Сльози, чай у саду та прощання з командою: як завершилася епоха Стармера

Британія, яка за останнє десятиліття змінила шістьох прем’єр-міністрів, звикла до видовища відставок глав уряду. Але швидкість подій у понеділок шокувала навіть досвідчених спостерігачів, пише Politico.

Якщо ніхто інший не зможе зібрати необхідний мінімум у 81 голос депутатів для висунення кандидатури на виборах лідера Лейбористської партії, Бернем — колишній мер Великого Манчестера, який повернувся до парламенту завдяки переконливій перемозі на довиборах наприкінці минулого тижня — фактично без боротьбистане лідером партії 17 або 18 липня.

Це відбудеться одразу після того, як парламент піде на літні канікули. Якщо ж вибори лідера все-таки відбудуться, новий прем’єр-міністр, як очікується, обійме посаду після повернення парламенту до роботи 1 вересня.

Відставка Стармера в понеділок стала кульмінацією кількох днів напружених роздумів та багатьох місяців кризи всередині правлячої Лейбористської партії, рейтинг якої стрімко падає в загальнонаціональних опитуваннях менш ніж через два роки після переконливої перемоги на виборах. Партія відчайдушно шукала спосіб змінити ситуацію.

Прем’єр-міністр, який залишатиметься на посаді до завершення передачі влади новому лідеру, провів вихідні, радячись із найближчими соратниками та дружиною Вікторією.

Попри попередні заяви пронамір залишитися та боротися далі, він дійшов висновку, що жодного реалістичного шляху до збереження влади вже не існує.

Деякі його помічники розповіли, що неминучість відставки стала очевидною після результатів довиборів у Мейкерфілді, коли знайти міністрів, готових активно захищати прем’єра в медіа, стало ще важче, ніж зазвичай.

«Це була лише одна з багатьох ознак», — сказав один із них.

Після цього події почали розвиватися дуже швидко.

Увечері в неділю спеціальні радники отримали вказівку бути на Даунінг-стріт о дев’ятій ранку в понеділок, що фактично підтвердило намір прем’єра подати у відставку.

Помічники мовчки заходили до зали державних прийомів, очікуючи новин.

Невдовзі співкерівниця апарату прем’єра Відья Алакесон з’явилася перед ними та зачитала заяву, в якій пояснила, що відбувається і як розгортатимуться події далі. Про це розповіли кілька присутніх, яким дозволили анонімно коментувати внутрішні процеси.

У певний момент вона не змогла стримати емоцій, її голос затремтів, і їй довелося зробити паузу.

Рішення про відставку тримали в настільки вузькому колі, що інформація не просочилася назовні аж до самого виступу Стармера.

Державні службовці, які працювали в будівлі, зазначали, що атмосфера суттєво відрізнялася від попередніх прем’єрських відставок. На їхню думку, Стармер залишає посаду гідно, а не через скандал чи програш на виборах.

Проте рішення було надзвичайно важким.

Після виступу Алакесон співробітники перейшли до вестибюля та чекали за дверима резиденції на Даунінг-стріт, доки не надійде сигнал виходити.

Інша співкерівниця апарату прем’єра, Джилл Катбертсон, попросила людей не ховатися в кінці натовпу, якщо вони відчувають, що можуть розплакатися.

Після цього команда вийшла на вулицю, щоб послухати промову Стармера о 9:30 ранку.

«Питання, яке сьогодні стоїть перед нами, вже не полягає в тому, хто найкраще змінив Лейбористську партію, привів її до влади та розпочав життєво важливу роботу з покращення життя мільйонів людей», — заявив Стармер після переліку своїх досягнень в опозиції та на посаді прем’єра.

«На ці питання вже отримано відповіді. Тепер моя партія ставить інше питання: чи є я найкращою людиною для того, щоб привести нас до наступних загальних виборів. Я почув відповідь своєї парламентської фракції на це питання і приймаю її з гідністю».

Пообіцявши залишатися на посаді до обрання наступника та надати йому «беззастережну підтримку», Стармер ледь стримував сльози, коли сказав:

«Коли я залишу найважливішу посаду в країні, я присвячу більше часу найважливішій роботі — бути найкращим чоловіком для моєї чудової дружини Вікі, яка була моєю опорою в хороші та погані часи, і найкращим батьком для моїх прекрасних дітей, які є моєю гордістю і моєю радістю».

Після завершення виступу Стармер разом із Вікторією повернувся через знамениті чорні двері резиденції на Даунінг-стріт.

Там він виголосив ще одну промову для співробітників, подякувавши насамперед тим, хто працював із ним від самого початку.

За словами очевидців, він наголосив, що надзвичайні зусилля, доброта та додаткові години роботи були спрямовані на благо країни й не залишилися непоміченими.

«Це змінить життя людей, яких ви ніколи не зустрінете і які ніколи не дізнаються, що саме ви зробили. Саме це має справжнє значення», — сказав він.

Також Стармер подякував співробітникам, які допомагали його дружині та дітям, а потім довго спілкувався з людьми в саду резиденції за чашкою чаю чи кави.

Після цього він повернувся до свого кабінету, а ввечері планував провести час із найближчими людьми, щоб особисто подякувати їм.

Щойно про відставку було оголошено, союзники Стармера — міністр закордонних справ Девід Леммі, віцепрем’єр-міністр, генеральний прокурор Річард Гермер та міністерка міжнародного розвитку Дженні Чепмен — майже одразу з’явилися перед телекамерами, розповідаючи про його досягнення.

Теплі слова пролунали й у соціальних мережах від багатьох членів уряду, зокрема від тих, хто ще кілька днів тому закликав його піти у відставку.

Бернем і Стрітінг роблять свої ходи

Потім з’явилися два найважливіші повідомлення в політичному житті Вестмінстера.

Об 11-й ранку Бернем підтвердив, що претендуватиме на посаду прем’єр-міністра.

А вже за кілька хвилин Вес Стрітінг, який ще недавно заявляв про власні лідерські амбіції та залишив уряд Стармера лише кілька тижнів тому, оголосив про підтримку Бернема.

«Ми можемо провести літо, перебільшуючи дрібні розбіжності, або можемо закотити рукави й допомогти йому забезпечити зміни, яких потребують наша партія та наша країна», — йдеться в заяві Стрітінга.

Минулого тижня він двічі розмовляв із Бернемом, зокрема особисто на вихідних, після чого вирішив відмовитися від власної кампанії.

Це означає, що боротьба за лідерство в Лейбористській партії фактично завершилася ще до її початку.

Потенційний суперник Бернема Ел Карнс, який минулого тижня залишив посаду міністра збройних сил, поки що не виключив своєї участі у виборах, хоча багато хто сумнівається, що він зможе зібрати необхідні 81 підпис депутатів.

Бернем, який залишив парламент у 2017 році під час кризи в партії за лідерства лівого політика Джеремі Корбіна, прибув на вокзал Манчестера близько 11:20 та сів на поїзд до Лондона.

Поїзд, як і більшість британських залізничних рейсів, прибув із запізненням.

Новинний гелікоптер уважно супроводжував його маршрут із повітря.

«Усі просто втратили глузд», — пожартував один із лейбористських помічників, коментуючи телевізійну трансляцію.

Після прибуття до Лондона Бернем не відповів на запитання журналіста про можливість дострокових виборів і через службовий вихід сів у таксі.

Близько 14:15 він прибув до парламенту та увійшов через прохід біля пабу Red Lion, популярного серед політиків Вестмінстера.

Приблизно через 15 хвилин він уже складав присягу в Палаті громад.

Для цієї події Бернем навіть одягнув костюм і краватку — незвичний образ для політика, який зробив простий стиль одягу частиною свого політичного іміджу.

Однопартійці зустріли його гучними оплесками, а представники опозиції — вигуками із залу.

Потім він вирушив до Вестмінстерської зали парламенту, де зробив спільне фото з депутатами-лейбористами.

Там він усміхався, демонстрував піднятий кулак на знак перемоги та навіть роздав кілька автографів відвідувачам.

До привітань приєдналася й міністерка фінансів Рейчел Рівз, яку багато хто вважає однією з тих, хто може втратити посаду після приходу Бернема.

Лідер Reform UK Найджел Фарадж, рейтинг партії якого може зрости внаслідок політичної нестабільності, одразу закликав до проведення дострокових виборів.

Однак Бернем, навіть якщо стане прем’єр-міністром, не зобов’язаний оголошувати нове голосування.

Лідер ліберальних демократів Ед Дейві заявив, що британці «втомилися від нескінченної каруселі прем’єр-міністрів, коли в їхньому житті нічого не змінюється».