Але вони просто не виносять це питання.

Те саме стосується Вікторії Сюмар, яка мала би стати за нашою квотою першим заступником голови антикорупційного комітету, Ростислава Павленка, який мав би стати заступником голови комітету освіти і науки. Все це блокується.

Тому я навіть не виключаю, що «слуги» хотіли би просто зняти мене з цієї посади та мати на ній умовного «в.о.» – мого першого заступника пана Галайчука. І далі вже керувати так, як їм зручно, беручи під козирок на будь-яку задачу, яка надходить.

Для зняття голови комітету потрібне голосування Верховної Ради. Вважаєте, на вашу потенційну відставку знайдуться голоси?

Це залежить від суб'єктності кожного окремого депутата. Сподіваюся, що її буде достатньо у всіх «слуг народу», які вже сьогодні десятками підходили до нашої фракції і запевняли, що вони це абсолютно не підтримують. Побачимо.

«Я для багатьох не є комфортною»

Враховуючи весь контекст, ви вважаєте цю ініціативу Мотовиловця несерйозною чи її все-таки будуть доводити до кінця?

Це, як мінімум, намагання тримати нас в підвішеному стані: мовляв, якщо захочемо, дамо хід цій постанові. Абсолютно не виключаю, що вони захочуть врізатися з розгону в стіну і таки її проголосувати. Тоді це буде додатковим зрозумілим аргументом для багатьох наших європейських партнерів стосовно того, що взагалі відбувається в українській політиці, зокрема, з партією влади.

Якщо прибрати елементи взаємного тролінгу, то чим ви, власне, можете заважати партії влади на чолі комітету, який не відноситься до числа надто ресурсних та впливових?

У мене ні з ким немає жодних особистих конфліктів. Але в мене можуть бути змістовні, подекуди гарячі дискусії стосовно того, що насправді правильно, а що не так в нашому русі до євроінтеграції. Я дуже ретельно ставлюся до опрацювання усіх євроінтеграційних законопроєктів, предметно готуюся до кожного засідання комітету, маю свої чіткі аргументи щодо того чи іншого питання. Напевно, це декому не зовсім подобається, тому що багатьом хотілося б просто ухвалити рішення і весь час доповідати про якісь шалені успіхи. А деколи ці шалені успіхи вимагають серйозної ґрунтовної роботи, повернення до розгляду тих чи інших моментів. І думаю, через це я не є комфортною людиною.

Ну, от так ви і затягуєте розгляд євроінтеграційних законопроєктів, в чому вас звинувачують.

Стефанчук з трибуни Верховної Ради розповів про те, що «ЄС», мовляв, голосує тільки за 30% євроінтеграційних проєктів. Але, якщо заглибитися, то буде видно, що ми голосуємо за 100% євроінтеграційних законопроєктів, які відпрацьовані якісно та повноцінно і до яких немає запитань. А половинчасті рішення ми підтримувати не будемо.

От конкретний приклад останнього тижня – законопроєкт про безпеку та інтероперабельність (сумісність різних систем, яка дозволяє їм працювати разом – «Главком») залізничного транспорту (прийнятий в цілому 9 червня, «ЄС» дала 18 голосів – «Главком»). Там треба буде ще два-три законопроєкти ухвалити для того, щоб довести його до кінця. Ми його підтримали, хоча там є низка зауважень нашого комітету, які потребують доопрацювання.

Або законопроєкт щодо удосконалення декларацій доброчесності суддів (прийнятий в цілому 9 червня, «ЄС» дала 19 голосів – «Главком») – там теж є недоопрацьовані речі.

Чи ви сповіщали про історію з планами позбавити вас керівництва комітету європейських партнерів?

Я вже це зробила. Офіційних листів не писала, бо дізналася про цю постанову буквально у четвер о шостій вечора. Я якраз була на прийомі британського посла і мала можливість поспілкуватися з послами багатьох країн Європейського Союзу, зокрема, і з послом ЄС. І зі здивуванням розповіла їм про те, що відбулося.

Павло Вуєць, «Главком»