Дрони, Крим і фронт: що чекає Україну у другій половині літа

Наближаємося до середини червня. До кінця другого кварталу та першого півріччя – трохи більше 2 тижнів. До початку опалювального сезону – 4,5 місяці.

Оскільки в день ювілею Трампа просторово-часовий континуум ненадовго зайде в точку сингулярності, кілька штрихів, які конспірологічно узагальнимо за підсумками місяця.

• 1 •

У публічному просторі України намітився серйозний розрив між сприйняттям ситуації на землі та обґрунтованою радістю з приводу успіхів наших середньо- та далекобійних санкцій.

На землі ситуація залишається важкою і на окремих ділянках погіршується. Карта цього не покаже до самого останнього моменту, оскільки змінився характер бойових дій – російські дрони вигризають все за спиною нашої лінії оборони, змушуючи відходити, щоб зберегти людей. Фронт стоїть, але тил підточується.

Росіяни спалюють прикордонну смугу на 20+ км. Тотально. Це не тільки питання безпеки – це людська драма. Як наслідок – соціальний тиск.

Ворог перетворює Костянтинівку на руїни. У якийсь момент більша частина міста може бути перефарбована. Навіть якщо це трапиться, оборона (і стримування сил ворога на даній ділянці) має колосальне значення. А саме.

• 2 •

Україна тимчасово здобула певну технологічну перевагу, яка почала розвиватися з осені 2025 року.

По-перше, на проєктну потужність вийшли «мідл-страйки». Наразі їхня чисельність і потужність такі, що ці дрони почали виконувати функцію навіть не ракет, а дуууже далекобійної артилерії.

Уже півтора місяця вони не тільки вицілюють окремі важливі об’єкти, а повноцінно перекопують ворожі позиції, командні пункти, місця дислокації, полігони… Тобто, безпосередньо впливають на інтенсивність тиску ворога на першу лінію. Без них було б значно гірше. Поки наші тримають Костянтинівку та інші рубежі, дрони гризуть російські тили, розм'якшуючи наступальні потуги на далеких підступах.

Зараз на поверхні питання: чи зможуть українські дрони підірвати російські можливості і прогресувати з випередженням до того моменту, коли РФ знайде протиотруту і налагодить свої масові удари на середню дистанцію?

Можна констатувати, що Росія нарощує свої сили безпілотних систем, але результати явно нижчі за планові. Я зазначав, що попередню оцінку можна буде давати в травні (через 6 місяців після ескалації процесу у РФ). За підсумками травня ми бачимо, що російські безпілотні сили поки що не стали фактором перелому до літа, хоча їхня чисельність зростає.

Друга технологічна перевага України – дрони-перехоплювачі. Росіяни поки що відстають. Але практика показує, що вони адаптуються і здатні наздогнати. Тобто до осені ситуація може дещо змінитися. У цьому контексті літо – вкрай суперечливий період. Триває наочне змагання буквально на зустрічних курсах.

Росіяни намагатимуться наздогнати Україну за гнучкістю та креативністю у сфері дронів, Україна вдосконалює крилату ракету та демонструє балістичні амбіції. Плюс треба відзначити українські НРК. Вони можуть стати важливим фактором впливу на загальну ситуацію.

Оскільки до кінця вересня Путіну незручно запускати масову мобілізацію (або потрібен вагомий привід, типу Балтики), найближчі три місяці – це період певних можливостей для України, які треба конвертувати.

• 3 •

У РФ на рівні «соціології» та публічних коментаторів почали поширювати історію про «зростання кількості прихильників продовження війни». Мовляв, далекі удари мобілізують дорогих росіян. Це може бути технічною підготовкою до обґрунтування форсованої мобілізації восени. Задіють чи ні – це політичне рішення, але підготовка розпочата.

Поки що у РФ немає сплеску охочих йти на війну. Навпаки – публічно легалізована і набирає обертів позиція, що пора якось закінчувати.

Отже, виходить. У міру наближення зими на порядок денний вийде фактор життєзабезпечення міст. Що в цьому плані відбувається в Україні – у мене немає цілісного розуміння, тут треба читати фахівців.

Цього року Україна розширила свій арсенал далекобійних засобів. Тому вплив не буде одностороннім, і є підстави для взаємного заліку.

Наявність / відсутність очевидних успіхів на землі (або їхня видимість). Перегони дронів-перехоплювачів та середньодальних ударних засобів. Ракети. І стан економік. Все це сформує підґрунтя для рішень про (не)продовження війни на 2027 рік.

Важливо не обманювати себе. Наприклад, зараз ми заспокоюємо себе картинками дефіциту палива у РФ, який наближається. Але на даний момент я не можу зробити висновок, що у РФ аж такі проблеми. Вони можуть виникнути, але поки їх немає. Тут інше.

Справа в тому, що видимі передумови дефіциту (наочне горіння НПЗ) запускають ланцюгову реакцію. Хтось хоче заробити, хтось піддається паніці й наповнює бензином усі чайники та вази. Зараз більшість введених обмежень за межами Криму (навіть у Краснодарському краї) – це спосіб збити ажіотаж. Поки що у РФ достатньо палива і є технічна можливість забезпечити роздріб. Все визначить динаміка введення кінетичних санкцій і подолання їхніх наслідків.

Дестабілізувати нафтопродуктову махіну РФ – це надзвичайно складне завдання, яке вирішити ззовні непросто, навіть за умови всіх успішних ударів.

А ось на хвилі внутрішньої паніки ефект може бути набагато більш травматичним. Тому Кремль зараз буде гасити ажіотаж, підвищувати дисципліну в логістиці, щоб пройти активну фазу збиральної кампанії і намагатися сформувати до осені фон, мовляв, впоралися. Позитив у тому, що успіх росіян тут не гарантований, витрати вже значні.

• 4 •

Звідси дуже практичний і абсолютно дзеркальний висновок для нас. Росіяни не здатні продавити Україну лобом. Тому роблять ставку на підрив зсередини. Все те саме.

До осені на військово-технічний баланс накладатимуться фактори настрою людей. Якщо росіянам вдасться за літо переломити негатив всередині та морально зібратися – нам буде важко, особливо – якщо їм вдасться запустити різні бродіння всередині України.

І навпаки: якщо Україна успішно працюватиме з настроями різних груп дорогих росіян – Кремлю стане вкрай складно проєктувати силу, на кожному кроці будуть надриви, саботаж і ниття.

Тож кожен в Україні, хто тримає голову в порядку і по силах підтримує співгромадян у тилу та на фронті, реально впливає на загальний результат. Це не перебільшення.

У зв’язку з цим бажано продумувати все наперед і приймати відповідальні рішення. Адже стабільність є сигналом не тільки для РФ, а й для наших партнерів, де об’єктивно зростає кількість тих, хто хоче «почути Путіна».

• 5 •

Заглушити ці шизофренічні голоси допомагає рутинна діяльність Сил оборони України. Окрім уже згаданої роботи СБУ, ГУР та ССО на Тамані, Генштаб повідомив про успішний візит до Волгоградської області.

У ЗМІ спостерігається певна плутанина щодо того, що саме і де було вражено. Можливо, певна недомовленість допущена свідомо.
Відкриті дані (карта пожеж NASA) показують аномальні теплові явища в районі двох структур «Лукойлу»: Коробковського ГПЗ та компанії «Ритек» (Російська інноваційна паливно-енергетична компанія).

Дана структура є науково-технічним полігоном «Лукойлу» і де-факто відповідає за виробничий розвиток. У районі н.п. Котово Волгоградської області знаходиться офіс, що відповідає за кущ з Волгоградської, Астраханської, Саратовської областей та Калмикії. Там значний резервуарний парк і багато всього корисного. Саме цей об'єкт закритий червоним. Оскільки об'єкти на відшибі, незалежний контроль буде пізніше.

• 6 •

Триває наглядова робота щодо Криму. Найбільш гучним став візит СБС на завод «Кримський титан». У мережі з цього приводу з’явилося безліч роздумів, а значення підприємства ні для кого не є таємницею. Але не менш важливою є енергетична інфраструктура заводу, від якої, зокрема, залежить існування окупаційного угруповання…

Якщо дивитися в комплексі – Крим забезпечують і з боку Керчі (з захльостом Тамані), і з боку Армянська, не кажучи вже про Севастополь, Євпаторію та напрямок на Джанкой.

Ось тут у росіян дійсно зростають підстави обміняти щось важливе для України на якесь послаблення тиску навколо Криму. Але ще не вечір…

Підсумок. Через пару тижнів будемо фіксувати результати пів року в контексті ритму весняно-літньо-осінньої кампанії росіян. Сюди додадуться наслідки метушні в Перській затоці та інші міжнародні сюжети.

Факт у тому, що росіяни більше не можуть описати свої «успіхи» без застережень. Намагаються, але не можуть. Скрізь присутня конструкція «так, але». Ми, звичайно ж, стратегічно наступаємо і всіляко перемагаємо, але… Навіть Путін почав робити деякі застереження, на кшталт: Україна завдає ударів, але це не допоможе. Значить – все-таки допомагає.