Росія демонтувала меморіал жертвам репресій у Воркуті через герб України

Реабілітація Івана Гончарука – останнього бійця УПА, страченого в СРСР, – стала одним із прикладів того, як Україна повертає імена людям, засудженим радянською системою за боротьбу проти неї. На цьому тлі демонтаж у Воркуті пам’ятного знака жертвам політичних репресій із українським гербом на меморіальному кладовищі селища Юр-Шор виглядає як протилежний процес – не відновлення пам’яті, а її нове витіснення під тиском російської воєнної пропаганди. Про це повідомило російське видання "Медуза".

У Воркуті демонтували пам’ятний знак жертвам політичних репресій, розташований на меморіальному кладовищі селища Юр-Шор. Цей пам’ятник відкрили 14 жовтня 2010 року.

На меморіальній табличці були викарбувані 33 прізвища, а над ними розміщувався герб України. У червні цього року на пам’ятник поскаржилися учасники війни Росії проти України. Під час зустрічі з представниками міської адміністрації вони озвучили свою позицію.

"Формальним приводом стали прізвища українських в'язнів, яких радянська система засудила за політичними статтями до тривалих термінів за зв'язки з УПА та ОУН – організаціями, що боролися проти радянської влади за суверенітет України. Багатьом зі згаданих на пам'ятнику в 1944-1945 роках, імовірно, було лише 12-15 років ", – написала російська правозахисна організація "Меморіал".

Також учасники цієї групи наголосили, що місце поховання достатньо позначити на карті, а сам пам’ятний знак, на їхню думку, не повинен залишатися в місті. Після цього адміністрація Воркути провела перевірку архівних документів.

За результатами перевірки було встановлено, що на кладовищі справді поховані в’язні, засуджені за участь у діяльності Української повстанської армії та Організації українських націоналістів. Зазначається, що відповідні документи були розсекречені та опубліковані ще у 2004 році.

Громадська палата Воркути підтримала ініціативу російських військових злочинців – ветеранів так званої "СВО". Після цього пам’ятний знак було демонтовано. Як зазначає заборонена в РФ організація "Меморіал", Юр-Шор є одним із головних місць пам’яті Воркутинського табірного комплексу. Із 1944 року до середини 1950-х років тут ховали в’язнів Воркутлагу та Речлагу, а також вільнонайманих працівників шахти №29 тресту "Воркутавугілля".

"Це не перший удар по пам'яті людей, які пройшли через воркутинські табори. У 2023 році в селищі Рудник місцева влада знесла пам'ятний хрест засланим полякам – в'язням ГУЛАГу. Тоді активісти приносили квіти до місця знесення та перевіряли інші пам'ятники – вони залишалися на своїх місцях", – написав "Меморіал".

Влітку 1953 року в таборі Речлаг спалахнуло одне з наймасштабніших повстань за всю історію системи ГУЛАГ. Політичні в’язні виступили з вимогами переглянути їхні справи, послабити табірні обмеження та скасувати обов’язкове носіння номерних знаків на одязі.

За даними Українського інституту національної пам’яті, провідну роль в організації підпільного руху відігравали українські, польські та балтійські націоналісти. 1 серпня 1953 року радянська влада силою придушила протест біля шахти №29, застосувавши вогнепальну зброю. Унаслідок розстрілу загинули 53 в’язні, серед яких було 30 українців, ще понад сотня людей зазнала поранень.

Нагадаємо, що на тлі демонтажу у Воркуті меморіалу жертвам політичних репресій із гербом України Київ продовжує повертати на Батьківщину пам’ять про діячів українського визвольного руху. Так, 25 травня на Національному військовому меморіальному кладовищі під Києвом перепоховали останки лідера ОУН, полковника армії УНР Андрія Мельника та його дружини Софії Федак-Мельник. Президент Володимир Зеленський заявив, що Україна багато років намагалася повернути останки видатних українських політичних діячів і героїв, які через історичну несправедливість були поховані за кордоном. Прах подружжя Мельників повернувся в Україну 21 травня. Труни урочисто внесли через кордон на руках, а напередодні перепоховання в Патріаршому соборі УГКЦ провели заупокійне богослужіння.