Удень — морг, увечері — пілон: як патологоанатом із Житомира, який став зіркою TikTok

Ростислав Грищенко / © ТСН

Удень він встановлює причини смерті в морзі, а ввечері — крутить складні піруети. Не так давно в інтернеті набула розголосу історія Ростислава Грищенка — судмедексперта з Житомира. Який завдяки яскравому хобі — пол-денсу — розслабляється після роботи: психологічно дуже виснажливої, бо тісно пов’язана зі смертю.

Про це йдеться у сюжеті кореспондента ТСН Євгенія Гладуна.

Ростисла Грищенко розповів про заняття на пілоні

Спортивна зала одного з популярних фітнес-клубів Житомира зазвичай наповнена жінками — саме вони традиційно складають левову частку тих, хто захоплюється пол-денсом. Проте серед учениць одразу виділяється кремезна чоловіча постать. Ростислав Грищенко зосереджено готується до чергового підходу: ретельно посипає руки, спину та ноги білою хімічною сумішшю.

Ростислав планомірно займається акробатикою на пілоні вже понад три роки. Про свої спортивні успіхи та важкі тренування він абсолютно відкрито й без жодного сорому розповідає на власних сторінках у соціальних мережах. Один із його коротких роликів у TikTok нещодавно здійснив справжній фурор — відео його витонченого та потужного танцю раптово подивилися понад 3,5 мільйони людей.

Наразі в Житомирі чоловіка вже впізнають перехожі на вулицях та покупці в чергах супермаркетів. Сам Ростислав визнає — усе завдяки інтернет-популярності та дивовижному, майже шокуючому контрасту між його спортом та основним місцем роботи.

Коментарі під його вірусними відеороликами — це окреме джерело соціологічних відкриттів, де тисячі людей висловлюють захоплення сміливістю житомирянина:

«Ооо, напевно люди, які майже кожного божого дня на власні очі бачать смерть, насправді найбільше в цьому світі цінують кожну хвилину життя…»
«Чоловік просто обирає жити своє власне життя! Робити свою щоденну добру справу, знаходити в ній глибокий сенс і паралельно займатись саме тим, чим його душа забажає».
«Людина абсолютно не боїться дурного суспільного осуду та застарілих стереотипів! Живе так, як йому подобається, і це викликає повагу».
«Поки всі інші навколо — звичайні сірі NPC, цей чоловік — справжній головний персонаж свого життя!»

Як реагує колектив моргу на заняття колеги

Для багатьох лікарська професія асоціюється виключно з лікуванням живих пацієнтів. Проте співробітники судово-медичної експертизи та моргу мають зовсім іншу, не менш важливу філософію. Керівник установи, де працює Ростислав, Віталій Зозуля з посмішкою розповідає, що про екстравагантне захоплення колеги від самого початку знав увесь колектив. Більше того — на одному з новорічних корпоративів співробітники навіть дружньо вмовили Ростислава продемонструвати свої вміння та станцювати для колег. Окрема велика тема в кабінетах — це регулярні професійні жарти, які тісно перегукуються зі специфікою їхньої непростої діяльності.

«У нас у колективі самий добрий та популярний жарт звучить так: „Ростік, ну от як ти все встигаєш — сьогодні стоїш у рукавичках біля трупа, а завтра вже крутишся на пілоні?“. Або ще один, суто практичний: „Слухай, якщо ти так потужно качаєшся на цьому своєму пілоні, то нам скоро і додаткові санітари в зміну не знадобляться, щоб важкі тіла переносити — ти сам упораєшся!“. А якщо серйозно, я в судмедекспертизі працюю вже майже 30 років. Коли твоя щоденна робота настільки щільно та нерозривно пов’язана зі смертю, кожному з нас критично необхідно шукати власну особисту формулу, щоб зберегти нормальний емоційно-психологічний стан і не збожеволіти», — каже Віталій Зозуля, директор моргу міста Житомира.

Сам Ростислав свій трудовий шлях описує чітко та прагматично. У системі судово-медичної експертизи він безперервно працює з 2008 року, тривалий час допомагаючи лікарям-експертам під час безпосереднього дослідження тіл.

Ростислав Грищенко. / © ТСН

А починаючи з 2022 року, чоловік додатково почав професійно займатися безпосередньою естетичною підготовкою та реставрацією тіл померлих до майбутнього поховання. Він визнає — багаторічна робота в морзі кардинально змінює загальне світосприйняття і робить людей набагато більшими прагматиками, проте як людина він зовсім не очерствів і вважає свій фах важливою гуманітарною місією.

«Звісно, це така специфічна робота, яка апріорі не може приносити людині якесь класичне задоволення, адже це щоденна праця з померлими тілами. Мені в моїй справі найбільше подобається саме фінальний результат. Бо, наприклад, дуже часто до нас привозять тіла людей після страшних автомобільних аварій, з жахливими пошкодженнями та деформаціями на обличчях. І я їх ретельно, акуратно підготовлюю, проводжу косметичну реставрацію, щоб нещасні родичі під час похорону могли спокійно, по-людськи провести людину в її останню путь», — каже Ростислав Грищенко.

Головна терапія та боротьба зі стереотипами

Акробатикою на пілоні Ростислав займається кілька разів на тиждень, регулярно відвідуючи як індивідуальні заняття з тренером, так і загальні групові тренування. Чоловік відверто каже, що спорт став для нього головною, незамінною психотерапією: «Після дуже тяжкого, виснажливого робочого дня хочеться просто максимально відволіктися від усього побаченого. І саме для цього ідеально існує поул-спорт. Я отримую тут таку колосальну дозу чистого адреналіну під час виконання трюків, що він повністю, миттєво відключає мій мозок від усього, що відбувалося в морзі».

Тренерка Надія згадує, що коли Ростислав уперше переступив поріг її залу три роки тому, у нього була досить погана мобільність та сильна затиснутість у плечовому поясі — що було прямо пов’язано з постійною важкою фізичною напругою на його основній роботі. У хлопця далеко не все виходило з першого разу, проте наставниця завжди щиро пишалася своїм єдиним учнем-чоловіком.

Цікаво, що в групі, де займається Ростислав, окрім нього тренуються виключно дівчата.

На поодинокі негативні коментарі чи засудження в мережі, де деякі користувачі продовжують доводити, що танці на пілоні — це не чоловіча справа, Ростислав уже давно взагалі не звертає жодної уваги. Натомість чоловік щиро сподівається, що його особистий публічний приклад допоможе багатьом іншим людям нарешті пересилити внутрішні страхи, сором’язливість чи комплекси і почати сміливо займатися своєю улюбленою справою, незалежно від професії та поглядів оточуючих.

«Людям треба просто глибше цікавитись, що це за спорт насправді. У нас і до дівчат, які танцюють на пілоні, іноді ставляться з упередженням — мовляв, ти якась не така. Стереотипи у людей є, ти нікуди від них не дінешся, але я абсолютно впевнений, що з часом усі ці дурні упередження просто зникнуть із нашого суспільства», — підсумовує Ростислав.