Патологоанатом із Житомира через своє хобі став зіркою TikTok

Удень він встановлює причини смерті в морзі, а ввечері – крутить складні піруети. Не так давно в інтернеті набула розголосу історія Ростислава Грищенка – судмедексперта з Житомира, який завдяки яскравому хобі – пол денсу – розслабляється після роботи, психологічно дуже виснажливої, бо вона тісно пов’язана зі смертю. Як інформує «Главком», про це йдеться у сюжеті tsn.ua.

Ростислав Грищенко розповів про заняття на пілоні

Спортивна зала одного з популярних фітнес-клубів Житомира зазвичай наповнена жінками – саме вони традиційно становлять левову частку тих, хто захоплюється пол денсом. Проте серед учениць одразу виділяється кремезна чоловіча постать. Ростислав Грищенко зосереджено готується до чергового підходу: ретельно посипає руки, спину та ноги білою хімічною сумішшю.

Чоловік планомірно займається акробатикою на пілоні вже понад три роки. Про свої спортивні успіхи та важкі тренування він абсолютно відкрито й без жодного сорому розповідає на власних сторінках у соціальних мережах. Один із його коротких роликів у TikTok нещодавно здійснив справжній фурор – відео його витонченого та потужного танцю переглянули понад 3,5 мільйона людей.

Наразі в Житомирі Ростислава вже впізнають перехожі на вулицях і покупці в чергах супермаркетів. Сам він визнає – усе завдяки інтернет-популярності та дивовижному, майже шокувальному контрасту між його спортом та основним місцем роботи.

Коментарі під його вірусними відеороликами – це окреме джерело соціологічних відкриттів, де тисячі людей висловлюють захоплення сміливістю житомирянина:

• «Ооо, напевно, люди, які майже кожного божого дня на власні очі бачать смерть, насправді найбільше в цьому світі цінують кожну хвилину життя…».
• «Чоловік просто обирає жити своє власне життя! Робити свою щоденну добру справу, знаходити в ній глибокий сенс і паралельно займатися саме тим, чим його душа забажає».
• «Людина абсолютно не боїться дурного суспільного осуду та застарілих стереотипів! Живе так, як їй подобається, і це викликає повагу».
• «Поки всі інші навколо – звичайні сірі NPC, цей чоловік – справжній головний персонаж свого життя!».

Як реагує колектив моргу на заняття колеги

Для багатьох лікарська професія асоціюється винятково з лікуванням живих пацієнтів. Проте співробітники судово-медичної експертизи та моргу мають зовсім іншу, не менш важливу філософію. Керівник установи, де працює Ростислав, Віталій Зозуля з усмішкою розповідає, що про екстравагантне захоплення колеги від самого початку знав увесь колектив. Ба більше, на одному з новорічних корпоративів співробітники навіть гуртом вмовили Ростислава продемонструвати свої вміння і станцювати для колег. Окрема велика тема в кабінетах – це регулярні професійні жарти, які тісно перегукуються зі специфікою їхньої непростої діяльності.

«У нас у колективі найдобріший і найпопулярніший жарт такий: «Ростик, ну от як ти все встигаєш – сьогодні стоїш у рукавичках біля трупа, а завтра вже крутишся на пілоні?». Або ще один, суто практичний: «Слухай, якщо ти так потужно качаєшся на цьому своєму пілоні, то нам скоро й додаткові санітари в зміну не знадобляться, щоб важкі тіла переносити – ти сам упораєшся!». А якщо серйозно, я в судмедекспертизі працюю вже майже 30 років. Коли твоя щоденна робота настільки щільно й нерозривно пов’язана зі смертю, кожному з нас критично необхідно шукати власну особисту формулу, щоб зберегти нормальний емоційно-психологічний стан і не збожеволіти», – каже Віталій Зозуля, директор моргу міста Житомира.

Сам Ростислав свій трудовий шлях описує чітко та прагматично. В системі судово-медичної експертизи він безперервно працює від 2008 року, тривалий час допомагаючи лікарям-експертам під час безпосереднього дослідження тіл.

А починаючи від 2022 року, чоловік додатково почав професійно займатися безпосередньою естетичною підготовкою і реставрацією тіл померлих до майбутнього поховання. Він визнає – багаторічна робота в морзі кардинально змінює загальне світосприйняття і робить людей набагато більшими прагматиками, проте як людина він зовсім не очерствів і вважає свій фах важливою гуманітарною місією.

«Звісно, це така специфічна робота, яка апріорі не може приносити людині якесь класичне задоволення, адже це щоденна праця з померлими тілами. Мені в моїй справі найбільше подобається саме фінальний результат. Бо, наприклад, дуже часто до нас привозять тіла людей після страшних автомобільних аварій, з жахливими пошкодженнями та деформаціями на обличчях. І я їх ретельно, акуратно підготовлюю, проводжу косметичну реставрацію, щоб нещасні родичі під час похорону могли спокійно, по-людськи провести людину в її останню путь», – каже Ростислав Грищенко.

Головна терапія та боротьба зі стереотипами

Акробатикою на пілоні Ростислав займається кілька разів на тиждень, регулярно відвідуючи як індивідуальні заняття з тренером, так і загальні групові тренування. Чоловік відверто каже, що спорт став для нього головною, незамінною психотерапією: «Після дуже тяжкого, виснажливого робочого дня хочеться просто максимально відволіктися від усього побаченого. І саме для цього ідеально існує поул-спорт. Я отримую тут таку колосальну дозу чистого адреналіну під час виконання трюків, що він повністю миттєво відключає мій мозок від усього, що відбувалося в морзі».

Тренерка Надія згадує, що коли Ростислав уперше переступив поріг її залу три роки тому, у нього була досить погана мобільність і сильна затиснутість у плечовому поясі, що було прямо пов’язано з постійним важким фізичним напруженням на його основній роботі. Йому далеко не все вдавалося з першого разу, проте наставниця завжди щиро пишалася своїм єдиним учнем-чоловіком.

Цікаво, що в групі, де займається Ростислав, окрім нього, тренуються винятково дівчата.

На поодинокі негативні коментарі чи засудження у мережі, де деякі користувачі продовжують доводити, що танці на пілоні – це не чоловіча справа, Ростислав уже давно взагалі не звертає жодної уваги. Натомість він щиро сподівається, що його особистий публічний приклад допоможе багатьом іншим людям нарешті пересилити внутрішні страхи, сором’язливість чи комплекси та почати сміливо займатися своєю улюбленою справою незалежно від професії та поглядів оточення.

«Людям треба просто глибше цікавитися, що це за спорт насправді. У нас і до дівчат, які танцюють на пілоні, іноді ставляться з упередженням – мовляв, ти якась не така. Стереотипи у людей є, ти нікуди від них не дінешся, але я абсолютно впевнений, що з часом усі ці дурні упередження просто зникнуть із нашого суспільства», – підсумовує Ростислав Грищенко.