ЄС намагається протистояти Китаю, не розпочинаючи нової торговельної війни — Bloomberg

Цього тижня G7 поставила перед собою амбітну мету — диверсифікувати економіку, зменшивши залежність від Китаю, що додало імпульсу кампанії Європейського Союзу, спрямованій на подолання торговельного дисбалансу з найбільшим експортним двигуном світу, пише Bloomberg.

27 країн ЄС одностайно визнають економічну загрозу, яку становить торговельна політика Китаю, якщо її не стримувати. Очікується, що на зустрічі в четвер, 18 червня, у Брюсселі лідери ЄС обговорять, як вести майбутні торговельні переговори з Пекіном, та розглянуть можливі заходи реагування — зокрема, нові торговельні інструменти.

ЄС стурбований низкою питань: від торговельного дефіциту з Китаєм, який зараз перевищує мільярд євро ($1,2 млрд) на день і частково зумовлений товарами, субсидованими державою, до монопольного контролю Пекіна над критично важливими мінералами та мікросхемами. Зростають побоювання, що європейські галузі не зможуть довго витримувати цей натиск.

Єврокомісар із питань торгівлі Марош Шефчович заявив цього місяця, що торговельні відносини ЄС із Китаєм “нестійкі”, а “диверсифікація вимагає спеціального інструменту”. Президент Франції Еммануель Макрон попередив, що ЄС може вжити “рішучих заходів”, зокрема запровадити мита, якщо Пекін не вирішить проблему торговельного дисбалансу.

Країни ЄС також погоджуються з необхідністю диверсифікації своїх ланцюгів постачання в критично важливих галузях, щоб зменшити залежність від Китаю, але представники кількох столиць у непублічних розмовах зазначають, що такий процес займе роки і ЄС повинен підходити до цього питання реалістично.

Раніше ЗМІ писали, що ЄС прагне тимчасово скасувати санкції проти китайського виробника мікросхем після того, як європейська автомобільна промисловість попередила про ризик дефіциту продукції. Іспанія також зміцнює свої позиції як європейський центр імпорту та виробництва китайських автомобілів, що ускладнює конфронтацію з Пекіном.

Проте дискусії в Брюсселі ілюструють, як далеко просунувся ЄС із того часу, як у 2019 році почав дотримуватися жорсткішої лінії щодо Китаю, визначивши Пекін одночасно економічним конкурентом і системним суперником. Ця зміна частково зумовлена розчаруванням через нерівний доступ до ринку та дедалі більш незбалансовану торгівлю.

Проте наступними роками бізнес здебільшого продовжував працювати у звичному режимі, оскільки європейські промислові гіганти, особливо в Німеччині, виступали проти обмежень вільного руху товарів, доки Китай залишався прибутковим експортним ринком. У 2024 році тодішній канцлер Німеччини Олаф Шольц рішуче протистояв запровадженню мит на електромобілі з Китаю через побоювання щодо заходів у відповідь.

Протягом останніх років становище німецьких автовиробників значно погіршилося. Згідно з аналізом Німецького економічного інституту, у 2025 році обсяги постачання до Китаю скоротилися на третину.

На початку цього тижня компанія BMW AG різко знизила свій прогноз прибутковості, посилаючись на слабкий попит та посилення конкуренції в Китаї. Інші галузі, зокрема виробники обладнання та фармацевтичний сектор, також відчувають дедалі більший тиск. Сукупний торговельний дефіцит ЄС із Китаєм у 2025 році збільшився другий рік поспіль і сягнув 360 млрд євро.

Ця динаміка підсилює побоювання, що через підвищення митних тарифів США до Європи надходить дедалі більше китайських товарів. Також більше уваги приділяється щедрим субсидіям, які Пекін надає своїм виробникам у межах багаторічної кампанії з модернізації економіки.

З 2005 по 2024 рік Китай надав своїм компаніям у вісім разів більше державної підтримки, ніж отримали компанії в країнах ОЕСР (Організація економічного співробітництва та розвитку), що дозволило китайським виробникам збільшити частку на ринку в таких секторах, як сонячна енергетика, суднобудування, виробництво сталі та алюмінію, телекомунікаційне обладнання, вітрогенератори, аерокосмічна та оборонна промисловість, а також автомобілебудування.

Новий п’ятирічний економічний план Китаю, оприлюднений у березні, також свідчить, що Пекін і надалі підтримуватиме свій виробничий сектор. Влада Китаю прагне модернізувати традиційні галузі, одночасно розвиваючи передові технології, такі як робототехніка, біомедицина та ядерний синтез.

На користь ЄС грає той факт, що економіка Китаю значною мірою залежить від експорту, оскільки внутрішній попит у країні залишається слабким. А з огляду на те, що США встановлюють більше торговельних бар’єрів, доступ до ринку ЄС із 450 мільйонами жителів є цінним важелем впливу.

Проте монополія Китаю на переробку рідкоземів надає йому величезні важелі впливу в будь-якій торговельній війні. За оцінками Bloomberg Economics, річне припинення постачання рідкоземів та постійних магнітів із Китаю може поставити під загрозу близько $4,4 трлн світового ВВП.

Китай уже демонстрував, якої шкоди він може завдати завдяки цьому контролю, у 2025 році, коли запровадив обмеження на експорт рідкісноземельних елементів, що спричинило глобальну паніку щодо дефіциту та зупинки виробництва.

Серед заходів, які розглядає ЄС, — підвищення оперативності наявних захисних торговельних інструментів, посилення кадрового складу торговельного департаменту Єврокомісії, а також запровадження нових інструментів.

Ключовою проблемою для Європи є те, що компанії, які залежать від китайської сировини й інших ресурсів, повільно вирішують цю проблему. Асоціація німецьких менеджерів ланцюгів постачання BME минулого тижня заявила, що переважна більшість з них за останні три роки перенесла за межі Китаю менше ніж 10% обсягів закупівель. Згідно з прогнозами, до наступного року ситуація майже не зміниться.

Оскільки Китай уже попередив, що протидіятиме будь-яким крокам ЄС, спрямованим на захист своїх галузей та розширення інструментарію політики, європейські чиновники усвідомлюють, що опинилися в пастці. Водночас дедалі популярнішою стає думка, що вжити заходів зараз у довгостроковій перспективі обійдеться дешевше, ніж зберігати статус-кво. Єврокомісія погоджується, що європейську громадськість потрібно поінформувати про ймовірність посилення торговельних суперечок із Китаєм.

У центрі уваги перебуває позиція Німеччини. Оскільки промисловість Німеччини тривалий час отримувала вигоду від тісніших зв’язків із Китаєм, Берлін традиційно прагнув забезпечити якомога вільніший торговельний обмін. Зараз ситуація, здається, починає змінюватися після років слабкого економічного зростання та на тлі того, як конкуренція торкається дедалі більшої кількості секторів.

Водночас у столицях країн ЄС залишаються сумніви щодо того, як далеко Берлін готовий зайти на практиці. 

“З одного боку, Німеччина визнала системне суперництво і тепер ставиться до цих відносин критичніше. З іншого боку, існують значні взаємозалежності. Це означає, що, особливо з погляду Німеччини, це делікатний баланс”, — зазначає старший експерт Фонду Бертельсмана Кора Юнгблут.

Politico напередодні писало, що лідери ЄС прибудуть на саміт у Брюсселі з більш конфронтаційною позицією щодо Китаю, звинувачуючи Пекін у недобросовісних торговельних практиках. Наразі Єврокомісія дотримується двовекторної стратегії: активізує діалог із Пекіном, водночас демонструючи готовність вжити заходів у разі потреби. Брюссель прагне посилити тиск на Пекін, хоча жодна зі сторін не готова до повномасштабної конфронтації.

FT повідомляла, що цього місяця Китай раптово скасував дві важливі дипломатичні зустрічі з ЄС на тлі загострення торговельної напруженості. Обидві сторони часто використовують цю тактику, щоб демонструвати незадоволення політикою одна одної.