Евроинтеграция на границе: "єЧерга", новые пункты пропуска и упрощения на таможне

Кордон є одним із ключових напрямів реформ, пов'язаних із європейською інтеграцією України.

Йдеться про модернізацію пунктів пропуску, розвиток міжнародних транспортних коридорів, впровадження спільного транзиту, а також цифровізацію митних і прикордонних процедур.

Хоч як не дивно, але все це рідко сприймається як частини єдиної політики.

Але саме такою є Інтегроване управління кордонами (ІУК).

Щоправда, сам цей термін залишається значно менш упізнаваним, ніж результати політики, яку він позначає.

Це підхід, який передбачає взаємодію різних державних органів, міжнародне співробітництво, поєднання безпекових, економічних і сервісних функцій кордону.

А також використання сучасних цифрових інструментів для управління потоками осіб, товарів і транспортних засобів.

У країнах Європейського Союзу цей концепт давно став базовою моделлю організації роботи кордону.

В Україні його розвиток значно прискорився після отримання статусу кандидата на членство в ЄС та початку переговорного процесу.

Ця стаття базується на аналізі публікацій органів державної влади та міжнародних партнерів, оприлюднених у період з листопада 2024 року по квітень 2026 року.

Вона покликана показати, як висвітлювалися процеси, що формують сферу інтегрованого управління кордонами.

Це своєю чергою дає уявлення про процес євроінтеграції у сфері ІУК.

Від контролю – до управління.

Однією з помітних тенденцій за листопад 2024 року – квітень 2026 року стала зміна акцентів у сприйнятті функцій державного кордону.

Якщо раніше основну увагу органи влади, що працюють на кордоні, зосереджували на контролі осіб, транспортних засобів і товарів – то тепер наперед виходять питання пропускної спроможності, управління навантаженням та організації руху.

Поряд із традиційними безпековими та контрольними функціями кордону дедалі більша увага приділяється швидкості проходження процедур, прогнозуванню навантажень і забезпеченню безперервності міжнародного сполучення.

Ця зміна добре простежується у статистиці руху через державний кордон.

Упродовж 2025-2026 років щомісячний пасажиропотік стабільно становив від понад 2 до майже 3 млн осіб, а кількість транспортних засобів – понад пів мільйона.

У пікові літні дні кордон перетинали понад 150 тисяч людей.

За таких умов питання організації руху, координації між службами та пропускної спроможності закономірно вийшли на перший план.

Тому дедалі важливішими є рішення, спрямовані на управління потоками.

Наприклад, у липні 2025 року для регулярних автобусних маршрутів на пункті пропуску "Шегині – Медика" було запроваджено обов'язкове використання системи "єЧерга", а пункт пропуску "Дяківці – Раковець" тимчасово відкрили для автобусів великої місткості.

Показово, що сама "єЧерга" за цей час змінила своє місце у публічних комунікаціях.

Якщо на початку вона переважно позиціонувалася як сервіс електронного бронювання часу перетину кордону, то наприкінці 2025 року акцент змістився на її роль в управлінні потоками вантажного та пасажирського транспорту, плануванні навантаження на пункти пропуску та забезпеченні передбачуваності міжнародних перевезень.

Ще одним проявом цієї тенденції стала підготовка до впровадження Entry/Exit System (EES) – нової цифрової системи обліку в’їзду та виїзду громадян країн поза ЄС до Шенгенської зони, зокрема й українців.

У перші місяці роботи системи були затримки в проходженні кордону через збір біометричних даних громадян.

Саме тому впродовж 2025–2026 років у комунікаціях дедалі частіше порушувалися питання організації руху в умовах нових процедур перетину кордону, модернізації інфраструктури та координації між українськими та європейськими службами.

Тобто кордон усе частіше розглядається не лише як місце здійснення контролю, а як система управління мобільністю людей, транспортних засобів і товарів.

Важливий майданчик євроінтеграції.

Сфера кордону стала одним із найбільш практичних напрямів інтеграції України до Європейського Союзу.

Саме тут зосереджується значна частина реформ, пов'язаних із гармонізацією законодавства, модернізацією процедур та поступовою трансформацією зовнішніх кордонів України на внутрішні кордони ЄС та Шенгену після майбутнього членства в ЄС.

Одним із найбільш помітних напрямів залишалася транспортна інтеграція.

Протягом 2025 року діяла Угода про лібералізацію вантажних перевезень між Україною та ЄС ("транспортний безвіз").

Тривала інтеграція до мережі TEN-T, що передбачає розширення можливостей міжнародних перевезень та впровадження цифрових сервісів для перевізників.

Серед важливих рішень були запуск цифрових дозволів ЄКМТ, що є новою цифровою системою дозволів та онлайн-фіксації міжнародних маршрутів, а також розвиток прикордонної інфраструктури на напрямках, що входять до європейських транспортних коридорів.

Питання спільного контролю на кордоні, розвитку пунктів пропуску відповідно до європейських стандартів, реалізації проєктів за підтримки ЄС та підготовки до виконання зобов'язань у межах переговорного процесу про вступ – все це залишається у фокусі.

Кордон дедалі більше розглядається як простір взаємодії з європейськими політиками у сферах транспорту, мобільності, безпеки та управління кордонами.

Динаміка митниці.

Митна сфера є одним із найбільш динамічних напрямів реформ протягом аналізованого періоду.

Саме там відбулася значна частина змін, пов'язаних з адаптацією законодавства до права Європейського Союзу, цифровізацією процедур та розвитком міжнародної торгівлі.

У квітні 2025 року – двосторонній скринінг за переговорним розділом 29 "Митний союз".

Ухвалене законодавство, спрямоване на гармонізацію українського митного законодавства з нормами ЄС.

У серпні 2025 року Уряд підтримав проєкт нового Митного кодексу України та направив його на оцінку Європейській комісії – нині робота з його підготовки з метою наближення до права ЄС триває.

Практичним виміром інтеграції до митного простору ЄС залишається розвиток системи спільного транзиту NCTS.

За підсумками 2024 року в Україні було оформлено понад 94 тисячі декларацій у межах спільного транзиту.

Упродовж 2025 року Держмитслужба неодноразово повідомляла про рекордні показники оформлення декларацій Т1, що дозволяє транспортувати товари транзитом без сплати митних зборів та ПДВ до моменту прибуття у кінцевий пункт.

А в серпні 2025 року розпочато підготовку до впровадження NCTS Фаза 6, що є оновленою версією системи спільного транзиту, яка відповідає сучасним вимогам Регламентів ЄС та Багаторічного стратегічного плану для електронної митниці (MASP-C).

Вона спрямована на вдосконалення електронних митних процедур та є наступним етапом інтеграції України до європейських митних цифрових систем.

Паралельно розвивався інститут авторизованих економічних операторів – цей статус дозволяє підприємствам переваги спрощеного митного оформлення.

Наприкінці 2024 року статус АЕО мали 65 підприємств, у травні 2025 року їхня кількість зросла до 90, а в серпні перевищила 100 компаній.

Більше пунктів пропуску.

Наприкінці 2024 року було схвалено Стратегію розвитку та розбудови прикордонної інфраструктури з країнами ЄС та Молдовою до 2030 року.

Документ передбачає реконструкцію 29 пунктів пропуску, будівництво 17 нових та цифровізацію процедур перетину кордону.

У 2025 році акцент змістився від стратегічного планування до реалізації конкретних проєктів.

Однією з найбільш помітних подій стало.

відкриття пункту пропуску "Велика Паладь – Надьгодош".

на українсько-угорському кордоні.

Паралельно тривала модернізація інфраструктури на польському напрямку, зокрема в районах пунктів пропуску "Ягодин", "Краковець" та "Рава-Руська".

Помітне місце у комунікаціях посідав українсько-молдовський напрямок.

У липні 2025 року виїзне засідання комітету Верховної Ради з питань інтеграції до ЄС було присвячене розвитку пунктів пропуску "Могилів-Подільський – Отач", "Бронниця – Унгурь" та будівництву мостового переходу через Дністер у районі Ямполя.

Поступово інфраструктурна тематика дедалі тісніше пов'язується з європейськими транспортними мережами.

У жовтні 2025 року повідомлялося про реалізацію 11 проєктів у межах програми Connecting Europe Facility (CEF), спрямованих на модернізацію транспортних коридорів та інтеграцію України до мережі TEN-T.

Окремим напрямом стало будівництво євроколії Скнилів – Мостиська ІІ, яке отримало підтримку Європейського Союзу.

Додатковий вплив на реалізацію окремих проєктів мало припинення фінансування програм USAID, що посилило значення європейських фінансових інструментів та міжнародного партнерства для подальшої модернізації прикордонної інфраструктури.

Архітектура державної політики.

Звісно, в основі всього стоїть стратегічне планування у сферах управління кордонами, міграції та безпеки.

Щодо цього в грудні 2024 року розпочалася робота над проєктом Стратегії інтегрованого управління державним кордоном та плану заходів на 2026–2028 роки – роботу завершили наприкінці 2025-го.

У травні 2025 року Державна міграційна служба розпочала підготовку Стратегії державної міграційної політики, погодивши її структуру та дорожню карту розроблення.

Також у грудні 2025 року відбулася Перша донорська конференція з питань інтегрованого управління кордонами, під час якої були представлені підходи до реалізації Стратегії та потреби у фінансуванні її заходів.

* * * * *.

Попри високу інтенсивність заходів, важливо всю діяльність у сфері ІУК співвідносити з бенчмарками, які Україна отримала в межах першого переговорного кластера.

Йдеться про охорону кордону, міграцію, біженців – тобто все те, що прямо чи опосередковано пов’язано з цим питанням.

Тож наші внутрішні стратегічні документи маємо чітко спрямовувати на виконання міжнародних зобов’язань, тому що це і є кінцева мета підготовки нашої країни до вступу в Європейський Союз – у тому числі в питаннях кордону.

Автор: Ірина Сушко,.

Аналітичний центр "Європа без бар’єрів".