Мобілізований відмовився виконати наказ командира та йти на бойову позицію: його суворо покарали

В Україні засудили військового, який відмовився виконати наказ командира / © ТСН

У Дніпрі до 5 років позбавлення волі засудили мобілізованого сержанта ЗСУ, який відмовився від наказу йти на бойову позицію поблизу Бахмута.

Про це йдеться у вироку Шевченківського районного суду м. Дніпра.

Військовий відмовився виконати наказ командування

Як встановило судове слідство, підрозділи військової частини виконували завдання за призначенням із захисту територіальної цілісності України в Донецькій області. 28 березня 2024 року приблизно о 10:20 ранку в пункті тимчасової дислокації підрозділу (в районі міста Часів Яр) командир 1-ї стрілецької роти капітан довів до відома особового складу бойове розпорядження.

Згідно з цим документом, було сформовано зведену групу з трьох військовослужбовців (сержанта і двох солдатів). Старшим і персонально відповідальним за виконання місії призначили саме сержанта. Група мала часові межі та завдання:

До 13:00 години 28 березня 2024 року перейти в оперативне підпорядкування командира 2-ї стрілецької роти;
До 15:00 години того ж дня прибути в район виконання бойових завдань батальйону — безпосередньо на позиції відділень «Деркул»;
Забезпечити надійну оборону вказаних рубежів, не допустити втрати позицій та просування сил противника у напрямку населених пунктів Бахмут та Новий.

Проте сержант у присутності командування відкрито відмовився виконувати бойовий наказ. Момент оголошення розпорядження та відмову зафіксував на камеру мобільного телефона водій-кіномеханік роти. Цей відеозапис згодом став ключовим доказом сторони обвинувачення в суді.

«Лише 6 ріжків патронів на трьох»: версія підсудного сержанта

У судовому засіданні обвинувачений сержант свою провину за ч. 4 ст. 402 КК України (непокора в умовах воєнного стану) категорично не визнав. Він заявив, що є добровольцем, з весни 2022 року намагався потрапити до війська, а у 2023 році успішно мобілізувався та брав участь у важких боях під Бахмутом і Сіверськом, отримавши статус учасника бойових дій (УБД). З його слів, він ніколи не порушував присягу, а наказ не виконав суто через різке погіршення стану здоров’я.

Військовослужбовець розповів, що тривалий час страждав від сильного запалення нижньої щелепи (через що йому згодом видалили зуби в госпіталі Дніпра), а також відчував постійні пекельні болі в хребті, шиї та грудній клітці через остеохондроз і радикулопатію, що супроводжувалося онімінням ніг. Він запевнив, що регулярно просив про медичну допомогу, але замість лікування його та інших хворих бійців нашвидкуруч за 4 години «прогнали» через військово-лікарську комісію в місті Білозерськ.

Крім того, підсудний розкритикував сам бойовий наказ капітана, назвавши його «незрозумілим та суперечливим»:

Наказ вимагав висуватися на передову вдень (о 13:00), що підставляло групу під удари;
На трьох бійців планували видати лише по два бойові комплекти (по 2 ріжки патронів на кожного);
Сержант зауважив, що не розумів, як із 6 ріжками патронів утримати позицію проти чисельних сил ворога, включаючи найманців «Вагнера», і чому командування заборонило йому використовувати власний 7-місний автомобіль для підвезення БК та евакуації поранених.

Військовий наголосив, що реалізував вимогу статті 37 Статуту ЗСУ — негайно доповів, що неспроможний виконати завдання через фізичний стан, і просив призначити його в евакуаційну бригаду.

Матеріали суду / © Єдиний державний реєстр судових рішень

Позиція суду

Суд дослідив аргументи сторони захисту, проте повністю відкинув їх, визнавши неспроможними та спростованими іншими матеріалами справи. Судді наголосили, що питання придатності до служби регулюється виключно профільним Положенням про військово-лікарську експертизу в ЗСУ (наказ МОЗ №402), а не суб’єктивними скаргами чи медичними характеристиками.

Двома офіційними довідками ВЛК (від 21 березня 2024 року — тобто за тиждень до інциденту, та від 11 квітня 2024 року — вже після відмови) сержанта зі всіма його хронічними хворобами хребта (протрузії, спондилоартроз хребта) та повною відсутністю зубів було визнано придатним до військової служби без жодних обмежень. Ці рішення ВЛК є чинними і не були скасовані в установленому порядку.

Крім того, в матеріалах справи наявна офіційна довідка начальника медпункту частини капітана медичної служби: перед оголошенням наказу 28 березня лікарі провели медичний огляд сержанта та констатували, що об’єктивних підстав для невиконання бойового завдання за станом здоров’я у нього немає.

Допитані у залі суду свідки (командир роти капітан, заступник командира роти та водій) повністю підтвердили факт категоричної відмови. Під час слідчих експериментів у кабінеті слідчого свідки змоделювали обстановку подій та підтвердили, що бойовий наказ зачитувався вголос, чітко, з відстані двох метрів і не допускав подвійних тлумачень. Суд визнав ці експерименти допустимими, посилаючись на практику Верховного Суду, яка дозволяє моделювання умов поза місцем злочину.

Суд також підкреслив, що за Дисциплінарним статутом ЗСУ «підлеглий не має права обговорювати, критикувати чи оцінювати доцільність і тактику наказів начальника, кількість БК або час висування. Єдиноначальність є базовим принципом армії, а відповідальність за наслідки наказу несе виключно командир, який його віддав». Альтернативні пропозиції сержанта служити на автівці в тилу не знімали з нього обов’язку йти в окопи за бойовим розпорядженням.

Суворий вирок суду

Оцінивши сукупність досліджених доказів, Шевченківський районний суд міста Дніпра визнав сержанта винним у вчиненні тяжкого військового злочину. Судді констатували, що підсудний діяв із прямим умислом, свідомо порушуючи військову дисципліну та підриваючи боєздатність підрозділу в умовах воєнного стану.

Рішення суду:

Мобілізованого визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України;
Призначити йому покарання у вигляді 5 (п’яти) років позбавлення волі;
Строк відбування покарання обчислювати від моменту фактичного затримання — з 18 квітня 2024 року;
Запобіжний захід до моменту набрання вироком законної сили залишити без змін — тримання під вартою в умовах гауптвахти.

Обставин, які б пом’якшували чи обтяжували покарання сержанта, судом встановлено не було. Вирок суду може бути оскаржений в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.