«Демократію ніколи не дарують». Громадянська мережа «Опора» презентувала документальний фільм «Фактор вибору»

19 червня у столичному кінотеатрі «Жовтень» відбулася прем’єра документального фільму Громадянської мережі «Опора» «Фактор вибору». Стрічка розповідає історію української демократії від проголошення Незалежності до повномасштабної війни та показує, як протягом десятиліть українці відстоювали право самостійно визначати власне майбутнє.

Над фільмом команда працювала майже два роки. Для його створення автори опрацювали понад два терабайти архівних матеріалів за більш ніж тридцять років новітньої історії України. Серед героїв стрічки — Даля Грибаускайте, Енн Еплбом, Олександра Матвійчук, Пет Кокс, Віталій Портников, Соня Кошкіна, Євген Глібовицький та інші політики, журналісти й громадські діячі.

На прем’єрному показі фільму «Фактор вибору» повна зала глядачів

Авторкою ідеї фільму є Ольга Айвазовська, режисеркою — Наталка Пономарів, моушн-дизайн і графіка — Костянтин Пузанкін, музика — Олександр Климань, продюсер — Вячеслав Пономарьов. Фільм було створено за фінансової підтримки Європейського Союзу (European Union in Ukraine).

Перед початком показу до глядачів звернулася голова правління Громадянської мережі «Опора» й авторка ідеї фільму Ольга Айвазовська. Вона розповіла, що задум стрічки виник після початку повномасштабного вторгнення, коли стало очевидно, наскільки мало світ розуміє український шлях до свободи.

Фото 2 Голова правління Громадянської мережі «Опора» Ольга Айвазовська

«Ми захотіли розказати цей шлях як цілісну історію. Дуже часто наші західні партнери сприймають події української історії як окремі епізоди — Майдан, Помаранчеву революцію, війну. Але насправді це одна історія боротьби за право робити власний вибір. Ми бачимо в ній чітку лінію російського впливу — і так само чітку лінію людей, які в різних поколіннях не погоджувалися бути пасивними. Для мене було важливо показати, що успіхи української демократії не були подарунком. Це результат величезної праці, жертовності та відповідальності багатьох поколінь», — пояснила Ольга Айвазовська.

Вона також сказала, що після 2022 року по-новому усвідомила ціну української Незалежності.

«Після початку повномасштабного вторгнення я дедалі частіше думала про те, що це справжня війна за Незалежність. Нам часто говорили, що Незалежність дісталася Україні без крові. Але насправді ми платили за неї століттями. І сьогодні продовжуємо платити надзвичайно високу ціну за право бути частиною європейського демократичного світу, за право залишатися собою. Коли дивишся на всю цю історію в цілому, розумієш: боротьба за демократію в Україні ніколи не припинялася», — сказала Ольга Айвазовська.

Режисерка стрічки Наталка Пономарів розповіла, що для команди було важливо не просто переказати політичні події останніх десятиліть, а знайти відповідь на запитання, чому Україна змогла вистояти там, де багато хто прогнозував поразку.

«Ми не хотіли створити чергову хроніку політичних подій. Нас цікавило інше: чому Україна могла і може вистояти там, де багато хто думав, що вона не вистоїть. Працюючи над фільмом, ми поступово знаходили відповідь. Вона полягає в людях — у тих, хто готовий брати відповідальність, хто стає першими в моменти небезпеки і часто платить за це найвищу ціну», — сказала режисерка.

Вячеслав Пономарьов, Наталка Пономарів та Ольга Айвазовська

Особливо емоційною стала її розповідь про людей, пам’яті яких присвячено фільм.

«У фіналі стрічки є присвяти тим, кого вже немає поруч із нами. Це люди, які в різний час віддали життя за Україну. Серед них — викладач Українського католицького університету Богдан Сольчаник, загиблий під час Революції гідності. Коли я працювала над фільмом, то зрозуміла: саме завдяки таким людям ми маємо відповідь на питання, чому вистояли. У кожному середовищі знаходяться люди, які готові йти першими. І саме вони часто стають першими втратами. Це дуже болісне усвідомлення, але воно допомагає зрозуміти справжню ціну нашого вибору», — поділилася Наталка Пономарів.

Підтримати команду фільму на прем’єру прийшли дипломати, громадські діячі, журналісти та представники громадянського суспільства. Заступник посла Європейського Союзу в Україні Гедімінас Навіцкас сказав, що історія України є важливим уроком для всієї Європи.

Заступник посла Європейського Союзу в Україні Гедімінас Навіцкас

«Україна сьогодні є прикладом того, що демократія ніколи не дається як щось гарантоване. Її ніколи просто не дарують. Демократію потрібно захищати щодня. Українці вже неодноразово демонстрували це протягом своєї історії. І саме зараз, у цей складний момент, ваш досвід стає уроком для всіх нас», — сказав Гедімінас Навіцкас.

Він також розповів, що найбільше його вражає українське громадянське суспільство.

«Я представляю Литву — країну, яка також боролася за свою демократію. Ми теж платили за неї життями своїх громадян. Але сьогодні нам варто вчитися у вас. Після року роботи в Україні, коли мене запитують, що найбільше вражає в українцях, я завжди відповідаю однаково: ваша енергія, ваш ентузіазм і ваша рішучість захищати демократію та свободу. Саме ця енергія робить Україну особливою», — додав дипломат.

Щемливим моментом вечора стало вручення квітів одній із героїнь стрічки — Младені Качурець. Ольга Айвазовська подякувала їй за особисту історію, яка стала частиною фільму.

«Без Младени ця історія не була б настільки людською. Дуже часто історія здається нам чимось далеким і завершеним, але насправді ми живемо всередині неї просто зараз», — сказала Ольга Айвазовська.

Младена Качурець та Ольга Айвазовська

У відповідь Младена Качурець сказала, що сприймає «Фактор вибору» як історію цілого покоління українців.

«Для мене цей фільм — про всіх нас. Ми дорослішали разом із незалежною Україною, спостерігали становлення одне одного, підтримували одне одного в різних життєвих ситуаціях. Ми бачили, як створювалися сім’ї, як народжувалися діти, як змінювалася країна і як змінювалися ми самі. І коли ми говоримо про вибір, то йдеться не лише про політику чи державні рішення. Йдеться про те, яку країну ми залишимо нашим дітям. Найбільша відповідальність нашого покоління полягає саме в цьому — не залишити війну у спадок наступним поколінням», — сказала Младена Качурець.

Документальний фільм «Фактор вибору» глядачі дивились у повній тиші, багато хто не стримував сліз, адже на екрані — не просто хроніка подій трьох десятків років Незалежності України, це події, свідками і учасниками яких були вони самі. Після показу глядачі аплодували стоячи і ще довго не розходилися, дякуючи команді за фільм, за спогади, за історичні та щемливі моменти української історії Незалежності.

Глядачі під час перегляду фільму «Фактор вибору»

Після перегляду творча команда поділилася з «Детектором медіа» деталями роботи над стрічкою. Наталка Пономарів розповіла, що під час виробництва авторам довелося долати труднощі, зокрема пов’язані з пошуком фінансування.

«Після припинення фінансування USAID ми певний час не знали, чи взагалі вдасться завершити фільм. Робота фактично зупинилася. Але для українців немає нічого неможливого, якщо є ідея, у яку вони вірять. Завжди знаходяться люди, які допомагають реалізувати задум. Коли бачиш, якою ціною інші захищають країну, розумієш, що твоя робота теж має бути корисною і свідчити про те, що відбувається з нами сьогодні», — сказала режисерка.

Вона переконана, що такі проєкти мають особливе значення для молодих поколінь.

«Події 1990-х і 2000-х років для багатьох із нас є особистим досвідом. Але час минає, і ця історія поступово віддаляється. Тому дуже важливо її документувати. Це і пам’ять, і застереження водночас. Ми повинні нагадувати молоді, чому не можна легковажити вибором і до яких наслідків можуть призводити політичні рішення. Для журналістів це також частина нашої спільної відповідальності — захищати вільне демократичне суспільство», — додала Наталка Пономарів.

Фільм «Фактор вибору» присвячений пам’яті колег «Опори», які загинули під час Революції гідності та російсько-української війни. Незабаром стрічку планують показати в ефірі Суспільного мовлення, а також опублікувати на ютуб-каналі «Говорить “Опора”». Крім того, команда працює над англомовною версією фільму, щоб представити українську історію міжнародній аудиторії.

Фото: В’ячеслав Ратинський