Комаха кровососна чи кровосисна: як не перетворитися на Азарова? 10 запитань до мовознавиці

«Главком» із філологинею Ольгою Васильєвою у рубриці «Мовне питання» щотижня розбирають тонкощі української лексики, стилістики, акцентуації, правопису, а також відповідають на запитання читацької аудиторії. Їх можна надсилати на електронну скриньку [email protected] з темою листа «Мовне питання».

Вивчаймо мову разом, говорімо та пишімо правильно!

Розвʼязують задачу (математичну) і проблему, а вирішують питання. Принаймні так усталилося в українському слововжитку. Але дедалі частіше бачу, як мудрагелі закликають і питання не вирішувати, а тільки розвʼязувати. 

Тим часом словник дозволяє вирішувати не тільки питання, а й проблему. Тобто «вирішувати» і «розвʼязувати» – синоніми:

Вирі‌шувати, ую, уєш, рідко виріша‌ти, а‌ю, а‌єш, недок., ви‌рішити, шу, шиш, док., що. 2. Знаходити яку-небудь відповідь, розвʼязувати питання, проблему і т. ін.

Раджу вживати дієслово «розвʼязувати» для проблеми, а «вирішувати» – для питання. У російській мові все «решают»: і задачу, і проблему, і питання. А ми можемо не тільки вирішувати чи розвʼязувати, а й щось вирішувати, а щось розвʼязувати. 

Утім, «розвʼязувати» – слово енантіосемійне, тобто має протилежні значення. Порівняймо: розвʼязати війну (тобто розпочати її) – негативне значення; розвʼязати проблему (тобто вирішити її) – позитивне значення. Саме тому люди, особливо в розмовному мовленні, охочіше вживають слово «вирішувати» і для проблеми, і для питання. А словник цього ще й не забороняє.

• 1 •

Андрій Буйновський: Читаю в магазині: «Спрей від кровососних комах». Чув також «кровосисних», але як тут не передати куті меду й не перетворитися на Миколу Яновича Азарова з його «кровосісями»?

Кровосос, але кровоси́сний. Кровосисний – те саме, що кровоссальний. У СУМ-20 основне слово – кровоссальний: «Який ссе, відсмоктує кров». «Буйволові шпаки харчуються кровоссальними кліщами, скльовуючи їх зі шкіри домашніх і диких тварин, які пасуться в африканських саванах» (з наук.-попул. літ.).

• 2 •

Михайло Неділько: У новинах пишуть: «34 самокатники за одну добу потрапили до Охматдиту – це антирекорд». Чи є в українській мові слово «антирекорд»? Адже якщо рекорд – це максимальний показник, то антирекорд, виходить, мінімальний? У чому тоді сенс?

Ні, немає такого слова. Можна сказати «тривожний рекорд», «сумний рекорд», «загрозливий рекорд» і подібне.

• 3 •

Анастасія Дреєва: Добрий день. Пані Ольцю, чи є в українській мові класний сленговий аналог слова «паль», «пальонка» (несправжній продукт, аналог бренду)?

Слова, кращого за «паль», не знаю і вважаю, що «пальонка» має залишитися в розмовному мовленні. Хоча б тому, що його вживав сам Котляревський. В «Енеїді» натрапляємо у двох місцях: «Пальонки дома ковтонув, І тілько-тілько забувався, Як Евріал к йому підкрався»; «Еней наш знова ободрився, Пальонки кубком підкрепився». 

• 4 •

Сергій Осока: Якщо місто Сандерленд, то Сандерленду чи Сандерленда? І ще: «На початку ХХ століття французи заснували Інститут Пастера в столиці Мадагаскару». Таки Мадагаскару?

Згідно з правописом (§82 «Родовий відмінок») назви населених пунктів (окрім тих, що містять суфікси -ськ-, -цьк-, -ець-; -бург-, -град- (-город-), -мир-, -піль- (-поль-), -слав-, -фурт-; -ів- (-їв-) / -ев- (-єв-), -ів- / -ов-, -ин- (-ін-), -ач-, -ич-) мають закінчення -у: Амстердаму, Гомелю, Ліверпулю, Лондону, Мадриду, Парижу, Чорнобилю. І там само є примітка, що ці іменники можуть мати і варіантне закінчення -а (-я): Амстердама, Гомеля, Ліверпуля, Лондона, Мадрида, Парижа, Чорнобиля. Тобто правильно і Сандерленду, і Сандерленда. Головне – уніфікувати по тексту (щоб було тільки -у або тільки -а). А щодо острова Мадагаскар, то в цьому самому параграфі зазначено, що назви річок, озер, гір, островів, півостровів мають закінчення -у. З островів там наведені «Кі́пру, Криту, Родосу» – отже, й Мадагаскару. 

• 5 •

Юлія Брунь: Чи можна казати «його нічого не боліло»? А як щодо «йому нічого не боліло»? Чи правильно тільки «в нього»?

Дієслівне керування тут варіативне, і це підтверджує СУМ-20: «болі́ти у кого, рідше кому, розм., рідко кого». Але звернімо увагу на пріоритетність. Першим подано «у кого»: «Чого ти, сину, став такий смутний? Чи в тебе що болить?» (І. Нечуй-Левицький). Рідше – «кому»: «Після бійки Семен лежав на соломі, і всі кості йому боліли» (Леся Українка). Ще рідше (розмовне) – «кого»: «Кого болять кості, той не думає в гості» (М. Номис). Отже, основним є перший варіант: «у нього нічого не боліло».

• 6 •

Марина Тимошко: Скажіть, будь ласка, чи є в реченні вада, бо мені вона здається очевидною. Читаю в книжці: «Тому що вона сказала, що якщо…» Суцільне «щокання». Звідси запитання: можна ж було написати «бо якщо» і цим прибрати хоча б одне «що»? Чи сполучник «бо» – розмовний і небажаний?

Причиновий сполучник «бо» може повністю замінювати причинові складені сполучники «тому що» і «через те що». У цьому реченні справді краще було вжити «бо». І ні, він не розмовний. Нагадало несприйняття деякими людьми словосполуки «ба більше» – буцімто вона розмовна, тому замість неї треба вживати «навіть більше». Хоча «ба» як приєднувальний сполучник зовсім не розмовний і означає «та й», «навіть». 

• 7 •

Марія Гевко: Пані Ольго, «жалітися» і «надіятися» – не суржик?

Не суржик. Це питомі українські слова. Хоч і нема зараз у літературній мові слова «жáлоба» (проте у словнику Грінченка є), дієслово «жалітися» в сучасному тлумачному словнику навіть не розмовне, не рідковживане і не застаріле. З «надіятися» – те саме. Тобто в нас є і «жалітися», і «скаржитися», а в росіян тільки «жаловаться»; у нас є і «надіятися», і «сподіватися», а в росіян – тільки «надеяться».

• 8 •

Світлана Бойко: Пані Ольго, скажіть, будь ласка, «одноголосно» чи «одностайно»? Колись відгребла від старшої колеги за «одностайно». На курсах підвищення кваліфікації зʼясувалося, що все-таки я говорила правильно. А все одно досі чую від колег «одноголосно». Цікавить ваша думка, щоб уже бути впевненою на сто відсотків.

Одноголосний – це одностайно схвалений, підтриманий усіма присутніми (про рішення, ухвалу і т. ін.). Одностайний – той, який виражає спільну волю. Багато хто обстоює мовностилістичний міф про те, що одноголосний – це коли щось ухвалено одним голосом, тобто проголосувала одна людина. Але це не так. Згідно зі словником одноголосно і одностайно – синоніми.

• 9 •

Ганна Шульга: Як правильно: чеклист чи чекліст? Є різні думки щодо цього. Дякую.

Англійське слово cheklist означає не лист, а контрольний список, та й «правило девʼятки» після «л» не діє: «і» залишається на місці. Тому «чекліст».

• 10 •

Валерій М.: Цікавить Ваша думка щодо словосполучень «однозначна ідентифікація» (чи немає тут ознак плеоназмовості) та «точно може» у формулюванні «точно можуть подорожчати продукти» (якщо «точно», то яке «може»).

Однозначна ідентифікація – це ідентифікація без різночитань. Тобто така, що містить повний набір даних задля неможливості сплутати особу з кимось іншим. Тому тут плеоназмовості не бачу. А от у формулюванні «точно можуть подорожчати» є надмірна лексикалізація з логічною помилкою, бо має бути щось одне: або точно подорожчають, або можуть подорожчати.

«Главком»