Виробництво під час війни: від виживання до конкурентоздатності

Спікери обговорювали фінансування, дефіцит кадрів, енергостійкість, автоматизацію, можливості експорту та логістику, індустріальні парки, R&D та роль держави у розвитку промисловості.

На форумі був присутній міністр економіки, довкілля та сільського господарства України Олексій Соболев. Під час вступного слова він наголосив, що війна змінила ставлення та підходи держави до українського виробництва. «Ми зрозуміли: якщо ми чогось не виробляємо, ми цього не маємо. Промислова політика – це частина політики національної безпеки. Промисловість – це не лише економіка, це те, що захищає нас зараз і буде захищати в майбутньому», – прокоментував Соболев.

Міністр зауважив, що сьогодні стратегічна ціль держави – це збільшити частку переробної промисловості у ВВП до 20%. Нині цей показник становить 8,8%. У 2025 році переробна промисловість стала найбільшим платником податків серед секторів економіки – 18% надходжень зведеного бюджету, або на 70 млрд грн більше, ніж раніше.

Під час дискусійних панелей спікери також наголосили на важливості створення індустріальних парків, яких на сьогодні в Україні налічується 40 активних. Це майданчики зі своєю інфраструктурою, де створено близько 1,2 млн кв. м промислової нерухомості, побудовано близько 300 МВт підстанцій, а обсяг інвестицій зріс майже до 45 млрд грн.

Ініціатор форуму Василь Хмельницький, засновник інноваційного парку UNIT.City та індустріального парку «Біла Церква», у своєму виступі зазначив, що виробництво відіграє ключову роль в економічному зростанні та незалежності держави: «Виробництво – це точка зростання економіки. Ми створюємо робочі місця, сплачуємо податки в державний і місцевий бюджети та підвищуємо купівельну спроможність людей. Якщо український бізнес буде успішний, іноземці до нас точно прийдуть».

Василь Хмельницький пояснив, що іноземні компанії, приймаючи рішення про інвестиції і вибір локації для виробництва, окрім оцінки податків та географії, звертають увагу на те, як працює в даному місці локальний бізнес. Адже якщо компанії розвиваються та заробляють, значить інвестиції тут будуть вигідними.

Виробництво знову стає центральною темою економічної політики. І це найголовніший висновок, який можна зробити з Industrial Evolution: Виробництво вмикає економіку. Бізнес вже навчився жити під час викликів війни, і зараз вже не тільки відновлює втрачене, а й інвестує в нові потужності, глибшу переробку, технології та експорт.

Обмеження, які стримують зростання – це доступ до фінансування, кадровий голод, продуктивність та підтримка держави.

Промисловим об’єктам необхідні страхування воєнних ризиків, гарантії від інвесторів, налагодження автоматизації, вихід на зовнішні ринки та підтримка еспорнту від держави, зрозуміле законодавство та інструменти для розвитку, масштабування. Однією з головних проблем залишається відсутність кваліфікованих кадрів.

Головний висновок форуму: майбутнє української економіки залежатиме не лише від обсягів міжнародної допомоги чи інвестицій, а й від здатності країни виробляти більше самій.