Від Батия до Путіна. Хто і коли руйнував Києво-Печерську лавру

Внаслідок масштабного удару російських окупантів по Києву в ніч на 15 червня суттєво постраждала Києво-Печерська лавра, зокрема, її головна святиня – Успенський собор. Всередині собору зафіксовано серйозні пошкодження інтер'єру, а рятувальники попереджають про небезпеку обвалу конструкцій. 

Російський безпілотник влучив у вівтарну частину Успенського собору – в Стефанівський приділ. Окрім того, внаслідок повторної спроби удару пошкоджено Башту Іоанна Кушника – оборонну споруду XVII-XVIII століть, що є частиною фортифікаційного комплексу Верхньої Лаври.

За словами директора Національного заповідника «Києво-Печерська лавра» Максима Остапенка, палала вся верхня частина собору, серйозно пошкоджено іконостас, а також зафіксовано значні руйнування унікальних розписів та фресок.

Найбільше постраждала та частина, яка дивом вціліла після вибуху під час Другої світової війни.

За майже тисячолітню історію Лаври (була заснована у 1051 році як печерний монастир за межами Києва) вона неодноразово зазнавала руйнувань внаслідок як природних катаклізмів, так і військових дій. Найбільше ж ударів вона отримувала від тих, хто цинічно тепер називає себе одними з головних захисників «канонічного» православ’я. 

«Главком» склав підбірку найбільших руйнацій Києво-Печерської Лаври протягом її історії.

1240 рік – Монгольська орда

У грудні 1240 року, під час кривавого взяття Києва військами Бату-хана (Батия), Києво-Печерський монастир зазнав серйозного погрому. Монголи повністю зруйнували фортечні мури навколо обителі, а наземні дерев’яні споруди спалили. Більшість ченців, які не встигли сховатися у лабіринтах Ближніх та Дальніх печер, загинули або потрапили в полон. Через це повноцінне монастирське життя тут перервалося на тривалий час.

Воїни Батия повністю пограбували святиню: винесли церковне начиння, здерли коштовні прикраси, скинули хрест із бані та знищили іконостас. Внаслідок пожежі та руйнувань баня собору обвалилася, а від первісної архітектури XI століття вціліли лише капітальні стіни та частина вівтарних мозаїк.

1482 рік – кримський хан Менглі I Ґерай

Напад кримського хана Менглі І Ґерая на Київ у 1482 році став однією з найкривавіших сторінок в історії міста та Києво-Печерської лаври. У другій половині XV століття Київ перебував у складі Великого князівства Литовського і був центром Київського воєводства. На той час зміцнювалося Московське князівство на чолі з Іваном III, яке прагнуло послабити Литву. Іван III уклав союз із кримським ханом Менглі I Ґераєм. Московський князь підкупив хана багатими дарами і переконав його вдарити по південних землях Литви. Головною ціллю було обрано Київ як стратегічний і символічний центр.

Під час розгрому Києва Лавру пограбували й частково зруйнували. З Успенського собору здерли золоті оклади, винесли унікальне церковне начиння, ікони, літургійні книги та багаторічні монастирські архіви. Усі дерев'яні будівлі монастиря – келії, трапезні, господарські двори – було спалено. Собор зазнав значних пошкоджень від вогню. Більшість ченців, які не встигли сховатися в дальніх куточках печер, вбили або продали у рабство. На знак виконання «союзницьких зобов’язань» кримський хан відправив до Москви Івану III вантаж з викраденими з Успенського собору реліквіями.

1718 рік – «московський слід» великої пожежі

Ця подія не пов’язана з ворожими нападами (хоча існує версія з умисним підпалом з «московським слідом»), але стала однією з найбільших катастроф в історії монастиря. Через побутове загоряння в келіях вогонь охопив усю Верхню лавру. Спалахнув Успенський собор, згоріла унікальна древня бібліотека, де зберігалися тисячі книг і манускриптів ще часів Київської Русі. 

Лавру відбудовували у стилі українського бароко, але ця пожежа мала непоправні духовні наслідки: українські науковці стверджують, що знищення лаврського архіву та бібліотеки допомогло Москві поглинути Київську митрополію та ліквідувати її автономію. Зокрема, й через те, що у вогні були втрачені документи, які свідчили, що Печерський монастир і Київська митрополія були від початку незалежні від Московського патріархату та підпорядковувалися Константинополю. Фактично історія церкви була написана Москвою наново.

«За свідченням очевидців, які зберігалися у відомого києвознавця, протоієрея Петра Лебединцева, Лавру підпалили посланці з Москви, які були одягнені як ченці. Згоріли величезний архів і бібліотека, загинули грамоти і пожалування… князів, феодалів і гетьманів», – зауважує доктор історичних наук Ігор Гирич.

Показовим є указ Петра І від 1720 року, виданий через два роки після пожежі. Він зобов’язав Києво-Печерську та Чернігівську друкарні видавати церковні книги лише відповідно до московських зразків.

1918 рік – «більшовицький терор»

Після більшовицької революції війська під командуванням Михайла Муравйова штурмували Київ. Спочатку Лавра під час ударів по столиці УНР була обстріляна з артилерії та частково зруйнована. Коли більшовики увійшли до Києва, у місті почався «червоний терор»: червоноармійці вдерлися до монастиря, грабували його та знущалися з ченців. Митрополита Київського і Галицького Володимира жорстоко побили та розстріляли. 

Сам Муравйов, хоча й визнавав, що віддавав накази «бити по церквах і попах», заперечував, що наказував вбивати Володимира, виправдовувався, що не контролював «несознательные солдатские массы», і навіть обіцяв «вчинити рішучих заходів з розшуку та покарання злодіїв-провокаторів». Але терор, через який в Києві від рук більшовицьких банд було вбито тисячі людей, благословив саме він.

У 1920-му Лавру закрили, а згодом радянський режим перетворив монастир на Державний історико-культурний заповідник «Всеукраїнський музейний городок». Низка церковних цінностей була вилучена, внутрішнє оздоблення церков зруйноване.

1941 рік – підрив Успенського собору

Головний собор Лаври було підірвано через два місяці після окупації Києва нацистами – З листопада 1941 року. Існує кілька версій цього злочину. Власне, радянська пропаганда звинувачувала в цьому якраз німецьких окупантів під керівництвом рейхскомісара України Еріха Коха. Німецька ж влада стверджувала, що собор дистанційно підірвали радянські диверсанти, як і Хрещатик, коли в Київ увійшла гітлерівська армія. Схожої думки притримувався і відомий радянський кінорежисер Олександр Довженко, про що написав у своєму «Щоденнику».

Більшість сучасних українських дослідників вважають найбільш імовірною версію про підрив собору вибухівкою, закладеною радянськими спецслужбами. За однією з версій, спецслужби НКВС хотіли активувати заздалегідь закладену в соборі вибухівку, коли Лавру відвідувало вище німецьке командування та їхні союзники. Зокрема, в той самий день собор відвідував президент Словаччини, яка була союзницею нацистської Німеччини, Йозеф Тісо. Але підривники не вгадали з часом вибуху і ніхто з вищих чинів не постраждав.

За іншою версією, німці чудово знали, що Успенський собор заміновано, але свідомо нічого не зробили для його розмінування. А перед підривом завчасно вивезли з його території найцінніші ікони та реліквії.

Відбудовано собор було лише в 1999-2000 рр., коли ще ніхто не міг уявити, що православну святиню в XXI столітті знову руйнуватимуть сучасні «нащадки Муравйова».

Павло Вуєць, «Главком»