Перемовник від ЄС: хто такий Антоніу Кошта та чому вирішив домовлятися з Путіним

Повномасштабна агресія Росії проти України йде вже 5-й рік. Стільки ж тривають дипломатичні спроби врегулювання конфлікту. З появою в Білому домі Дональда Трампа дипломатія перетворилася на хаос з постійним бігом синусоїдою. У 2025 році США спробували домовитись з Росією за спинами як України, так і Європи, але ці намагання ні до чого не призвели.

У 2026-му на тлі успіхів України на полі бою та віднайдення Європою власної суб’єктності та усвідомлення нею своєї сили, вже сам російський диктатор Путін почав говорити о необхідності залучення перемовників від Європи. Щоправда, Путін назвав кандидатами очевидних "троянських конячок". Тому його заяви про кандидатури колишніх канцлерів ФРН Шрьодера та Меркель ніхто не сприйняв серйозно.

Натомість канал для переговорів між Росією та ЄС вже відкрився. Ініціатором його став голова Європейської Ради португалець Антоніу Кошта. Про необхідність прямих переговорів з Росією він говорив ще навесні, а 7 травня 2026 року заявив про це офіційно. Під час Саміту G7 у Франції агенція Bloomberg вийшла з сенсаційним повідомленням, що пан Кошта вже відкрив канал спілкування з росіянами і його заступник Педру Луртьє мав кілька розмов з оточенням Путіна, зокрема, його помічником Ушаковим.

Через це на саміті, як повідомляють джерела "Європейської правди", вибухнув гучний скандал, Кошті добряче перепало на горіхи. Частина європейських лідерів висловила невдоволення тим, що Кошта ініціював це обговорення без консультацій з Єврорадою.

Прем’єр-міністр Естонії Крістен Міхал зробив це публічно, заявивши, що такі дії лише шкодять і розмивають консолідовану позицію Європи. Також згодом португальцю "прилетіло" від Мерца та Макрона.

На тлі гучного дипломатичного скандалу, дискусії та потенційного розширення мандату португальця на переговори 24 Канал розповідає основні факти з біографії Антоніу Кошти, нагадує про його підтримку України, пояснює, чому йому не сиділося в рідній Португалії, а також, чому громадянин Індії нині очолює Європейську Раду.

Молоді роки Антоніу Кошти, походження роду, національність і політичні традиції сім’ї

Антоніу Кошта народився 17 липня 1961 року в Лісабоні. Його мати – журналістка Марія Антонія душ Сантуш (згодом – Палла), а батько – дуже відомий в Португалії поет і публіцист Орланду да Кошта.

Він родом з Мозамбіку, але його рід пов'язаний з Гоа. Ця нині територія тривалий час була колонією Португалії й була анексована індійськими військами в грудні того ж 1961-го.

Кошти попри португальське прізвище пишаються своїм походженням від елітної індійської варни жерців-брахманів (цим пояснюється не надто типовий для португальців колір шкіри Антоніу Кошти, до цього треба додати, що в роду є також вихідці з африканської колонії Португалії – Мозамбіку).

Національність Антоніу Кошти можна визначити як португалець індійського походження. Більшу частину свого життя він провів саме в Португалії, але при цьому не забуває і про Індію.

Через своє індійське походження Кошта отримав у 2017 році паспорт закордонного громадянина Індії, цей статус дає право на безвізовий в'їзд та безстрокове проживання в країні.

Представники роду ще у 16 столітті відмовились від своєї релігії (індуїзм) та прийняли католицтво і їхні нащадки виховувалися як християни-католики. Це дозволило роду без проблем вбудуватися у колоніальну систему Португальської еліти, стати емісарами європейців та зберегти свій вплив на Гоа та багатства.

Маленькій Антоніу з батьком / Архівне фото початку 1960-х

Родинні традиції не завадили батькові Антоніу Кошти приєднатися до Комуністичної партії Португалії, яка була тоді в нелегальному положенні – жорстоко переслідувалась режимом Салазара, здійснювала теракти та перебувала під контролем радянських спецслужб.

Орланду да Кошта народився в Мозамбіку, але дитинство та юність провів в Індії на Гоа, до Португалії він перебрався в 1947-му. 18-річний представник заможної родини вступив на престижний літературний факультет Лісабонського університету. Там представник "золотої молоді" поринув у творчість і "революційну боротьбу".

Антоніу Кошта з мамою і зведеним братом Рікарду Коштою на фоні портрету батька / Фото – PS

Нагадаємо, Португалія в ті часи жила в умовах диктатури Салазара. Її інколи іронічно називають "лайт-диктатурою" у порівняння з тим, що було в СРСР чи Німеччині часів Гітлера, але і в Португалії тоді було доволі жорстко. У Салазара був власний концтабір, доволі ефективна таємна поліція (PIDE) та тотальний контроль над суспільним життям країни.

Особливого часу на виховання сина в Орланду не було. Ще до народження Антоніу він пройшов через арешти, відсидів декілька років у в'язниці як політв'язень.

Щасливого подружнього життя не вийшло. Старша сестра Антоніу – 3-річна Ісабель – загинула в ДТП в 1960-му, а в 1962-му, коли Антоніу було лише кілька місяців, батько пішов з родини. Далі його виховувала мати, а батько з’являвся "наїздами" та зосередився на творчості.

Шлях Антоніу Кошти у політику

Юність Антоніу Кошти пройшла в Лісабоні. Він родом з елітного району Байрру-Алту, це центр міста. Кошта був свідком Революції гвоздик і подальших бурхливих подій в країні. У 14 років приєднався до португальської Соцпартії (місце не політичному полі країни – лівий центр) та став доволі активним учасником політсили. Він розклеював листовки, брав участь у дебатах.

Кошта у віці 14 років / Фото – DR

Не забував і про освіту. Кошта закінчив юрфак Лісабонського університету і став адвокатом. Також він став відомий як журналіст і редактор. Ще під час навчання в університеті Кошта став професійним політиком. У 1983-му він переміг на виборах на Муніципальної Ради Лісабона як кандидат від Соцпартії. У 1991-му Кошта був вперше обраний до Національних зборів – парламенту країни.

Кошта показав себе як винахідливий і харизматичний політик. Він ніколи не ліз за словом у кишеню, не цурався і того, що нині б назвали популізмом. І робив це ефектно. Наприклад, влаштував перегони між віслюком і автівкою Ferrari, щоб підсвітити жахливий стан доріг у передмістях Лісабону, постійно шукав медійності й швидко знайшов спільну мову з журналістами.

Хто був "хрещеним батьком" Кошти у великій політиці

Політичним патроном Кошти став Жорже Сампайю. Власник великої юрфірми, він у 1980-ті був одним з лідерів португальських соціалістів, був мером Лісабона, а в 1996-му був обраний президентом Республіки.

Кошта, який спершу просто прийшов до юрфірми патрона на стажування, доволі швидко став важливим членом команди Сампайю. Паралельно зростав авторитет молодого адвоката і в Соцпартії. Він підтримував Сампайю у суперечці за лідерство з іншим впливовим соціалістом Антоніу Гуттерешем (нині – генсеком ООН), а в 1996-му взагалі очолив його штаб на тріумфальних виборах президента Португалії.

На той час він вже працював в уряді як державний секретар з парламентських справ. Цікаво, що прем’єром був Гуттереш, противник Сампайю. Втім, про конфлікт інтересів всі забули, а Кошта показав себе як вправний дипломат, який вміє знаходити компроміси.

Кошта став ветераном уряду і не боявся брати на себе відповідальність. Зокрема, він був куратором підготовки та проведення в Лісабоні дуже важливої для країни всесвітньої виставки EXPO-98, яка пройшла дуже успішно та стала драйвером модернізації країни та її новому відкриттю для світу.

Антоніу Кошта – важливий член уряду Гуттереша / Фото – PS

Попри очевидні успіхи Соцпартія залишила без вирішення чимало проблем, тому програла парламентські вибори 2001, тому уряд Гуттереша завершив роботу, а Кошта перебрався до парламенту, де очолив фракцію соціалістів.

Далі були вибори до Європарламенту 2004 та обрання португальця на високу посаду одного з віцепрезидентів цієї інституції. Але надовго в Брюсселі та Страсбурзі португалець не затримався, адже прагнув повернутися до національної політики.

Майстер компромісів і міцний господарник

Привід зробити це випав вже у 2005. Тоді соціалісти здобули потужну перемогу на виборах, отримавши абсолютну більшість. Кошта підтримав нового лідера соціалістів Жузе Сократеша та увійшов до його уряду.

Але доволі швидко уряд став токсичним "титаніком" – Сократеша було викрито як корупціонера, йому були висунуті звинувачення за десятками злочинів (суди тривають і досі, – 24 Канал), а країна у 2011 році опинилася на межі банкрутства і була змушена на кілька років погодитись на фактичне зовнішнє управління (його здійснювали Єврокомісія (уряд ЄС), Європейський центральний банк (ЄЦБ) та Міжнародний валютний фонд (МВФ).

Але це було пізніше, а Кошта вчасно відчув небезпеку та репутаційні ризики для себе, тому дуже оперативно проміняв міністерське крісло на посаду мера Лісабона. У 2007 році він доволі легко виграв вибори й залишався на посаді в наступні 8 років.

На посаді Кошта показав себе непоганим мером. Місто оновило інфраструктуру, залучило ще більше туристів, дбало про екологію та залучення інвестицій, стало важливим хабом IT-індустрії. Звісно, було й чимало проблем (зокрема, квартирне питання та великі борги міста), але в цілому вони не вплинули на репутацію Антоніу Кошти як "міцного господарника".

З цим багажем він пішов на партійні праймеріз Соцпартії у 2014-му, де переміг креатуру Гуттереша Жузе Антоніу Сегуру (з 2026 року – президента Португалії). Далі була успішна виборча кампанія, перемога та прем’єрська посада. З 2015 по 2023 роки він був незмінним головою португальського уряду.

Антоніу Кошта – прем’єр-міністр Португалії

Антоніу Кошта як прем'єр-міністр запам'ятався ефектними політичними кульбітами. Він сміливо йшов на не зовсім традиційні для Португалії альянси та активно домовлявся з політичними опонентами. Заради політичної доцільності міг блокуватися навіть з комуністами. При цьому залишався популярним у виборців та еліт.

Комуністи досі залишаються в Португалії парламентською партією, хоча вплив комуністів постійно падає. При цьому португальські комуністи навіть не приховують своїх зв'язків з Росією та постійно намагаються бути спойлером у питаннях підтримки України, запровадження санкцій тощо. На щастя, їх можливості нині суттєво обмежені.

Урядування Кошти припало на завершення періоду зовнішнього управління (так званий час "Трійки"), коли було проведено санацію Португалії. Тож країна була готова до стрибка, необхідно було лише довірити її людині, яка буде компетентна і все не зіпсує.

Кошта став такою людиною і при ньому відбулося так зване "португальське економічне диво". У цей час економіка країни швидко зростала, інвестиції потекли рікою. На тлі стрімкого економічного відновлення уряд навіть почав повертати "порізану" раніше соціалку.

Кошта під час візиту до Києва / Фото – Офіс президента України

Стрімке піднесення перервали пандемія COVID-19, російське вторгнення, що зруйнувало енергетичний баланс, а також темні справи в оточенні самого Кошти.

Сюди ж треба додати вічні португальські проблеми з медициною, житловою та міграційною кризою, а особливо – бюрократією.

Все це припало на 2021 – 2023 роки та створило для політика "ідеальний шторм".

Антоніу Кошта – звинувачення в корупції та скандальна (і трохи комічна) відставка

Персона Кошта часто з'являлася у розслідуваннях і гучних корупційних викриттях мінімум з початку 2000-х, але доволі довго це не чіпляло політика аж надто сильно і не шкодило його репутації.

Все змінилося у 2023-му. Восени в Португалії вибухнула "Операція Інфлюенсер" – людей з оточення прем’єра звинуватили в корупції та політичному лобізмі на користь впливових корпорацій. Зокрема, фігурували дані прослуховування, які нібито підтверджували факт непрозорих дій з наданням ліцензій на видобуток стратегічно важливого літія. Також були знайдені порушення у погодженнях великих інфраструктурних проєктів, на яких активно піарився Кошта.

У його офісі та кабінетах соратників були проведені обшуки. Найгучнішою знахідкою стали конверти з €75 800 в шафі в офісі керівника апарату прем'єра. Відбулися арешти, а скандал набув національного масштабу. До його розкрутки навіть долучилися маркетологи. Зокрема, IKEA прорекламували свої офісні шафи як найкраще сховище для знайдених євро.

За кілька тижнів з'ясувалося, що Антоніу Кошта ні в чому не винен. Поліція прослуховувала не його, а його тезку – міністра економіки. Він також Антоніу Кошта, але додає до імені ще друге прізвище – Сілва (у Португалії у кожного їх мінімум 2).

Попри те, що формальних претензій до прем'єра не було, президент все одно наполіг на його відставці, з чим Антоніу Кошта змушений був погодитись. 7 листопада 2023 року він оголосив про відставку, але виконував обов'язки прем'єра до квітня 2024-го, поки не відбулися нові вибори й не було обрано його наступника.

Особисте життя Кошти

Антоніу Кошта одружений з 1987 року. Його дружину звуть Фернанда Марія Гонсалвеш Тадеу. Вона на 2 роки старша за чоловіка, працювала вихователькою в дитячому садочку та була викладачкою у середній школі.

Антоніу Кошта з дружиною Фернандою / Фото – VISÃO

У подружжя двоє дорослих дітей. Сину Педру Мігелу Тадеу Кошті 35 років, доньці, на ім’я Катарина Тадеу Кошта – 33 роки. Всі члени родини Кошти намагаються уникати публічності й відомо про їх особисте життя небагато.

Сім'я Тадеу-Кошта: Антоніу, Катаріна, Фернанда і Педру / Фото – VISÃO

З уривків спогадів і інтерв'ю відомо, що роман зав'язався в університеті (після довгої дружби), весілля як такого не було, після розпису та отримання свідоцтв пара з'їла з друзями по бургеру, запила їх шампанським і полетіла на медовий місяць до Венеції.

Фернанда стала не лише дружиною, але й соратницею Кошти, вона відвідувала з ним мітинги, а інколи й була годувальницею родини – мала стабільний дохід, коли чоловік ще був адвокатом на стажуванні.

У 2008 році Фернанда "порушила субординацію" та вийшла на мітинг обурених політикою уряду соціалістів вчителів. Втім на той час Кошта вже не працював у Кабінеті Сократеша, а був мером Лісабона. При цьому залишався соціалістом.

Як голова Європейської Ради Антоніу Кошта ставиться до України

Виявилось, що це не був кінець кар'єри Кошти. Вже у червні 2024 року португальця було обрано головою Європейської Ради й Кошта став очільником виконавчої влади в Євросоюзі.

Це рішення стало результатом компромісу між основними політичними силами в Європарламенті – правоцентристами European People's Party, лібералами, та лівоцентристами (Прогресивний альянс соціалістів і демократів (S&D)). Кошта був кандидатом останніх.

Антоніу Кошта та Урсула фон дер Ляєн зустрічають президента Зеленського / Фото – Офіс президента України

1 грудня 2024 року він розпочав обов'язки, його мандат поширюється на 2,5 роки.

Свій перший закордонний візит на новій посаді Антоніу Кошта здійснив до Києва. Це сталося синхронно з початком роботи нового керівництва ЄС – 1 грудня 2024 року.

Згодом голова Євроради відвідував Україну у 2026 році – на роковини російського вторгнення 24 лютого.

Також Кошта був з офіційним візитом в Україні в травні 2022 року, але тоді він ще був прем’єр-міністром Португалії.

За час на посаді очільника Євроради Кошта запам’ятався як послідовний прихильник України. Він постійно на зв'язку, позиціює себе як лобіста підтримки України та продовження санкційного тиску на Росію.

За каденції Кошти на посту голови Євроради були прийняті 6 великих санкційних пакетів щодо Росії. Наразі йде фінальне узгодження 7-го та 21-го за загальним переліком.

Також він доклав чимало зусиль для розблокування кошт з європейського пакета підтримки обсягом 90 мільярдів євро в травні 2026 року.

Зеленський та лідери ЄС на Саміті G7 в Евіані / Фото – Офіс президента України

Остання велика зустріч Кошти з президентом Зеленським відбулася 18 червня 2026 року в Брюсселі (на той час португалець вже побудував свій канал комунікації з росіянами, на який натякав, але не попередив європейців).

Під час візиту 1 грудня 2024 Кошта дав інтерв'ю "Укрінформу" і тоді сказав, що "лише Україна визначає, що таке справедливий мир":

Ми завжди маємо підтримувати Україну, стояти на боці України у фінансовому, політичному, дипломатичному, а також військовому вимірах. Але тільки від України залежить, коли і як можливо досягнути миру. Багато хто помилково вважає, що у разі досягнення якоїсь угоди про припинення вогню мир настане автоматично. Я хотів би підкреслити, що нам потрібен справедливий і тривалий мир. І лише Україна має можливість визначити, що таке «справедливий» мир для забезпечення тривалості цього миру.

Тож будемо сподіватися, що політик і дипломат буде дотримуватися свого слова і надалі. А принцип "нічого про Україну без України" залишиться основою європейської дипломатії.