Кринки 2.0 чи шлях до Криму: що стоїть за втечею РФ з Кінбурнської коси

Російські війська почали евакуацію окремих підрозділів із Кінбурнської коси через серйозні проблеми з постачанням. За даними українського командування, Сили оборони фактично паралізували логістику окупантів, позбавивши їх стабільного підвезення боєприпасів, пального та продовольства.

Про це повідомив командувач оперативно-тактичного угруповання "Одеса" полковник Денис Носіков. За його словами, українські військові систематично знищують ворожі засоби ураження та не дозволяють росіянам перекидати нові ресурси на косу навіть у темну пору доби чи під час несприятливих погодних умов.

"Практично відрізали логістику окупантів на косі", — зазначив Носіков. За його словами, постачання продовольства, боєприпасів і пального для російських військ фактично зупинилося, а розвідка фіксує початок евакуації окремих підрозділів.

У ЗСУ наголошують, що ключову роль у зриві постачання відіграють українські безпілотники середньої дальності, які контролюють маршрути підвезення ресурсів і швидко виявляють спроби ворога посилити угруповання на косі.

Водночас варто зазначити, що заява про евакуацію російських підрозділів із Кінбурнської коси пролунала ще 17 червня. Відтоді нових офіційних підтверджень від українського командування щодо масштабів або завершення відходу окупантів не надходило. Однак сама поява таких повідомлень може свідчити про суттєве погіршення становища російського угруповання на цьому напрямку.

Відхід окупантів із Кінбурна: що буде далі

Військово-політичний оглядач групи "Інформаційний спротив" Олександр Коваленко пояснює Фокусу, що можливий відхід росіян із Кінбурнської коси не означає автоматичного повторення сценарію звільнення правобережної Херсонщини у 2022 році.

За його словами, тоді російські війська мали обмежений маневр через Дніпро, їхня логістика була перерізана, а саме угруповання фактично затискали до річки. Плацдарм, на якому вони розміщувалися, становив близько 4,8 тис. кв. км. Нинішня ситуація на лівобережжі інша: йдеться про значно більший простір — понад 45 тис. кв. км, який, попри проблеми з логістикою, не є повністю обмеженим у маневрі.

"Цей плацдарм не притиснутий до перешкоди на кшталт Дніпра і має вихід на Запорізьку область. Там є розгалуженість доріг, трас і рокадних маршрутів. Тому порівняння з 2022 роком частково можливе, але загалом воно некоректне. Для звільнення лівобережної Херсонщини потрібні зовсім інші сценарії, ніж ті, які застосовувалися на правобережжі", — пояснює Коваленко.

Якщо говорити саме про Кінбурнську косу, то, на думку експерта, її зайняття саме по собі не має сенсу без ширшої операції. Він застерігає від закликів негайно висаджувати там десант, оскільки утримання коси може перетворитися на надзвичайно складну й небезпечну задачу.

Коваленко звертає увагу не лише на військові, а й на природні умови. Зараз на Кінбурнській косі триває сезон комарів, а умови для перебування особового складу є вкрай складними через ландшафт, погоду та особливості місцевості. За його словами, для військових це означало б фактичне перебування в екстремальних умовах без нормальної можливості облаштувати позиції.

Однак головна проблема — не в цьому, а в логістиці. Росіяни мали вихід на косу через Херсонщину та використовували рокадну дорогу Т-0806. Водночас навіть за наявності цього маршруту вони значною мірою забезпечували свої підрозділи гелікоптерами. Сухопутне постачання через Геройське, Василівку та Покровське фактично закінчується в районі Покровського, після чого вантажі доводиться доставляти багі або повітрям.

"Якщо Україні висаджувати десант на Кінбурнській косі, то як його забезпечувати? Через Дніпровський лиман? Це дуже складна логістика. І робити це лише для того, щоб наші військові місяцями перебували там під обстрілами, нальотами дронів, постійним тиском окупантів, із мінімальним боєкомплектом і без можливості нормально укритися, — це неправильний підхід", — зазначає експерт.

На думку Коваленка, десант на Кінбурнській косі може мати сенс лише як частина більшої операції, яка дозволить розширити зону контролю. Мінімальною метою він називає вихід хоча б на рівень сіл Покровське, Василівка та Геройське, а також до межі з материковою частиною Херсонської області в районі Хрестової Саги.

Ідеальним варіантом, за його словами, було б розширення контролю ще далі — за межі Хрестової Саги, вихід у район озера Аджиголь та до траси Т-2216. Це дозволило б не просто зайняти косу, а відрізати значно більший російський плацдарм. Інакше утримання лише Кінбурнської коси може стати повторенням ситуації з Кринками.

"Виключно для утримання Кінбурнської коси — це будуть Кринкі 2.0", — підкреслює Коваленко.

Оптимальним часом для активніших дій у цьому районі експерт називає кінець серпня — початок вересня. Водночас він наголошує, що росіяни також це розуміють. Тому ключовим завданням для України до цього періоду може стати масштабування так званого логістичного локдауну російських військ.

Йдеться про те, щоб паралізувати роботу ключових трас Р57, Р47, М17 та М14, яка веде на Олешки, а далі — на Голу Пристань із боку Запорізької області через Маріуполь. Якщо ця логістика перестане працювати, для України можуть відкритися значно ширші можливості.

"Якщо логістика на Херсонщині по цих трасах повністю зупиниться, тоді у нас справді можуть з'явитися дуже цікаві сценарії. І вони можуть стосуватися не лише Кінбурнської коси. Можливий вихід не тільки за межі природного парку "Білобережжя Святослава" та Ягорлицького орнітологічного заказника, а й на рівень Р57 та М17. Можливо, навіть Олешківські піски побачимо", — каже Коваленко.

За його словами, усе залежатиме від того, наскільки Україні вдасться масштабувати логістичний тиск на російське угруповання на Херсонщині. Російській групі військ "Дніпро" складно утримувати таку велику територію.

Для порівняння, на Покровсько-Мирноградському напрямку — від колишнього Курахівського виступу до Костянтинівського напрямку через Покровсько-Мирноградську локацію — Росія зосередила близько 170 тис. військових. Ця ділянка становить менше 15% від площі Донецької області.

Водночас лівобережну Херсонщину та частину Запорізької області площею понад 45 тис. кв. км утримує група військ "Дніпро" генерала Михайла Теплинського чисельністю близько 125 тис. осіб.

"Чи можуть вони забезпечити повний контроль на такій великій площі? Ні. Головне — дуже детально й ретельно розрахувати, куди саме треба натиснути, щоб увесь цей контроль посипався, як картковий будинок", — підсумовує Коваленко.

Кінбурнська коса без окупантів: які можливості відкриваються для ЗСУ

Військовий експерт Олег Жданов вважає, що навіть частковий відхід російських військ із Кінбурнської коси стане позитивною новиною для України. Насамперед тому, що окупанти використовували цю територію не лише як військовий плацдарм, а і як базу для підготовки окремих підрозділів.

За словами експерта, на косі росіяни готували операторів безпілотних систем, а також диверсійно-розвідувальні групи, які потім перекидали на підконтрольну Україні територію. Саме тому цей район тривалий час залишався джерелом постійної загрози для українських сил.

"Ми неодноразово завдавали ударів по цих об'єктах, намагаючись знищити інфраструктуру підготовки. Але ефективність таких ударів була приблизно 50 на 50. Вихід росіян із Кінбурнської коси означатиме для нас значно вищий рівень безпеки та створить більше можливостей для власних операцій у цьому районі", — каже Фокусу Жданов.

Експерт зазначає, що сама по собі Кінбурнська коса не є кінцевою метою. Натомість у майбутньому вона може перетворитися на важливий опорний пункт для подальших операцій України на південному напрямку.

"Якщо нам вдасться поступово витісняти російські війська з Криму, Кінбурнська коса може стати місцем для розміщення бази або перевалочного пункту. Там можна буде розгорнути підрозділи морської піхоти та створити умови для подальшого просування", — каже експерт.

Головною перевагою такого сценарію він називає відсутність необхідності одразу вступати у бойовий контакт із противником. За відсутності російського гарнізону українські сили могли б спокійно закріпитися на території коси та облаштувати необхідну інфраструктуру.

Водночас Жданов пов'язує можливу висадку українських сил на Кінбурні не з поточною ситуацією на фронті, а з майбутніми операціями щодо звільнення Криму.

"Я думаю, що висадка на косі буде актуальною тоді, коли розпочнуться більш масштабні дії зі звільнення Криму. Але це вже має бути не класична бойова морська операція, а швидше завершальний етап, коли Нацгвардія та поліція встановлюватимуть український конституційний порядок на звільнених територіях", — вважає він.

За оцінкою експерта, за нинішніх темпів українських ударів по російській військовій інфраструктурі такі зміни можуть стати реальністю протягом найближчих одного-двох років.

Жданов нагадує, що українські дрони систематично завдають ударів по військових об'єктах у Криму, зокрема по системах протиповітряної оборони та логістичній інфраструктурі. Через це окупантам дедалі складніше забезпечувати роботу військових об'єктів і підтримувати боєздатність угруповання на півострові.

"Якщо нинішня інтенсивність ударів збережеться, то через рік-півтора Росія може зіткнутися з ситуацією, коли утримувати військовий контингент у Криму стане надзвичайно складно. Ми вже бачимо проблеми з логістикою, енергозабезпеченням та роботою військової інфраструктури", — говорить експерт.

Окремо Жданов звертає увагу на дедалі більші проблеми з транспортним сполученням між Росією та окупованим Кримом. За його словами, після ударів по поромній переправі та обмежень на Керченському мосту росіяни дедалі активніше змушені використовувати сухопутний маршрут через окуповані території півдня України.

Він також зазначає, що серед цивільного населення Криму вже спостерігаються ознаки занепокоєння. За повідомленнями з півострова, частина підприємців вивозить бізнес, а ринок нерухомості переживає серйозні труднощі через падіння попиту.

"Головне, що ми поступово створюємо умови, за яких перебування російських військ і російського населення на окупованій території України стає дедалі складнішим. Якщо цей тиск зберігатиметься, ми можемо побачити не лише скорочення окремих гарнізонів, а й поступовий вихід російських сил із частини позицій", — підсумовує Жданов.

Раніше також Фокус з'ясовував, чи повторюється для Росії сценарій Херсона у 2022 році через втечу з Кінбурнської коси. На окупованій частині Херсонської області вже говорять про евакуацію населення до Криму та перенесення частини окупаційної адміністрації.