Чим небезпечні ретранслятори в Білорусі та як Україна може їх знищити

Постійна та прихована допомога білоруського режиму під час повітряних атак росіян по Україні змусила українське керівництво перейти до більш жорстких аргументів у переконанні Олександра Лукашенка. Президент Володимир Зеленський заявив, що на кордоні Білорусі встановлені спеціальні ретранслятори, які допомагають російським військовим коригувати удари дронів по українських містах. І дав Лукашенкові рівно один тиждень (до 28 червня) на їхній демонтаж. Інакше Україна знищить їх самотужки.

Очі та вуха для «Шахедів»

Тут варто згадати, що з початку війни 2022 року Україна свідомо не загострювала стосунки з Мінськом заради стабільності на північному фронті. Але зараз Київ не має наміру ігнорувати ворожу позицію Мінська.

За словами Володимира Зеленського, йдеться про ретранслятори - спеціалізовані приймачі радіосигналу, які розгорнуті на території Білорусі для технічного забезпечення російських ударних безпілотників «Шахед»/«Герань». По суті, вони виконують роль проміжних цифрових маяків для підтримки маршрутів атак територією України.

Українська розвідка зафіксувала 4 ключові ретранслятори, які встановлені вздовж українсько-білоруського кордону в Гомельській та Брестській областях Білорусі. При цьому вони не обов'язково є громіздкими військовими об'єктами. Мережа розгорнута з використанням цивільної та мобільної інфраструктури. Їх монтують на антенах стільникового зв'язку (телекомунікаційних вежах), мобільних платформах та на дахах багатоповерхових житлових будинків у прикордонних містах.

Використання саме цих ретрансляторів відчутно розширює можливості «Шахедів» під час ударів по Україні. Завдяки посиленню радіосигналу оператори дронів з Росії можуть безпосередньо коригувати їх курс у режимі реального часу, перебуваючи за сотні та тисячі кілометрів від самої цілі.

Крім цього, наявність стабільного сигналу дозволяє дронам динамічно змінювати маршрути прямо в польоті. Вони орієнтуються у просторі (висота, швидкість, курс) та заходять на цілі у центральних та західних областях України (Житомирській, Рівненській та Волинській) з несподіваних напрямків.

Також білоруські ретранслятори координують "рої" російських дронів. Потужності цього обладнання дозволяють зв'язувати дрони не тільки із землею, а й один з одним. В результаті БпЛА передають сигнал ланцюжком, формуючи скоординований «рій», який не втрачає керованості, навіть якщо українські сили збивають окремі безпілотники. Та й з використанням цієї прикордонної мережі білоруських ретрансляторів відбуваються точкові атаки на елементи української енергетичної інфраструктури, великі міста, села та стратегічні залізничні маршрути.

Тому українська сторона наголошує, що це не теоретична небезпека, а працююча інфраструктура, через яку щодня гинуть люди. Досвід зими 2026 року показав, що коли ЗСУ програмно-апаратним (хакерським) шляхом тимчасово відключали кілька аналогічних передавачів у Білорусі, інтенсивність нальотів із північного напрямку падала у рази. Саме тому Київ вимагає від Мінська повної ліквідації 4 об'єктів, що залишилися, до кінця поточного тижня (до 28 червня включно).

Київ має «довгі руки», які дістануть будь-яку ціль у Білорусі

Україна має широкий спектр інструментів для примусового «демонтажу» або відключення білоруських ретрансляторів. Військові експерти називають це «кінетичними санкціями». Причому все це Україна може зробити зброєю виключно власного виробництва, не побоюючись звинувачень у використанні боєприпасів союзників.

Ретранслятори знаходяться у Брестській та Гомельській областях поблизу українського кордону та повністю досяжні для удару. Україна має далекобійні ударні БпЛА «Лютий», «Бобер» та ін., здатні летіти на дистанції до 1000–1200 км. І вони ідеально підходять для точкового знищення легких антенних конструкцій.

Якщо їх буде недостатньо, то Київ має ракетні системи для ураження малорозмірних об'єктів. Наприклад, вітчизняний ОТРК «Гром-2» («Сапсан») - український оперативно-тактичний комплекс із дальністю до 400–500 км здатний за секунди стерти з землі будь-яку вишку зв'язку або стаціонарний об'єкт на півдні Білорусі. Є ще модернізовані ракети «Нептун», які адаптовані для ударів по наземних цілях, мають високу точність і можуть огинати рельєф місцевості на надмалих висотах.

Є ще й далекобійні засоби радіоелектронної боротьби (РЕБ), які дозволяють засліпити ретранслятори без фізичної руйнації інфраструктури Білорусі. Потужне спрямоване випромінювання здатне повністю випалити чи заблокувати канали зв'язку між вежами та російськими «Шахедами». Проте експерти зазначають, що глушіння не завжди дає 100% результат, тому фізичне знищення залишається пріоритетом.

Лукашенко перепрошує, Путін тисне

Лукашенко це чудово розуміє, боїться, лавірує, але йому важко всидіти на двох стільцях: уникнути атак з боку України та при цьому виконати вимоги Путіна.

У своєму останньому інтерв'ю арабському телеканалу Al Arabiya Лукашенко публічно вибачився перед Володимиром Зеленським. Причиною такої несподіваної поступливості та різкої зміни тону став його страх перед реальною вразливістю Білорусі перед ударами ЗСУ, а також жорсткий ультиматум Києва.

У свою чергу Москва тисне на Мінськ, намагаючись відкрити новий фронт у війні проти України. Кремль намагається підштовхнути свого найближчого союзника до активнішої участі у війні, оскільки перспективи Москви на полі бою погіршуються.

Джерела WSJ стверджують, що Москва загрожує Мінську скороченням фінансової підтримки, від якої залежить Білорусь, якщо Лукашенко активніше не увійде у війну з Україною.

І справді, економічна модель режиму Олександра Лукашенка повністю тримається на субсидіях, кредитах та ринках збуту Російської Федерації. Без фінансової підтримки Москви економіка Білорусі втратить життєздатність за кілька місяців.

Тому білоруський правитель, боячись втягування у війну, змушений імітувати військову активність, щоби заспокоїти свого кремлівського господаря. У Білорусі оголосили про проведення з 20 червня до 20 липня «мобілізаційних навчань». І вже розпочато оповіщення військовозобов'язаних для контрольної явки та звіряння облікових даних. Планується сповістити близько двох тисяч громадян.

Оголошуючи «мобілізаційні навчання», Лукашенко ніби відповідає Путіну: «Так, ми готуємо резерви, армія в тонусі, ми виконуємо союзницькі зобов'язання». Але на практиці заклик двох тисяч людей ніяк не посилює південне угруповання сил. Натомість створює потрібну Кремлю картинку у російському інформаційному полі. Тобто ці вчення - це політична ширма, і не більше.

Думка експерта

Олег Жданов, військовий експерт:

- Справді, зараз Лукашенко перебуває під ударом із двох сторін: ультиматумом Зеленського та страхом перед Путіним за виконання цього ультиматуму. Але він досвідчений політик і намагається лавірувати. І терміновий початок мобілізаційних навчань - це такий хід конем, щоби відвернути увагу Путіна від ультиматуму Зеленського. Зважаючи на все, Росія «клюнула» на цю наживку тим, що зараз розглядає можливість мобілізації білорусів у російську армію під егідою союзної держави. Москва може зробити спроби мобілізації серед білорусів, а в цей час Лукашенко потихеньку відключатиме ретранслятори.

І Путін нічого не зможе із цим зробити. Якщо він намагатиметься усунути Лукашенка від влади, то йому спочатку потрібно буде нейтралізувати білоруське КДБ - орган, який сьогодні і забезпечує безпеку перебування Лукашенка при владі. А вони розуміють, якщо Лукашенко злетить, то російське ФСБ посіче їх «у капусту».

Варіант політичного перевороту також не розглядається Росією, бо білоруська еліта щільними лавами стоїть за Лукашенком. Поки він при владі, вони всі при грошах. А якщо прийде ФСБ, воно почне «грабувати награбоване». Тож у Путіна не так вже й багато важелів тиску на «батьку» щодо втягування його у війну в Україні.