Санкції, ракети та підтримка України від США: Як пройшов саміт Великої сімки

Саміт G7 пройшов у дуже позитивному для України форматі. Союзники знову заговорили не лише про підтримку Києва, а й про посилення тиску на саму Росію.

Несподівано для всіх, але поки суто риторично, була помітна зміна в позиції й Дональда Трампа. Президент США приїхав на саміт на тлі завершення бойових дій в Ірані, і, попри всю вдавану впевненість – схоже, не сильно задоволений результатом.

24 Канал проаналізував, що Україна отримала від зустрічі в Евіані, чому Дональд Трамп раптом заговорив про нові санкції, а також як різке падіння нафтових доходів може змінити розрахунки Кремля.

Натомість директор Центру міжнародних досліджень і доцент кафедри міжнародних відносин Одеського національного університету імені Мечникова Володимир Дубовик наголошує, що не варто робити поспішних висновків щодо зміни позиції американської сторони.

Україна знову в центрі уваги: як Макрон організував зустріч Зеленського з Трампом?

Дональд Трамп приїхав на саміт Великої сімки у своїй улюбленій ролі – серійного миротворця, який цього разу щойно врятував світ від енергетичної кризи. Президент США оголосив, що тимчасової домовленості з Іраном уже досягнуто й Ормузькою протокою знову підуть танкери з нафтою.

Та тріумф американського лідера тривав недовго. Вже за кілька годин йому довелося говорити про зовсім іншу війну – ту, яку він протягом усієї своєї каденції безрезультатно намагався завершити постійними компліментами та тривалими телефонними розмовами з російським диктатором Володимиром Путіним.

Навіть напередодні візиту до французького Евіана президент США знову поговорив із лідерами України та Росії, актуалізувавши тему України.

Та найцікавіше, що саме Україна несподівано знову опинилася в центрі уваги всього саміту. Спочатку Білий дім навіть не планував окремої зустрічі Трампа із Зеленським, але врешті вона відбулася. Та, судячи з публічних заяв, пройшла вона значно краще, ніж більшість попередніх контактів між американським та українським президентами.

Трамп у своєму стилі назвав розмову "дуже хорошою" й навіть заявив, що Росія повинна погодитися на мир. Згодом він навіть додав, що після завершення війни в Ірані про ціну нафти можна вже не перейматися, отже, варто очікувати нових санкцій проти Росії.

Ще кілька місяців тому від американського президента можна було почути зовсім інше. Тоді він запевняв Зеленського, що Україна не має достатньо карт, а Путін нібито щиро прагне миру. Але в Евіані вже європейські лідери пояснювали Трампу протилежне.

Вони переконували лідера США, що саме Москва сьогодні блокує переговори, а Путін навіть на пряму пропозицію Зеленського про зустріч знову відповів відмовою. При цьому вже всім очевидно, що Росія не перемагає, а отже, саме посилення України та її військових спроможностей може нарешті змусити Кремль рахуватися з реальністю.

Особиста розмова лідерами України та США / Фото – Telegram Володимира Зеленського

Важливу роль у цьому розвороті відіграв Еммануель Макрон. Французький президент не просто запросив Зеленського на саміт, а фактично вбудував українське питання в його центральну програму. Як пише The Wall Street Journal, Макрон використав безліч дипломатичних хитрощів, щоб зрештою створити умови для прямої розмови між Трампом та Зеленським.

Але дипломатична постановка спрацювала лише тому, що Київ приїхав до Франції не з порожніми руками. Зеленський привіз із собою фотографії наслідків останніх російських ударів, як-от по Києво-Печерській лаврі.

Володимир Зеленський демонструє лідерам Сімки кадри наслідків російських ударів / Фото – Офіс Президента

Путін, який намагається виставити себе "захисником православ'я", ледь не знищив одну з ключових православних святинь. Варто розуміти, що сам Трамп, може, й не є головним християнином на Землі, але він чудово розуміє, що левова частина його електорату та сопартійців дуже чутлива до теми будь-яких нападів проти християнської віри та пов'язаних із нею об'єктів.

Натомість Володимир Дубовик вважає, що поки зарано говорити про якісь реальні зміни в позиції США або союзників щодо Росії. Сам Дональд Трамп відомий своєї "плаваючою" позицією щодо війни в Україні, отже поки не прийняті конкретні рішення – говорити про реальні зміни поки зарано.

Зеленський також обговорив із Трампом і ситуацію на фронті, де прямо зараз російський наступ почав буксувати, а українські дрони дедалі глибше дістають тил противника. При цьому нафтова система, яка фінансує війну, поступово перетворюється на одну з головних вразливостей Кремля. Відчувають це вже не лише жителі окупованого Криму. За приблизними підрахунками дефіцит фіксують ще у 12 російських регіонах.

Тому цього разу розмова на G7 йшла вже не про те, як урятувати Україну від неминучої поразки. Принаймні на рівні діалогу йшлося про те, чи можна використати її нові можливості, щоб нарешті змусити Путіна зупинитися.

Узгодили конкретні рішення: як лідери G7 домовилися допомогти Україні?

Зрештою, саміт G7 не завершився оголошенням якогось грандіозного пакета допомоги, після якого війна миттєво має змінити напрямок. Однак Україна отримала дещо важливіше за чергову красиву фотографію та слова підтримки від конкретних лідерів десь у соцмережі X. Лідери Сімки спільно узгодили конкретні кроки, які ще кілька місяців тому здавалися фактично заблокованими через позицію Сполучених Штатів.

Спільне засідання лідерів G7 за участі Володимира Зеленського / Фото – Офіс Президента

У їхній спільній заяві наголошується, що всі лідери країн G7 погодилися "посилити тиск на російську військову економіку" та "розширити санкції проти нафтогазового сектору". І якраз дуже важливо, що під цією декларацією стоїть підпис Дональда Трампа. Це свідчить про певне зрушення в його баченні ситуації. Навіть якщо воно поки суто ситуативне.

Британія оголосила обмеження проти понад двадцяти танкерів і суден, пов'язаних із російським тіньовим флотом, кількох банків, страхової компанії та мережі закупівлі західних технологій для російської армії. Канада також вдарила по тіньовому флоту, енергетичних доходах і військовій промисловості Росії.

На додачу лідери G7 офіційно визнали, що останні успіхи України створили на фронті "новий імпульс". І погодилися цей імпульс підтримати. У спільній заяві йдеться про збільшення постачання систем протиповітряної оборони, ракет-перехоплювачів та далекобійних засобів ураження.

Це дуже важливо, адже союзники вже не говорять лише про те, як допомогти Україні втриматися. Вони готові надавати озброєння, яке дозволяє не лише відбиватися від російських атак, а й системно бити по військових цілях далеко за лінією фронту.

Окремо країни Сімки погодилися розглянути передачу Україні ліцензій для розширення власного виробництва зброї. Мова йде, зокрема, про ракети до систем Patriot. Питання ліцензії на їхнє виробництво Зеленський обговорював на зустрічі з Трампом. Водночас варто враховувати, що США надзвичайно обережно ставляться до передачі своїх технологій іншим країнам.

Якщо ж дозвіл таки буде надано, це стане суттєвим зрушенням, адже Україна тепер отримає більше можливостей самостійно виготовляти західні системи та боєприпаси до них, а не роками чекати в черзі, поки оборонка у США та Європі погодить чергову партію для України.

Зеленський під час зустрічі прем'єром Великої Британії Кіром Стармером / Фото – Офіс Президента

Не менш важливою є підтримка України у підготовці до майбутньої зими. Партнери пообіцяли додаткову допомогу українській енергетиці, а Британія вже підкріпила ці слова фінансовими гарантіями на 210 мільйонів фунтів. Вони дозволять британській компанії Urenco протягом наступних двох років постачати Енергоатому збагачений уран для виробництва ядерного палива за західною технологією.

Звісно, між заявою про нові Patriot і реальною ракетою на українській пусковій установці існує велика бюрократична відстань. Трамп нібито позитивно відреагував на запит Зеленського, але конкретних цифр і термінів поки немає.

Тому називати саміт історичним проривом усе ще зарано. Але вектор, очевидно, змінився. На Заході відчули, що Україна здатна вже не просто оборонятися і протриматися зайвий місяць, а почала успішно виснажувати Росію як у військовому, так і в економічному плані. Фактично війна на виснаження, на яку ставив Кремль, сьогодні починає працювати проти нього самого.

"Успіх" в Ірані впливає на позицію Трампа по Росії: чому президенту США знову потрібне завершення війни в Україні?

Як показує сьогоднішній день, перемога у війні на виснаження гарантується не лише наявністю у вас більшої кількості ресурсів. І американський президент, видно, це щойно усвідомив. Дональд Трамп приїхав на саміт G7, переконуючи союзників у своїй перемозі над Іраном.

Навіть у спільній декларації тричі згадується його успіх на цьому напрямку. Однак що більше з'являється деталей майбутніх домовленостей із Тегераном, то складніше пояснити, у чому саме полягає цей тріумф.

Критики президента вже порівнюють їх із ядерною угодою Барака Обами, з якої сам же Трамп вийшов у 2018 році, назвавши її нікчемною. Після кількох місяців війни, мільярдів доларів витрат і стрибка цін на нафту, Вашингтон ризикує отримати приблизно той самий результат – а подекуди навіть слабший.

Питання іранських ракет, регіональних союзників Тегерана та довгострокового контролю за його ядерною програмою досі залишаються невизначеними.

Але для України це може відіграти особливу позитивну роль. Саме через такий "змазаний" успіх в Ірані Трампу конче необхідна значно переконливіша політична перемога. І Україна пропонує йому доволі зручний сценарій.

Зеленський закликає зупинити бойові дії по нинішній лінії фронту та провести пряму зустріч із Путіним за посередництва США. У разі успіху Трамп зможе оголосити, що саме він завершив найбільшу війну в Європі з часів Другої світової. Але для досягнення результати треба все-таки почати тиснути на Кремль. Питання лише в реальних спроможностях, наголошує експерт.

Трамп на зустрічі лідерів Сімки / Фото – Офіс Президента

При цьому у разі згоди таки підтримати Україну, самому Трампу навіть не доведеться йти всупереч із лінією власної партії. Україна сама здатна завершити справу, а додаткове озброєння все одно профінансують європейці.

Від Трампа вимагається лише не заважати й чинити тиск на Росію – дипломатичними каналами та за допомогою посилення санкцій. І для такого тиску, й особливо для його результативності, зараз складається дуже сприятливий момент.

Ще навесні війна з Іраном стала подарунком для російського бюджету. На піку паніки російська нафта марки Urals торгувалася за ціною понад 120 доларів за барель. Але після новин про можливе відкриття Ормузької протоки її ціна впала приблизно до 65 доларів. Індія та Китай знову вимагають знижок, а надприбутки, які Кремль отримував від глобальної нестабільності, швидко випаровуються.

Паралельно Україна посилює удари по НПЗ, нафтобазах і логістиці. Перебої з пальним, які спочатку фіксували лише в окупованому Криму, сьогодні зачіпають і російські регіони. Москва зрештою була змушена обмежити експорт бензину й авіаційного пального та навіть послабити вимоги до його якості.

При цьому для Дональда Трампа могло стати очевидним, що затяжна війна не приносить бажаного результату. Президентові США на це усвідомлення знадобилося всього кілька місяців, Путін же не здатен прийняти цю просту істину й на п'ятому році війни. Питання лише в тому, чи зможе американський лідер донести цю думку до російського диктатора.

Зрештою, абсолютно точно можна сказати, що Трамп не став раптом другом України. Просто підтримка Києва вперше за довгий час може принести користь особисто американському лідеру. Україна вже б'є по російській нафтовій системі, Європа ускладнює російський експорт, а падіння цін на пальне поступово скорочує доходи Кремля. Від Вашингтона залежить, чи складуться ці проблеми в єдиний удар, здатний нарешті посадити Путіна за стіл переговорів.