«Це я вам стукаю із дна». Як Оля Полякова повертається до заводських налаштувань

Перш ніж перейти до останніх поневірянь Олі Полякової, нагадаю, що вона була однією з перших артисток, хто у 2022 році відмовився від російськомовних пісень. При тому, що треків українською в неї не було. 

На початку вторгнення у народу був запит на так звану «байрактарщину». Вона підбадьорювала і давала моральних сил, коли хороших новин бракувало, а жити серед поганих ми ще не звикли. Ну признайтесь, хоч разок підспівували Дзідзю з Пономарьовим «горить, палає техніка ворожа, рідна Україна переможе»? 

Тож Оля Полякова запитом на ура-патріотичну музику вдало скористалась. Чого тільки варта адаптація легендарного шлягеру «Шлёпки». Замість «когда убегала от тебя без оглядки» Оля почала співати «коли розліталися орки на грядки». Це було настільки кринжово, шо аж харашо.

Її перше українськомовне шоу «Все буде добре» збирало повні зали. Тоді ж стилісти придумали Олі новий образ жінки-захисниці, готової на все заради українського народу. Замість суконь — обладунки, замість корони — меч.

Оля поцілила в аудиторію умовних «дорослих дівчат», які хотіли відволіктись від війни та домашніх турбот і хоча б на кілька годин витерти сльози, стать красівими і відчуть себе королевами ночі. 

Образ патріотичної співачки закріпили пафосним документальним фільмом від Олексія Суханова. Сам він потім спалив в інтерв’ю Аліні Доротюк, що зняв його на замовлення продюсераартистки Михайла Ясинського. Ну бо хто ж таку агітку робитиме безкоштовно? Дурних нема. 

Таким чином за останні роки Полякова все ж зуміла завоювати яку не яку повагу за свою українізацію. Хоч багато хто їй не вірив, але разом із тим довгий час співачка  намагалась не давати приводів сумніватися у щирості своїх трансформацій.

Але Олі явно хотілося більших масштабів, щоб усе було як раніше. У 2019 році Полякова стала першою артисткою в Україні, яка зібрала «Арену Львів» на 35 тисяч глядачів. Не маючи при цьому жодної українськомовної пісні, нагадаю.

Тому в погоні за приверненням уваги Оля заявила, що хоче поїхати на «Євробачення». І для цього закликала Суспільне змінити правила Нацвідбору. При цьому співачка навіть не наважилась озвучити, які саме правила їй заважають. Довелося здогадуватись самим. Ішлося, звісно, про заборону подаватися на конкурс тим артистам, які працювали в Росії після 2014 року.

Тоді багато хто вирішив, що це просто прогрів першої англомовної пісні «Warrior» і ШІ-кліпу з Олею-кентавркою в головній ролі. Бо не може ж Полякова на повному серйозі очікувати, що з таким бекграундом її відправлять на «Євробачення»? Тим паче, у 2020 Оля пафосно заявляла, що СТБ запрошував її на нацвідбір, але менш ніж за 50 тисяч євро вона туди шльопать не буде. 

Згодом стало ясно, що команда співачки налаштована серйозно і готова йти до суду. У музтусовці навіть з’явився локальний мем «День пройшов, а Ясинський ще нікому не погрожував судом». Коли ж Суспільне очікувано відмовилось змінювати правила, то продюсер додумався відправити лист в EBU з проханням повпливати на мовника. Уявляю, як над нами реготала Європейська мовна спілка. 

Це був перший дзвіночок, що Полякова, можливо, нічого не відрефлексувала, а просто вчасно перевзулась. 

Нещодавно стався доленосний для Олі момент. Її чоловік, бізнесмен Вадим Буряковський сходив на інтерв’ю до Дмитра Гордона, накидав трохи гівна на подружку Машу Єфросиніну та її чоловіка і за добу став зіркою соцмереж. Команда зреагувала швидко, і вже за місяць вийшов шансон, присвячений Вадіку. Я вам про нього писала детально, то ж не буду довго зупинятися. Але ще додам, що дружба Маші та Олі випробування Вадіком не витримала, і вони оголосили про закриття проєкту «Дорослі дівчата». 

«Вадік» дійсно мав успіх, особливо на фоні останніх пісень Полякової. У кліпу півтора мільйона переглядів на ютубі за два місяці, і саме з ним Полякова вперше за останні роки залетіла в тренди. 

Натхненна таким успіхом, команда запустила новий проєкт «The Nogi» на чолі з Ізольдою Рот — матюкливим альтер его Олі Полякової. На його презентації співачка оголосила про паузу в Україні під брендом «Оля Полякова» і переїзд до Британії для роботи над дебютним англомовним альбомом. Який вона теж, до речі, обіцяє вже багато років.

«Я казала, що беру паузу від нових пісень в Україні як Оля Полякова. Це правда. Оля Полякова їде шукати себе в Англію. Але залишає вам найкраще. Свої The Nogi!», — заявила Полякова.

Схоже, Оля вже й сама заплуталась, хто їде, а хто залишається, і хапається за все підряд у надії, що вистрелить бодай щось. 

Ось як ідею The Nogi описала сама Полякова:

«Це маніфест про наше сьогодення, про тук-тук із безодні, який летить за відомим курсом, і про силу жити на повну прямо зараз. Ці треки — для кожного, хто задовбався задовольнятися крихтами. Під них хочеться не просто вижити, а розкішно жити всупереч усьому. Так, щоб навколо тицяли пальцем і шептали: "А що, так можна було?!"».

Задумка насправді цікава і має потенціал. У нас справді сьогодні фактично немає протестної музики. І раз рокери зайняті написанням пісень про фортецю Бахмут, то чому б цей протест не влаштувати попспівачці? 

Але не так сталося, як гадалося. Ажіотажу довкола ніг Полякової не наблюдалось, хоча співачка й намагалась усіх переконати, що її жостко захейтили за матюки. Взагалі Оля живе у власному уявному світі, де все, що вона робить, викликає шалений інтерес. 

Матюки в українській музиці були задовго до Полякової і ще нікому не завадили на шляху до успіху. При цьому, якщо раніше такого штибу провокативна музика була нішевою, то за останні роки стала масовою. У 2024 році Палац спорту зібрали два найматюкливіші гурти України — «Курган і Агрегат» та «Жадан і Собаки». Ваша Тамара теж там була. Виявилося, що співати «Мене трахають весь час за мною ж сплачені податки» разом з десятьма тисячами людей — це дуже терапевтично. 

То ж коли хайпонути за рахунок матюків не вийшло, Оля заявила, що її хейтять за богохульство у кліпі «Не на часі». У відео співачка імітує розп’яття. Метафора проста: злі хейтери розіп’яли Олю на хресті за те, що вона хоче жить на повну і не думать, що люди скажуть. Нічого нового Полякова, звісно, не придумала, бо Мадонна розіп’яла себе на хресті ще у 2006 під час шоу «Confessions Tour». Тоді обурювався навіть Папа Римський. 

Мадонна-2006 VS Полякова-2026 

Поляковій же дістались поодинокі обурення вірян із тредсу і батюшок Московського патріархату. Але вони навіть поруч не стояли з ажіотажем довкола кліпу Жадана та Соловій у 2023 році. Артисти тоді отримали дозвіл на зйомку у церкві святого Андрія (УГКЦ), а в кліпі показали кадри поцілунків двох жінок. Настоятеля храму, який його очолював 22 (!) роки, через той сороміцький кліп усунули від роботи. Оце я розумію двіжуха!

При цьому критика церкви об’єднала довкола артистів величезну аудиторію, яка не розділяла релігійного консерватизму. Простими словами, народ за Жадана і Соловій заступився.

Оскільки подібних дискусій довкола кліпу Полякової не наблюдалось, співачка вирішила організувати їх сама. Оля анонсувала публічне обговорення кліпу і запросила долучитись представників різних конфесій. У надії хоч якось оживити аудиторію, Оля зібралась подискутувати з протоієреєм УПЦ Максиміаном. У нього, на хвилиночку, 190 тисяч підписників, не остання людина в інстаграмі. 

Задумка була потенційно срачна, але провалилась. Ефір дивилися менше 2 тисяч людей. Та й Максиміан виявився якимось скучним блогером, Полякова його постійно перебивала. Треба було йти ва-банк і звать Пашу Мерседеса чи Вадима Новинського. 

Оля батюшку навіть трохи присоромила. Але не за те, що він досі в російській церкві і веде сторінку російською. Каже, а чого ви той кліп узагалі дивились — він не для вас. Ви ж на порносайти не заходите. От і до мене на сторінку не заходьте. 

Та треба сказать спасіба, що хоча б батюшки подивились і оскорбились. Бо у відео за два тижні всього 300 тисяч переглядів. Стидно! Інтерв’ю Портникова на занудній айтішній конференції зібрало пів мільйона. А тут напівгола Полякова, матюки, богохульство, а ажіотажу нема. 

Але бог з ним із тим богохульством. Мені от, наприклад, сподобалося, що у піснях The Nogі Полякова порушує багато феміністичних тем. І це я зараз не іронізую. Пісня «Молода» — про ейджизм щодо жінок («У нас в народі прийнято, що в 40 вже п*здєц. Пора крутити банки, і сексу вже кінець»). «Тарілочник» — про чоловіків-альфонсів («Казав, що купить біркін, І з діамантом цвях, Та вчора тищу гривень На проїзд зяйняв»), «Мені потрібна жінка» — про те, що ми з вами, дєвочки, можем обійтися без мужиків («Як хочу, так живу, гарнішаю щорік, сама себе люблю, нах*й мені мужик»).  

А пісня «Дно» взагалі вийшла дуже самоіронічна:

«Виклала рилз, і полилось гівно

В коментарях, шо я пробила дно.

Жіночки пишуть: стид-сором, ти же мать,

Вже застара, не можна так скакать.

Тут-тук-тук-тук-тук, 

Тут-тук-тук-тук-тук —

Це мій улюблений звук. 

Тут-тук-тук-тук-тук, 

Тут-тук-тук-тук-тук —

Це я вам стукаю із дна.

Я пробила дно, дно пробила я,

Я пробила дно, отака х*йня»

Оля навіть зачепила наболіле. Те, що об’єднує тредс і фейсбук, — «корупційну владу». Але обережненько. Щоб і народу вгодити, і в чорний список директора палацу «Україна» не потрапити:

За*бали всі лякалки

І гадалки-невгадалки,

Комендантська і чорти,

Що жирують на війні.

Водночас, коли я слухаю ці пісні, то відчуваю, як на мене намагаються надіти ментальний кокошник. Бо і візуально, і музично багатьом це нагадало російський рок-гурт «Лєнінград» часів 2000-х, коли їхньою солісткою була джазова співачка Юлія Коган. Свідомо її брали за референс чи ні, але дивіться самі:

Хоча, якщо відкинути музичну складову, то суто візуально образ Олі також нагадав мені британську співачку Чаппелл Роан. Але, мабуть, я занадто високої думки про джерела натхнення команди Полякової. 

І лірика The Nogі теж апелює не до українських контекстів: 

Ледь кацапською ракєтой

Мене не вбило цієї ночі.

Закурила сігарєту,

Вділа соболь, та корочє.

Пішла жити життя далі,

Пить шампанське на терасі.

Судді обліко моралє

Кажуть, шо то не на часі.

Я, може, і хотіла б асоціювати себе з цією зухвалою ліричною героїнею, але де в мене той соболь? Шо це за хроніки Рубльовки взагалі? Краще б Оля заспівала про леопард, його хоча б Антоніна носить. 

Навіть назва проєкту з російським душком. Тому що українські ногИ мали б транслітеруватися як The Nohy. Мєлочь, а неприятно. 

При цьому паралельно із запуском The Nogі вийшов альбом Олі Полякової «Жінка з цікавим майбутнім», який складається з ліричних пісень. Підозрюю, що ви про нього навіть не чули. А співачка записувала його кілька років. Сама Оля каже, що це вперше за довгий час вона дозволила собі «бути чесною в музиці». 

В результаті попальбом провалився, бо всю увагу забрали The Nogі. Але і хайп довкола матюкливого альтер его теж не конвертувався у мільйонні прослуховування. Всьому, що робить співачка останнім часом, бракує актуальності. Навіть хайп із розп’яттям запізнився на 20 років. 

Прослуховування альбому The Nogі на YouTube Music

Над творчою агонією Полякової вже навіть колеги прикалуються:

Я розумію, що Оля вже подумки, мабуть, отримує статуетку на Brit Awards. Але раптом Лондон не підкориться? Непогано було б не розгубити залишки аудиторії в Україні, щоб було куди повертатись.

Як не крути, але мені подобається, що в нас є хтось провокативний і епатажний в шоубізнесі. Хто не боїться пробивати дно. То ж ваша Тамара щиро надіється, що Оля Полякова нарешті визначиться, куди будуть рухатись її ноги.