«Тривога не тривога, а ми їдемо»: як працює екстрена медицина під час війни

В Україні хочуть створити спеціалізовані бригади медицини катастроф, які за статусом будуть прирівняні до працівників ДСНС і виїздитимуть на місця ворожих ударів у перші ж хвилини. Так Міністерство охорони здоров’я відреагувало на інцидент, про який йшлося в сюжеті ТСН: киянина Юрія Терещука, який стікав кров’ю через поранення уламком російського снаряду під час масованого обстрілу, диспетчер на «103» попросила зачекати, поки закінчиться повітряна тривога.

Як працюють «швидкі» медики в години обстрілів, поцікавилася журналістка Коротко про.

З касками та бронежилетами

На щастя, поранений вчасно отримав допомогу - державна швидка допомога таки виїхала на виклик, підоспіла бригада і з приватної клініки. Один з працівників екстреної медичної служби, з яким ми зв’язалися по телефону, був дуже здивований, що людині з таким пораненням могли сказати «зачекайте».

- Тривога не тривога, ми працюємо в однаковому режимі. Виїжджаємо і на «прильоти», і на звичайні виклики. Буває так, що до місця, де влучив "шахед", прибуваємо раніше за рятувальників, - стверджує фельдшер (на його прохання ми зберігаємо анонімність). - За цим у нас дуже пильно стежать. Якщо бригада затримується, то можна дістати догану.

Медик каже, що всі в «швидкій» забезпечені касками та бронежилетами.

- Вони завжди є в машині, бо тривога може статися, коли ми не на підстанції, а в дорозі. Враховано і те, що на «прильоти» їдуть не всі бригади, що на чергуванні. Частина продовжує обслуговувати інші виклики. Але маю зауважити, що я не диспетчер. Можливо, деякі дзвінки, якщо йдеться про випадки з категорії неекстрених, і можуть відкладатися. Щодо нашої бригади, то всі адреси, на які скеровують під час повітряних тривог, ми безумовно обслуговуємо.

Попри майже щоденні ризики, доплати за них для медиків швидкої допомоги не передбачені.

- Отримуємо ті, що були ще до війни - за екстреність, за стаж. Якщо є фонд економії заробітної плати, то раз на місяць або раз на два-три місяці адміністрація може виписати премії, але з воєнним станом вони не пов’язані, - зазначає наш співрозмовник. - Власне зарплати невеликі, як на наш час, ризики вони не покривають, але добре, що видають без затримок.

Тільки фельдшер і водій

В Березанці, селищі міського типу під Миколаєвом, на зміні працює дві бригади екстреної медицини - це на весь колишній район, а нині громаду, до якої входить понад 30 сіл.

- Найбільша проблема, що бригада числиться з двох медиків, а по факту це фельдшер і водій. Інфаркти, інсульти, пологи, ДТП - виїжджаємо на все, що тільки може статися. І всі такі випадки лягають відповідальністю на одну людину. А їхати з пацієнтом у критичному стані іноді доводиться 45 кілометрів і більше. Іноді дають на дві бригади третього фельдшера, але це ніякими протоколами не передбачено. Може  вийти так, що я отримую підсилення, а у колеги з паралельної бригади важчий випадок, він напарника більше потребував, - розповідає фельдшер Миколаївського центру екстреної медицини Сергій Луста. - Забезпечити повноцінну реанімацію при серйозних випадках одна людина ніяк не може.

У кареті швидкої допомоги Сергій їздить 35 років. Згадує, що до війни навантаження були більші.

- У нас тут поруч Коблево, Рибаківка, Лугове - багато баз відпочинку. Ми в сезон за добу по 500 кілометрів між ними намотували, а було що й 750. Креветки, мідії, кукурудза… Всі кишкові розлади через ті пляжні ласощі були наші, а ще наслідки зловживання алкоголем. Навантаження колосальне.

Зараз бази стоять порожні, але додалися нові виклики. Миколаївська область постійно під ворожими обстрілами, повітряні тривоги - ситуація буденна.

-  Недавно їхали вночі із Миколаєва, заїхали в Красне, де завжди заправляємося, і тут масована атака - вибух за вибухом. Ми швидко заправилися, включили максимально можливу швидкість… А коли назад їхали, просто над нами збили дрон - щастя, що під уламки не потрапили. Приїхали на базу, а колеги готуються до виїзду на Красне - на гіпертонічний криз. Я тоді сказав диспетчеру, що треба хоч трохи перечекати. І добре, що вони в саме пекло не полізли, бо коли приїхали до пацієнтки, то виявилося, що високий тиск уже збили.

П’ятий рік ризикуємо собою

Звернення до служби «103» діляться на чотири категорії: критичні, екстрені, неекстрені, непрофільні. Сергій Луста каже, що на практиці під час повітряних тривог немає градації, на що поспішати, а на що - ні.

- Ще коли тих дронів так масово не було, я запитав у диспетчера, що нам робити в разі сирени. Відповіла: вийдіть з машини, гляньте, чи нема ракети, і їдьте далі. Отак і їздимо. Машина, звісно, неброньована - вантажний бусик, переобладнаний під швидку допомогу.

Ініціативу Мінохорони здоров’я зі створенням спецбригад медицини катастроф медики не дуже оцінили.

- Ми п’ятий рік ризикуємо собою, довели і досвід роботи з постраждалими, і відповідальність за місію. Чи справедливо, що замість того, щоб все це визнати і оцінити, чиновники створюватимуть якісь елітні загони із вищим статусом і вищими зарплатами, ніж у нас? - задається питаннями фельдшер з Києва.

У соцмережах також пишуть, що фельдшерів медицини катастроф належить прирівняти до рятувальників та поліцейських, які отримують доплати за ризик. Має свої пропозиції і постраждалий від ракетного удару Юрій Терещук. Він сам колишній фельдшер, тому добре знає, в яких умовах доводиться працювати колегам.

У фейсбуці Юрій виклав великий пост, де вимагає системних рішень на рівні держави щодо посилення безпеки медиків екстреної медицини, забезпечення та гідної оплати їх ризиків. Власне, для цього він і оприлюднив свою історію. Від того, чи будуть ці міркування почуті, чи будуть враховані голоси самих медиків, залежать і наші з вами здоров’я та життя.