У цей день Путін програє, – інтерв'ю з міжнародним аналітиком про несподіваний хід війни

Після саміту G7 Дональд Трамп змінив риторику щодо України й навіть заговорив про ліцензії на виробництво ракет для систем Patriot. Не варто відкидати, що причиною стали успішні удари Сил оборони по важливих військових об'єктах Росії. Вони вже суттєво вплинули на логістику ворога.

Про нові цілі, на яких зосередилась наша держава, можливий візит спецпредставників Трампа до Москви й хід переговорів – в ексклюзивному інтерв'ю 24 Каналу розповів професор американістики Скотт Лукас. Також він проаналізував угоду США та Ірану й пояснив, як вона впливає на Україну.

Стався прорив: чому Трамп кардинально змінив риторику після саміт G7?

Розпочнемо нашу розмову з саміту G7, в якому взяв участь президент України Володимир Зеленський. Він зустрівся з лідером США Дональдом Трампом. За даними Financial Times, Трамп готовий ввести чергові енергетичні санкції проти російської нафти, оскільки він досягає угоди щодо Ірану, а світові ціни на нафту падають. Крім того, Трамп заявив, що розглядає можливість надання Україні ліцензії на виробництво ракет для систем Patriot. Чи вважаєте ви це різким розворотом у позиції Трампа? Чи наближається він більше до України, ніж до Росії?

Дональд Трамп – це ніби флюгер, який обертається під дипломатичним вітерцем, або під впливом того, хто щойно з ним поговорив. На щастя, цього разу на саміті G7 у Франції, вітер дув не лише від президента Зеленського, а й від інших учасників, зокрема від французького президента Еммануеля Макрона.

У випадку з Трампом важливим є не стільки зміст пропозиції, оскільки Трамп не дуже добре знає деталі, а настрій, з яким ви з ним спілкуєтеся. Ми вже обговорювали, що двосторонньої зустрічі Зеленського з Трампом не планували. Ми думали, що лідер США не в настрої зустрічатися, можливо, Зеленський вважає, що це не зовсім правильно. Але щойно таку зустріч організували – одразу стався прорив. Присутність Еммануеля Макрона в кімнаті означала тристоронню зустріч. Обговорення відбувалося між Зеленським і Трампом, але Макрон був присутній, щоб усе пройшло гладко.

Звісно, для розуміння контексту, пам’ятайте, що французи доклали чимало зусиль, щоб потішити самолюбство Трампа, аби він приїхав на саміт, був задоволений і не пішов раніше. Макрон приймав Трампа у Версальському палаці 17 червня. Було важливо, щоб президент США відчував себе оточеним усім цим багатством, розкішшю, пишністю. Макрон це організував. Ба більше, не так давно Трамп святкував 80-річний ювілей, а вже в липні американці відзначать 250-річчя незалежності США.

Можемо пригадати зустріч у Ватиканінавесні 2025 року на похоронах Папи Франциска. Зеленський отримав 30 хвилин розмови з Трампом. Все було дуже ретельно інсценовано й Макрон тоді також був там. Тепер він зробив те саме у Франції.

Тому росіяни не можуть дістатися до Трампа й сказати йому, мовляв, це "вони жертви, а НАТО на них наступає". Натомість Зеленський може сказати, що Росія здійснює повітряні атаки, Україна має проблеми з протиповітряною обороною, нам потрібна допомога щодо балістичних ракет, треба поговорити про американські ліцензії.

Відтак відбулася робоча зустріч, на якій Зеленський, Трамп і Макрон приєдналися до інших лідерів і всі вони хотіли поговорити про відновлення санкцій проти Росії. Адже Трамп сказав, що укладе угоду з Іраном. Це інша історія, але суть у тому, що привід для скасування санкцій проти Росії з березня може зникнути.

Дональд Трамп змінив риторику щодо України / Фото Getty Images

Тепер Трамп повернеться до Вашингтона, і в нього будуть думки, які йому підкинули. Але важливо після цього втілити їх у життя. Тож усе залежатиме від того, з ким саме з чиновників Трампа ви розмовлятимете. Треба домогтися, щоб чиновники Трампа наполягали на цьому перед ним, обговорювали санкції та питання протиповітряної оборони.

Ви знаєте, що Стів Віткофф не є надійним, бо Кремль ним маніпулюватиме. Джаред Кушнер, Скотт Бессент – також. Гадаю, якщо хтось інший скаже, що ми маємо знову ввести санкції проти росіян, він підтримає це. Ми знаємо, що міністр оборони Піт Хегсет не є надійним. Але, зважаючи на це, я думаю, що на саміті G6+1 було досягнуто ще чогось.

Треба переконатися, що Трамп не завадить підтримці з боку європейців. Там були також канадці, японці. Але, звісно, були й інші країни. Пам'ятайте на цю зустріч були запрошені країни Перської затоки, єгиптяни. Треба переконатися, що Трамп не завадить усім їм підтримувати Україну, не скаже, що це Путін нібито жертва й треба зосередитися на економічних відносинах із Росією, відмовитися від військової допомоги Україні й так далі.

Потрібно, щоб він чітко дотримувався позиції, що безпека України є важливою. І якщо ви це зробите, то європейці отримають той простір, який вони намагаються заповнити в переговорах, адже американці наразі поза грою, і не виглядає, що вони повернуться. Тож хтось має виступати посередником у переговорах між Україною та Росією, і Європа, є найімовірнішим кандидатом на цю роль. Ви ж не хочете, щоб Трамп це зіпсував.

Триває системна кампанія: на яких важливих цілях зараз фокусується Україна?

Під час міністерської зустрічі НАТО я почув оптимістичні заяви щодо ударів України по російській логістиці та по автомагістралі, що веде з окупованого Криму через окуповані території до Росії. Чи не вважаєте ви, що Крим стає непридатним для проживання російської армії й що ситуація зараз виходить з-під контролю Путіна?

Ні, я поки що не хочу робити жодних прогнозів з цього приводу. Я хочу зосередитися на тому, що є насправді й на якому етапі ми зараз перебуваємо щодо Криму та інших окупованих територій на півдні України. До речі, дозвольте мені розглянути це в ширшому контексті, щоб пояснити, чому я дуже вражений тим, що робить Україна, зокрема під керівництвом міністра оборони Федорова.

Україна стала дуже конкретною у виборі цілей: нафтопереробних заводів, портів і терміналів. Ми вже говорили про це. Але цікаво, що вони стали дуже цілеспрямовано бити саме по мостах. Тобто це систематична кампанія. Це не просто щось на кшталт "випустимо кілька ракет по мосту і все". Ні, вони ретельно обмірковують, які саме мости хочуть вразити, ретельно аналізують, де розташовані вразливі місця. Наприклад, одним із таких мостів, на мою думку, є Чонгарський, який вже кілька разів вражали.

До уваги! Упродовж червня Україна кілька разів атакувала міст з Чонгару. Він є важливим, оскільки з'єднує материкову частину з Кримом. Також він критичний для російської логістики. Через постійні атаки й пошкодження мосту росіяни придумали схеми обходу, організували реверсний рух, але ним можуть пересуватися лише легковий транспорт, вантажівки не проїжджають. Відповідно постачання пального, зброї йде з перервами.

Зараз є одна проукраїнська група "Кримський вітер", яка стверджує, що майже всі мости підірвано й Крим уже відрізаний. Мені потрібне підтвердження цього. Гадаю, що, за даними перевірених військових спостерігачів, інтенсивність руху значно знизилася між півднем Росії, окупованою південною Україною та Кримом.

Ми також знаємо від кримської окупаційної влади, що вона зараз у скрутному становищі. Обмеження на бензин діють майже на кожній заправній станції по всьому Криму. Мовиться про 20 літрів на тиждень, 5,3 галона. Для багатьох людей цього недостатньо.

Також це означає, що людям у Криму буде важко виїхати звідти, зокрема через ситуацію з бензином. Ми знаємо, що Росія веде переговори щодо того, наскільки далі передислокувати Чорноморський флот з Криму на південь Росії, ймовірно, до Новоросійська. Це питання обговорюють вже деякий час.

З огляду на все це, не можна забувати, наскільки символічно важливий Крим для Кремля. Адже саме звідси почалася їхня війна проти України. І коли ви говорите про всі ті мости, то на який саме ми звертаємо найбільшу увагу? На Кримський міст, адже він є символом захоплення Криму, яке розпочав Володимир Путін.

Кремль буде дуже неохоче відмовлятися від Криму. Вони накажуть своїм людям триматися якомога довше, з огляду на економічні умови. Тож я вважаю, що це чудова, поступова кампанія.

Міністр оборони Федоров – розумний чоловік. Можливо, він має рацію. Можливо, їм вдасться досягти цього за кілька тижнів, і до саміту НАТО Крим буде відрізаний. Я просто більш обережний. Але скажу таке: судячи з того, що ви чуєте в Брюсселі, – напрямок руху змінився.

Давайте ще раз нагадаємо: якби ми з вами розмовляли у лютому 2026 року, то говорили б про те, як Україна намагається втриматися проти всіх російських повітряних атак. Ми говорили про Україну в контексті атак на енергетичну інфраструктуру. А тепер, через 4 місяці, ми говоримо про те, що росіяни намагаються втриматися.

І додамо до цього ще й те, що ви не лише говорите про ізоляцію Криму, а й перешкоджаєте переміщенню російських військ через окуповані території. Росіяни вже застрягли на передовій у Запоріжжі. Україна відвоювала там частину території.

Я не думаю, що мовиться про військову операцію з відрізання Криму. Я вважаю, що це буде насамперед тактика відрізання логістики та постачання, але це також означає, що українські військові матимуть трохи більше простору для маневрів проти російських військ, які намагаються з усіх сил утримати свої позиції.

Це не зможе приховати пропаганда: чому Путін так боїться оголосити перемир'я?

Високопоставлений представник НАТО повідомив мені, що в Кремлі та серед російських еліт зростає невдоволення. Вони ставлять питання щодо війни, задумуються, чи була вона того вартою. Також вони заявляють, що саме Путін несе особисту відповідальність за цю катастрофу, а не російські урядовці чи бізнес-еліта. Що це може означати і як це вплине на переговорну позицію Путіна, на його переговорні можливості?

Одна річ, коли російські чиновники говорять про це пошепки й представник НАТО дізнається про це через свої розвідувальні джерела. Зовсім інша річ, коли росіяни говорять про це відкрито. Ми просто маємо бути дуже чесними щодо цього.

Що ми вже бачимо? Ми бачимо не лише російських бізнесменів та чиновників, які турбуються про стан економіки. Це вже визнає сам Кремль. Наприклад, віцепрем’єр-міністр Олександр Новак підтвердив, що атаки дронів впливають на енергопостачання,

Сам Путін визнав, що атаки дронів дають результат, коли міністр фінансів повідомив російські міністерства, що їм доведеться скоротити видатки, оскільки всі кошти треба спрямувати на так звану "спеціальну військову операцію", тобто на вторгнення. Видатки на "оборону та безпеку" зараз становлять понад 40% державного бюджету Росії. Саме в такій ситуації ми й перебуваємо.

Знаєте, нам не треба переходити на шепотіння, щоб побачити, де починається криза. Але це зовсім інша справа – сказати Путіну: "Досить! Ми маємо зупинитися, оголосити перемир'я".

Удар по Московському НПЗ 18 червня / Скриншот з відео

Ви маєте усвідомити: у той день, коли Путін оголосить перемир’я, він не просто програє у спробі завоювати Україну – він програє всередині Росії. Він поставив все своє політичне майбутнє на те, що захопить Україну. У той день, коли він оголосить перемир'я, це вже буде неможливо приховати за допомогою пропаганди. Якщо ви читаєте російські ділові та економічні видання, то знаєте, що там панує невдоволення.

Це проявиться в тому, що люди почнуть турбуватися про умови, в яких вони працюють, а не у вигляді прямого виклику Кремлю. Єдиний випадок повстання проти Путіна, який ми можемо виділити, стався у 2023 році. Це була ПВК "Вагнер" та Євген Пригожин. Ми знаємо, що спочатку, у перші години, все було успішно. Ми знаємо, що Кремль слабкий, але ми також розуміємо, що коли Пригожин злякався і погодився вступити в переговори з Путіним, то всі побачили, на що здатний Путін.

Він зміг маніпулювати Пригожиним так, щоб придушити повстання, а через кілька місяців його вбити. Розумієте, саме з таким типом людини ми маємо справу.

І я не думаю, що вам слід недооцінювати наполегливість Путіна. А також ще один важливий факт – де та російська постать, яка встромить йому ніж у спину? Не Лавров, не Бєлоусов, не Шойгу. Тож, де ця людина?

Не Віткофф і Кушнер: чи відновляться переговори й хто може долучитися від США?

Повернімося до відносин між США та Україною та переговорів, адже Трамп зараз робить чимало заяв щодо України. Він каже, що Путін повинен піти на угоду, що він і Зеленський хотіли б зустрітися, але не знають, як це зробити. Чи очікуєте ви нового поштовху від Трампа? Чи може він змусити Путіна взяти участь у серйозних переговорах, чи це безнадійна ситуація для США, оскільки Америка не має важелів впливу на Росію?

Наразі я не бачу, щоб це могло статися, адже Марко Рубіо сказав, що американці виходять з процесу, а переговори не просуваються. Але є одна річ, на яку я б звернув увагу. На мою думку, росіяни сподіваються знову прийняти у себе Стіва Віткоффа та Джареда Кушнера. Ймовірно, вони хочуть приїхати до Росії, щоб побачитися зі своїм приятелем Кирилом Дмитрієвим.

Тепер ми розуміємо, у чому полягає ризик. Раніше ми говорили про те, що Трамп крутиться, наче флюгер. Дмитрієв маніпулює Віткоффом і Кушнером. Їм розповідають про економічне майбутнє, в якому США та Росія працюватимуть разом. Ми починаємо говорити про майбутнє після війни в Перській затоці, де Росія та Сполучені Штати зможуть співпрацювати в енергетичних та інфраструктурних проєктах.

Але насамперед треба "розв'язати питання з Україною", а це означає, що Росія нібито має отримати те, що хоче. Все це розповідають Віткоффу, який потім повертається до США й каже Трампу, що Росії буцімто треба віддати весь Донбас і ми отримаємо економічне партнерство. Ось у чому ризик. Тобто я не бачу, щоб американці повернулися до переговорів як нейтральний посередник.

Я не думаю, що Віткофф і Кушнер можуть виконувати цю роль. Можливо, якби Рубіо був готовий це зробити, то вступив би у справу, але йому довелося б проявити ініціативу, щоб втрутитися й взятися за це. І я думаю, що зараз у ЗМІ широко висвітлюється історія про суперництво між Марко Рубіо та Джей Ді Венсом щодо їхнього політичного майбутнього, яке розгортається на тлі війни з Іраном.

Тож, на мою думку, Марко Рубіо зараз заклопотаний цим. А ще – Кубою, бо я не відкидаю, що американці чинитимуть потужний тиск на цю країну, оскільки в Ірані їм не вдалося. Кіта Келлога більше немає у процесі. Відповідно й немає посланця, який би допомагав Україні. А хто ще з американської сторони приєднається, щоб відновити переговори?

Скасування санкцій і 300 мільярдів: які ризики криються в угоді між США та Іраном?

Обговоримо також угоду з Іраном. Як ви оцінюєте ці умови? Адже Іран, ймовірно, отримає доступ до фонду в розмірі 300 мільярдів доларів. Чи не вважаєте ви, що це виглядає як величезне приниження для США і великий успіх для іранського режиму, оскільки іранці використають це як демонстрацію сили режиму і лише зміцнять свою владу?

Сподіваюся, у вас є кілька хвилин, щоб вислухати цю історію, адже нам потрібно розповісти її, щоб донести суть. Три слова на початок цієї історії – це не угода. Вони називатимуть це "меморандумом про взаєморозуміння", але іранці та США подають різні версії того, що в ньому міститься. А це документ на 14 пунктів.

Я стежив за подіями, спостерігав, чи вдасться Ірану завдати удару у відповідь по Ізраїлю. Ізраїль атакував Ліван, Бейрут. Катарські посередники були зайняті переговорами з іранцями, намагаючись переконатися, що іранці не завдадуть удару у відповідь. Сподіваємося, вони змогли б тоді обговорити просування проєкту документа.

Посеред усього цього, Дональд Трамп 14 червня оприлюднив у соцмережі допис про те, що підписав угоду цифровим підписом. Зараз ми знаємо від чиновників, які поспілкувалися з Wall Street Journal, що Трамп не консультувався зі старшими радниками, перш ніж опублікувати це повідомлення. Старші радники не знали, що Трамп збирається підписувати.

Це означає, що Трамп підписував не остаточний документ, про який домовилися США та Іран, а робочий проєкт. Щодо того, чому він це зробив, ми можемо лише здогадуватися. Чи відчував він внутрішній тиск? Чи хотів він вплинути на ринки нафти та акцій у понеділок вранці? Чи це тому, що в неділю ввечері він відсвяткував своє 80-річчя – можливо, все це зіграло свою роль.

Річ у тому, що Трамп знову віддав ініціативу іранцям. Два місяці тому, коли іранці вперше оприлюднили свій документ з 14 пунктів, Трамп передав їм ініціативу, сказавши, що США вестимуть переговори на його основі. Це дало іранцям важелі впливу над Ормузькою протокою.

А що зробив Трамп зараз? Саудівське ЗМІ Al Arabiya вчора першим опублікувало цей проєкт. Я знаю, що це саудівське державне ЗМІ. Тепер ця новина з’явилася у Bloomberg. У цих 14 пунктах мовиться про те, що Іран знову відкриє Ормузьку протоку протягом 30 днів. Але все не буде так, як до початку війни. Протока не перебуватиме під міжнародним контролем, вона буде відкрита для всіх. Іран та іранці сподіваються, що Оман контролюватиме цей процес.

Тож що отримує Іран натомість? Ви згадали про 300 мільярдів доларів. Зараз це подається як приватний інвестиційний фонд. Отже, американський уряд не мусить вкладати в нього жодних коштів. Але він заохочує приватних інвесторів вкладати туди гроші. І, за словами одного з чиновників, понад половина цього фонду вже забезпечена зобов’язаннями. Це означає, що 150 мільярдів доларів вже забезпечені зобов’язаннями.

Цікаво! Ключовими пунктами угоди називають припинення бойових дій, зокрема в Лівані, замороження ядерної програми, надання коштів на відбудову Ірану в розмірі 300 мільярдів. Також важливим є відкриття Ормузької протоки через яку експортують газ та нафту по всьому світу. Підписанню угоди передували заяви Трампа про "потужний удар по Ірану". Втім через кілька днів він від цього відмовився, пояснивши "значним прогресом у переговорах".

По-друге, американці скасовують санкції. Ті самі санкції, через які Трамп розірвав ядерну угоду у 2015 році, щоб у 2018 році ввести максимальні санкції. Тепер ці санкції скасовують. Крім того, США скасовують резолюції ООН та Міжнародного агентства з атомної енергії, в яких висловлюється критика на адресу іранців.

Ба більше, американці сприяють розморожуванню іранських активів на суму, яка не розголошується. У пресі називають цифра 24 мільярди доларів. Все це в обмін на відкриття Ормузької протоки.

Війна в Ірані / Фото Getty Images

Додам ще дві речі. Іранцям не доведеться обговорювати ядерне питання аж до пізнішого етапу процесу, фактично до другого етапу. Також іранці заявляють, що на всіх фронтах діє перемир’я, зокрема в ізраїльських атаках на Ліван.

Отже, проаналізуйте все це і скажіть мені, яка з цих умов означає, що США перебувають у кращому становищі, ніж 26 лютого, коли вони вели переговори з іранцями за два дні до початку війни. Тоді Ормузька протока була відкритою.

Іран був готовий обговорювати обмеження своєї ядерної програми. Він міг би навіть обговорити обмеження щодо своїх балістичних ракет, своїх відносин із ліванською "Хезболлою" та єменськими хуситами. Іранці були готові обговорювати поетапне скасування санкцій, не вимагали 300 мільярдів доларів на відновлення країни. Тож у чому команда Трампа виграла?

Все це робить церемонію підписання документа дуже цікавою. Або Трамп буде змушений оприлюднити ці 14 пунктів, або американцям доведеться відмовитися від нього. Це єдині два варіанти, які у них є.