Америка та створений нею світовий порядок переживають кризу: чим це все може закінчитися — FT

Америка стала “переможцем” XX століття. З розпадом Радянського Союзу в 1991 році США не лише мали величезну політичну й економічну силу, а й уособлювали цінності, що викликали захоплення, — конституційне правління та свободу. Однак це тривало недовго, пише у новій статті для FT оглядач Мартін Вольф.

Щоб зрозуміти, чому США тріумфували і як зазнали поразки, треба повернутися щонайменше до XIX століття. У середині того століття європейські держави — насамперед Британія — домінували на міжнародній арені. Потім, у роки, що передували 1914 року, відбулася “друга промислова революція”, на чолі якої стояли США. Серед досягнень — хімічна промисловість, електрика, телефонія, фармацевтика, радіо тощо. Відбулися великі зміни, настала ера глобалізації.

Також відбулися зрушення в балансі сил. У Європі найважливішою подією стало піднесення Німеччини. Іншою важливою подією було піднесення Японії. Однак найбільшою зміною стало піднесення США. До 1914 року країна стала найбільшою економікою світу. Боротьба за панування в Європі між Німеччиною та наявними великими державами — Британією, Францією та імперською Росією — не була головним питанням. Ключовим питанням було те, коли саме США стануть панівною державою.

До кінця Першої світової війни США відігравали ключову роль у Європі. На жаль, Штати підтримали мир, який через їхній подальший відступ від європейських справ став неможливим для виконання. Відмова від відповідальності, разом із внутрішньополітичними потрясіннями, інфляцією 1920-х років та масовим безробіттям під час Великої депресії, сприяли Другій світовій війні.

Однак цього разу все було інакше. Частково під впливом конкуренції з радянським комунізмом (який сам по собі був наслідком ідеологічних потрясінь XIX століття та руйнування російської імперської системи), США зберегли активну роль. Так розпочалася холодна війна. У цьому конфлікті Європа розділилася, західна частина стала залежною від США, європейські імперії зникли, а натомість сформувався соціал-демократичний консенсус. 

Новим порядком став керований капіталізм. Попри “неоліберальну” революцію 1980-х років, цей порядок зберігся. Були лише дещо скориговані механізми управління.

У період з 1989 року по 1991-й Радянський Союз розвалився. США назвали свою перемогу над тоталітарними ідеологіями, а також над усіма своїми геополітичними суперниками — Німеччиною, Японією, Британською імперією та Радянським Союзом — “однополярним моментом”. 

За 35 років після свого тріумфу роль США як стабілізаційного гегемона зникла, так само як це сталося з Британією до 1900 року. І знову зміни, що перетворюють порядок на безлад, а перемогу — на поразку, є одночасно економічними, технологічними та політичними. Найважливішими з цих змін стали піднесення Китаю, цифрова революція та тріумф правого популізму.

У 1970-х роках Китай відійшов від свого союзу з Росією. Незабаром після цього Ден Сяопін обрав курс на “реформи та відкритість”. З’явилася ще одна наддержава. Вперше за понад століття у США з’явився рівний конкурент. Як і в XIX та на початку XX століть — епоху лібералізму — цього разу на чолі з США відбувалася друга хвиля глобалізації, прискорена революційними інформаційно-комунікаційними технологіями.

Серед інших потрясінь — фінансові кризи та масова міграція. Знову, як і перед Першою світовою війною, відбулися великі соціальні та політичні зміни, частково спричинені політичною боротьбою. Наприкінці XIX століття домінували вимоги щодо класу та нації. Цього разу це були переважно вимоги щодо гендеру, раси та ідентичності. В обох випадках виникли консервативні (та націоналістичні) контрреволюції.

Сьогодні, напередодні свого 250-річного ювілею, США та створений Вашингтоном світовий порядок переживають кризу. Чинна адміністрація США є корумпованою, некомпетентною і, що найголовніше, ворожою до норм та цінностей, яких дотримувалися американські батьки-засновники, вважає автор. Декларація незалежності проголошувала звільнення від тиранів. Нинішній президент США Дональд Трамп сам прагне стати одним із них. Гірше того, він підриває основи американської могутності — верховенство права, провідну у світі науку, надійні союзи та впевненість в економічній і політичній стабільності країни. Уряд, керований примхами, прийшов на зміну уряду, керованому законами. У світі демократія занепадає вже два десятиліття: за оцінками V-Dem, лише 7% світового населення зараз живе в ліберальних демократіях. Лідер Китаю Сі Цзіньпін може посміхатися.

Нинішній світ нагадує той, що існував у роки перед 1914-м. Тож, як усе це може закінчитися? Хороша новина, на думку Вольфа, полягає в тому, що ядерна зброя значно зменшує загрозу війни між великими державами. Також від сучасних урядів, як і раніше, здебільшого очікують забезпечення добробуту своїх народів. 

Погана новина в тому, що світ стикається з низкою викликів, з якими можна впоратися лише спільними зусиллями. Одним із таких викликів є глобальне екологічне середовище. Ще одним — управління наслідками розвитку революційних нових технологій, зокрема штучного інтелекту. І, що не менш важливо, знову постає питання: чи стане свавільний деспотизм глобальною нормою або все ж процвітатимуть свобода й демократія.

Світ, на який багато хто сподівався близько 35 років тому, після краху радянського деспотизму, — світ, який значною мірою створили США, — зникає. Так само, принаймні на деякий час, “зникають” і самі США. 

“Ми дійсно вчимося на історії. Але потім, на жаль, забуваємо”, — резюмує Вольф.

Світ входить у фазу, де жоден центр сили не має повного контролю, а стара система правил уже не працює. Економічні союзи дробляться, безпекові гарантії переглядаються, технології стають зброєю. У статті “Світ у точці нестійкої рівноваги” доктор економічних наук Андрій Длігач пояснював, чому нинішній стан — не пауза, а нова норма, і яке вікно можливостей відчиняється для України в цій конфігурації.