Наземна операція в Ірані була б фатальною для Білого дому

Дивіться самі.

Починаючи з лютого адміністрація Трампа, вдавивши педаль у підлогу, неслася до катастрофи. Не консультуючись із жодною людиною, яка розуміє культурні процеси Ірану і його здатність акумулювати лояльність в час воєнної загрози; повіривши оцінкам Ізраїлю і всіх, хто повірив їм раніше, Білий дім вирішив, що режим аятол — це так званий "паперовий тигр", кулька, яка лопне після перших же ударів. 

Реальність показала, що американські удари досягли прямо протилежного результату. З одного боку, ізраїльтяни послідовно вибили всіх, із ким американці планували домовлятися. З іншого боку, великої шкоди Ірану цільові удари не завдали. Заворушення на вулицях ціною великої крові вдалося придушити, зламати збройний опір теж не вийшло, перекрита Ормузька протока стала великим навіть не wake-up call’ом а wake-up ляпасом, від якого американці й решта світу ще довго буде оговтуватися. А до всього, що до Трампа не робив жоден американський президент, додалися ще погрози геноцидом багатомільйонному народові. Це теж не допомогло, натомість згуртувало навколо режиму всіх, кого тільки можна було.

Проте як на неї не подивися, американська наземна операція в Ірані виглядала б іще фатальнішою для Білого дому. По найближчих американських базах на Близькому сході іранці вже почали пристрелюватися; гористе іранське узбережжя для висадки вкрай незручне, зате ідеальне для партизанської війни; флот стоїть задалеко, бо інакше до кораблів дістають ракети. А вибити все іранське озброєння неможливо, бо Іран роками закопує його під землю, супутники ж бачать тільки наземні цілі. 

Нагадати вам, хто ще зі світових лідерів протягом останніх 5 років стояв перед питанням, починати повномасштабну війну в іншій державі, чи ні? Підкажу, той самий, фото з яким Трамп тримає у вітальні, демонструючи всім гостям Білого дому. Хіз діар френд Владімір.

У ділових колах є такий вислів: "помилка Конкорда": це коли продовжуєш вкладати гроші, час чи зусилля у щось провальне просто тому, що вже забагато й шкода кидати. Це когнітивне викривлення назване на честь провального проєкту надзвукового літака "Конкорд". 

Британський і французький уряд десь посередині спільної розробки усвідомили, що він ніколи не окупиться, але зупинитися — означало визнати, що мільярді викинуті на вітер. Тому вони… продовжили вкладати гроші далі. І зрештою витратили набагато більше грошей. 

Читайте також: G7: жорсткий геополітичний лікнеп для Трампа

З війнами у світі нерідко відбувається приблизно те ж саме. Але Трамп, на відміну від Путіна, зміг відступити від краю прірви. Бо — знову ж таки, на відміну від Путіна — він бізнесмен, не схиблений на ідеях сакральної величі, що тягнеться від печенігів і половців. Тому всі зусилля, вкладені у спробу повалити режим аятол, десь півсотні витрачених на цю війну мільярдів і втрачене обличчя своєї наддержави (бо так, абсолютно по всіх рахунках з цього конфлікту Іран поки що виходить чистим переможцем) – Трамп цілком справедливо порахував ресурсом, який уже не можна повернути.

Американська наземна операція в Ірані лише збільшила б втрату американського ресурсу. 

Ну і не варто забувати про фонд з космічною сумою триста мільярдів доларів на відбудову Ірану, про який ідеться в меморандумі, якщо принаймні якісь гроші там заведуться — родині Трампа щось та й дістанеться. 

Знову ж таки, якщо Сполучені Штати рано чи пізно повернуться до адекватної демократії та згадають про свої хвалені важелі й противаги, ми рано чи пізно, коли завершаться відповідні розслідування, зможемо дізнатися, скільки родина американського президента заробила на трейдингу, завчасно знаючи або навіть спеціально обираючи час для тих чи інших повʼязаних із великими хвилюваннями ринку заяв. За своє життя вже шість, якщо я не помиляюся, разів Трамп оголошував банкрутство казино чи готелів за абсолютно аналогічною схемою: компанія накопичувала борги, оголошували реструктуризацію, кредитори й постачальники списували втрати, Трамп виходив із мінімальними збитками якщо не з прибутком, далі — це називалося успіхом. Головне — він ніколи не відповідав за збитки власним гаманцем. З Іраном вийшло точнісінько те ж саме: половина наявних у країни "петріотів" і мільярди грошей — це гроші платників податків. Що обрали, за те і платять.

Війни закінчуються, коли продовжувати їх стає значно дорожче, ніж припиняти. Навіть політично ціна, яку заплатять за такий вихід з війни Сполучені Штати — а це зокрема й те, що Іран збагнув: йому насправді не так і потрібне ядерне стримування, шантаж блокадою Ормузу набагато дешевший і кращий; і проблеми з Ізраїлем, найскладніша частина нинішнього меморандуму, бо тому доведеться припинити атаки на Хезболлу (і не факт, що Ізраїль на це зголоситься), - ця ціна все ще набагато нижча, ніж та, яку американці й особисто Трамп заплатили б у разі подальшої ескалації. Шкода, що цю логіку Трамп досі не може пояснити своєму другові Владіміру.

Джерело

Про авторку. Лана Зеркаль, українська дипломатка, ексзаступниця міністра закордонних справ України з питань європейської інтеграції

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.