Секрет рукостискання Трампа: як жест миру перетворився на політичну дуель

Рукостискання, поцілунок або обійми традиційно використовуються під час привітання. 21 червня світ відзначає День рукостискань, і, напевно, кілька мільйонів людей потиснуть руки своїм опонентам, навіть не здогадуючись, наскільки давньою є ця традиція, чому вона з’явилася і чому деякі handshake фактично змінювали хід історії. "Фокус" дасть відповіді на всі ці питання та розповість, чому 47-й президент США Дональд Трамп перетворив просте привітання на справжній спаринг, який оцінюють журналісти та експерти.

Рукостискання як символ миру — історія привітання

Рукостискання в тій чи іншій формі існує вже тисячі років, але його походження залишається неясним. Одна з популярних теорій стверджує, що цей жест виник як спосіб вираження мирних намірів. Простягаючи праву руку з розкритою долонею, незнайомці могли показати, що вони беззбройні й не відчувають один до одного ворожості.

Експерти припускають, що звичка енергійно струшувати руку супротивника з’явилася тому, що такий жест міг вибити приховані ножі чи кинджали з рукава.

Одне з найдавніших зображень рукостискання зустрічається на рельєфі IX століття до н. е., на якому зображено ассирійського царя Салманасара III, який стискає руку вавилонського правителя, щоб укласти союз.

Гомер кілька разів описував рукостискання у своїх "Іліаді" та "Одіссеї", найчастіше у зв’язку з обіцянками та проявом довіри. У Стародавньому Римі рукостискання часто використовувалося як символ дружби та вірності: його навіть карбували на монетах.

"Угоду можна швидко й чітко викласти словами, — пояснив колись історик Вальтер Буркерт, — але вона стає ефективною лише завдяки ритуальному жесту: відкритим, беззбройним рукам, простягнутим назустріч одне одному й таким, що тиснуть одне одному".

У деяких культурах рукостискання не були поширені: у Японії віддають перевагу уклонам, в арабських країнах та деяких європейських — обіймам і поцілункам в обидві щоки, а в Конго чоловіки торкаються лобами.

Етикет рукостискань з’явився набагато пізніше. Наприклад, у посібнику 1877 року зазначалося, що "джентльмен, який грубо тисне руку, простягнуту на знак привітання, або тисне її надто різко, ніколи не повинен мати можливості повторити свій проступок". І ось ми переходимо до того моменту сучасної історії, коли рукостискання стали своєрідною зброєю. Експерти з мови тіла, поглянувши на зустрічі світових лідерів на черговому саміті, гадають, що той чи інший політик хотів продемонструвати, потискаючи руку свого опонента.

Рукостискання як зброя — хто, крім Трампа, відомий своїм дивним привітанням

Рукостискання 45-го та 47-го президентів США вже стало мемом, якому навіть присвятили статтю у Вікіпедії. Дональд Трамп перетворює кожне своє привітання на шоу, яке зазвичай не до вподоби тим, чию руку він стискає. Так, у 2017 році Емманюель Макрон зізнався, що його рукостискання з Трампом "не було невинним", а на відео обидва лідери напружено дивилися один одному в очі, тож привітання скоріше нагадувало сутичку.

"Це не було визначальним фактором у політиці, але це був момент істини", — сказав Макрон, який перевернув ситуацію, відмовившись відпустити руку, незважаючи на дві спроби Трампа розірвати зв’язок.

А тодішній директор ФБР Джеймс Комі був збентежений, коли Трамп стиснув йому руку, потягнув до себе й спробував обійняти. У підсумку світові лідери виробили тактику, щоб не дозволяти президенту США домінувати, а ті, хто витримує рукостискання Трампа, зазвичай удостоюються особливої уваги преси. Так, у 2025 році Володимиру Зеленському вдалося звести нанівець спробу Трампа потиснути йому руку у фірмовому стилі. І президенту США не вдалося "перетягнути" главу КНР Сі Цзіньпіна.

Втім, не лише Дональд Трамп використовує особливі прийоми, щоб продемонструвати свою перевагу під час рукостискання. Експерти виділяють кілька подібних моментів, які використовували Джастін Трюдо, Джордж Буш-молодший і Володимир Путін, коли він ще тиснув руку своєму опонентові без тижневого карантину.

• Раптове притягнення: коли одна людина раптово притягує іншу до себе ближче. Це порушує особистий простір, збиває ритм спілкування іншої людини та змушує її підлаштовуватися під темп співрозмовника.
• "Верховне" домінування: коли руку кладуть поверх долоні іншої людини. У мові тіла це демонструє авторитет, подібно до того, як начальник поплескує підлеглого по плечу.
• Міцний і контрольований: коли руку опонента міцно тримають у своїй, щоб встановити контроль і продемонструвати фізичну силу та рішучість.
• Середньовічне рукостискання: коли стискають не тільки долоню опонента, а й його передпліччя. Колись так перевіряли, чи немає ножа в рукаві.

Деякі лідери, які приділяють більше уваги своєму іміджу, найчастіше стоять ліворуч і намагаються розвернути руку так, щоб долоня опинилася знизу. Так рука здається більшою, а сам лідер займає домінуючу позицію. Так зазвичай поводився Джастін Трюдо, який у підсумку ефектно виглядав на фото, незалежно від того, кому він тиснув руку. І Путін теж досить часто вдавався до цього прийому. Втім, найчастіше світові лідери використовують рукостискання в "мирних цілях", просто як привітання.

Рукостискання, що увійшли в історію

• Рональд Рейган і Михайло Горбачов, 1985 рік. Це рукостискання відбулося під час першої зустрічі президента США Рональда Рейгана та радянського лідера Михайла Горбачова 19 листопада 1985 року. Два лідери вперше зустрілися в Женеві для проведення переговорів щодо міжнародних дипломатичних відносин та гонки озброєнь.
• Іцхак Рабін та Ясір Арафат, 1993 рік. Це здавалося важливою подією, але виявилося скоріше затишшям: прем’єр--міністр Ізраїлю Іцхак Рабін та лідер Організації визволення Палестини Ясір Арафат потиснули один одному руки під наглядом президента США Білла Клінтона після підписання мирної угоди між Ізраїлем та ОВП у Білому домі 13 вересня 1993 року.
• Нельсон Мандела та Фредерік Віллем де Клерк, 1994 рік. Після 46 років апартеїду Нельсон Мандела був обраний першим чорношкірим президентом Південної Африки. 10 травня 1994 року в Преторії він потиснув руку президенту, що йшов у відставку, Фредеріку Віллему де Клерку, який неохоче погодився на цей жест.
• Королева Єлизавета II та Мартін МакГіннесс, 2012. Це був конфлікт, що забрав тисячі життів, зокрема життя кузена королеви, лорда Маунтбеттена. Тому рукостискання королеви Великої Британії Єлизавети II із заступником першого міністра Північної Ірландії та колишнім лідером Ірландської республіканської армії Мартіном МакГіннессом у Белфасті 27 червня 2012 року стало воістину зназначною подією.
• Рауль Кастро та Барак Обама, 2016 рік. Довгі роки Сполучені Штати та Куба були ворогами. Потім президент США Барак Обама потиснув руку президенту Куби Раулю Кастро на похоронах Нельсона Мандели. Це призвело до офіційного візиту Обами на Кубу та серії рукостискань між двома чоловіками, одне з яких було вельми незручним. Більш вдалим стало рукостискання в Гавані 22 березня 2016 року.
• Рукостискання Кім Чен Ина, 2018 рік. Тоді лідер Північної Кореї потиснув руки Дональду Трампу в Сінгапурі та тодішньому лідеру Південної Кореї Мун Чже Іну на кордоні між країнами. Здавалося, що КНДР візьме курс на денуклеаризацію та зближення з сусідом. Але в підсумку Кім Чен Ин розірвав усі відносини з Сеулом і заявив, що не відмовиться від ядерної зброї.
• Потсдамська конференція: потрійне рукостискання. Рукостискання прем’єр-міністра Великої Британії Вінстона Черчилля, президента США Гаррі Трумена та Сталіна під час Потсдамської конференції, що відбувалася з 17 по 25 липня 1945 року, ознаменували кінець Другої світової війни. Але незабаром розпочалася Холодна війна.

Нагадаємо, що на нещодавньому саміті "Великої сімки" у Франції увагу ЗМІ привернуло несподівано тривале рукостискання Дональда Трампа та першої леді Бріжит Макрон.

А українські спортсмени відмовляються тиснути руки суперникам із Росії через війну. Іноді це викликає скандали.