Місяць пережив удар, який розкрив невідому історію Сонячної системи

Крихітні кристали, що містяться в метеориті, розповіли про приховану епоху в історії руйнівних зіткнень у Сонячній системі. Частинки дуже малі, їх неможливо розгледіти без мікроскопа, але вчені під керівництвом планетолога Керолін Кроу з Університету Колорадо в Боулдері вважають, що вони утворилися в результаті зіткнення астероїда з Місяцем 3,5 мільярда років тому, повідомляє Science Alert.

Де сталося це зіткнення, невідомо. Але вчені зазначають, що ці зерна — багатий на цирконій мінерал, який називається бадделеїт, — могли утворитися лише за екстремально високих температур, що свідчить про грандіозність зіткнення.

Свідчення, отримані з Землі та астероїда Веста, містять сліди потужних зіткнень приблизно того ж періоду. А це, як вважають вчені, дозволяє припустити, що 3,5 мільярда років тому внутрішня частина Сонячної системи все ще була неспокійним місцем.

«Цей новий вік зіткнень, включений до добірки подій зіткнень Землі, Місяця та Вести, надає незаперечні докази тривалого бомбардування внутрішньої частини Сонячної системи після епохи утворення басейнів», — заявили вчені.

Коли Сонячна система була молодою, вона пережила безліч бомбардувань, під час яких «космічні камені» врізалися в інші об’єкти. Особливо інтенсивним періодом є Пізнє інтенсивне бомбардування, яке, згідно з кількома джерелами, відбулося приблизно 4,1–3,8 мільярда років тому. Ймовірно, його спричинила зміна архітектури гігантських планет Сонячної системи, через що астероїди почали особливо активно падати на інші тіла.

На Землі сліди падіння астероїдів приховані внаслідок ерозії, тектонічної активності та геологічних процесів. Але деякі з них збереглися, що дозволяє припустити, що наша планета зазнавала інтенсивного бомбардування й у пізніші періоди.

Однак додаткові підказки можна знайти на Місяці. Тут немає ерозії, але є інша проблема: кратери існують дуже довго, перекриваючи один одного, тому розібратися в їхній історії досить складно.

Водночас сліди зіткнень знаходяться досить близько до місячної поверхні, щоб впасти на Землю у вигляді метеоритів. Одним із таких метеоритів є Northwest Africa (NWA) 12593 — фрагмент Місяця, знайдений у Малі. Він зберіг у собі сліди трьох окремих зіткнень. Найнедавніше з них — це зіткнення, внаслідок якого він впав на Землю, що сталося в невідомий час.

До цього удар перетворив частину поверхні Місяця на брекчію — тип породи, що складається з безлічі фрагментів, склеєних дрібнішими зернами. Вона поширена в місцях ударів, де величезний тиск руйнує породи й зварює фрагменти назад у нові конфігурації, наче мінеральний Франкенштейн.

І третій удар. Вчені виділили 21 зерно бадделеїту — мінералу, особливо корисного для ідентифікації ударних подій, оскільки він зберігає фази діоксиду цирконію — кубічну та тетрагональну — які можуть утворюватися лише за надзвичайно високих температур. У семи зернах дослідники виявили кубічний діоксид цирконію, що вказує на те, що зерна утворилися при температурах, що перевищують 2370 градусів Цельсія.

Вчені вважають, що це була подія, відмінна від тієї, в результаті якої утворилася брекчія.

Дослідники визначили вік зерен, вимірявши вміст свинцю в них. Аналіз показав, що зерна утворилися близько 3,486 мільярда років тому. Тобто приблизно тоді ж, коли відбулися удари, сліди яких знайшли в австралійській пустелі Пілбара та Південній Африці, вік яких оцінюється у 3,48 та 3,47 мільярда років відповідно.

Крім того, колекція метеоритів, що походять з астероїда Веста, містила породи, які свідчили про серію виразних, чітко визначених ударних подій у період від 3,85 до 3,47 мільярда років тому.

У сукупності ці дані дають підстави припустити, що бомбардування могло тривати сотні мільйонів років після загальновизнаного періоду пізнього інтенсивного бомбардування.

Нагадаємо, дослідники вважають, що в далекому минулому в Сонячній системі могла існувати ще одна планета. Ймовірно, вона була розмірами приблизно з Марс, але загинула в результаті космічної катастрофи. І вчені могли б ніколи про неї й не дізнатися, якби не виявили її уламки на Землі.