Під час написання заповіту свідки грають важливу роль: які правила діють в Україні

Свідки можуть залучатися під час складання заповіту

Загалом участь свідків не обов'язкова, але закон передбачає, що окремі люди під час складання заповіту мають зачитати його вголос та поставити свої підписи. Закон чітко визначає, хто може бути свідком та для чого вони потрібні. Про це розповіли фахівці Безоплатної правничої допомоги.

Так обов'язково залучення третіх осіб відбувається, коли заповіт складають, коли заповідач не може прочитати те, що там написано через фізичні вади. У такому випадку ця умова є обов'язковою. Також у випадку, коли заповіт посвідчує не нотаріус, а інша посадова чи службова особа, то це має відбуватися під контролем двох або більше сторонніх осіб.

Експерти зазначають, що останній спосіб і обов'язкове залучення свідків часто використовують під час написання заповіту в лікарні, госпіталі, будинку для осіб похилого віку чи осіб з інвалідністю, а також у пошуковій або іншій експедиції тощо. Тобто наявність свідків обов'язкова для написання заповіту за нормами статті 1252 Цивільного кодексу України.

Водночас не може стати свідком нотаріус або той, хто посвідчує заповіт. Також спадкоємці за заповітом, члени сімʼї та близькі родичі спадкоємців не мають виконувати цю функцію, бо є зацікавленими особами.

Хто може посвідчувати заповіт, окрім нотаріуса?

Якщо заповіт пишеться в медичному закладі, то право на посвідчення отримує головний лікар, його заступник з медичної частини або черговий лікар цього закладу.

Якщо заповіт потрібно скласти під час плавання на морському чи річковому судні, що ходить під прапором України, то таке право надається капітану.

Згідно з законом, заповіт особи, яка перебуває у пошуковій або іншій експедиції, може бути посвідчений начальником цієї експедиції.

Заповіти військовослужбовців в місцях, де немає можливості звернутися до нотаріуса, має посвідчувати командир чи начальником частини, об'єднання, установи або закладу.

Складання заповіту має правила

Заповіт має бути складений особисто спадкодавцем у письмовій формі із зазначенням дати та місця його посвідчення. Документ засвідчує нотаріус або інша уповноважена законом особа. У заповіті можна визначити будь-яких спадкоємців, розподілити майно між ними або навіть позбавити окремих осіб права на спадщину, якщо це не суперечить вимогам закону. Також заповідач має право в будь-який момент змінити або скасувати свій заповіт.

Право на складання заповіту мають особи з повною цивільною дієздатністю. Зазвичай це громадяни, які досягли 18 років. Водночас таке право можуть отримати й неповнолітні, якщо вони набули повної цивільної дієздатності раніше у передбачених законом випадках.

Існує таке поняття, як секретний заповіт. Заповідач самостійно складає текст, поміщає його в заклеєний конверт і передає нотаріусу для посвідчення. До моменту відкриття спадщини ніхто не знає, які саме розпорядження містяться в документі. Після смерті заповідача нотаріус відкриває конверт у присутності зацікавлених осіб та оголошує зміст заповіту.