Смертоносні труднощі перекладу: чому насправді золотого міста Ельдорадо ніколи не існувало

Ця дивовижна історична драма розгорнулася у першій половині XVI століття, коли іспанські завойовники почали активно досліджувати Новий Світ. Докладніше про це 24 Канал розповість просто зараз.

Чому Ельдорадо виявився людиною, а не містом?

Усе почалося з розповідей, які іспанські завойовники витягували з полонених індіанців у 1530-х роках. Як свідчать історичні хроніки, європейці почули дивовижну історію про ритуал муїска, які населяли високогір'я сучасних Колумбійських Анд. Проте засліплені жадобою конкістадори перекрутили почуте.

Словосполучення El Dorado іспанською мовою означає "Позолочений". Місцеві зі схожим за сенсом виразом розповідали про живого вождя, чиє тіло під час коронації сяяло чистим золотом. Але в уяві європейців, підігрітій нещодавнім пограбуванням інків, цей образ миттєво трансформувався у величне місто, збудоване з дорогоцінного металу, а згодом навіть у цілу золоту імперію.

Тобто насправді за легендою стояв релігійний обряд. Коли у племені муїска з'являвся новий правитель – сіпа (zipa), він мав пройти ініціацію на священному озері Гуатавіта, розташованому на висоті 3100 метрів в Андах. Спадкоємця роздягали догола, змащували липкою землею, на яку наносили золотий пил – так, щоб майбутній вождь був повністю покритий цим металом. Далі його саджали на пліт, а біля ніг клали велику купу золота та смарагдів, які слід було принести у жертву.

Найцікавіше з історії легендарного міста Ельдорадо: дивіться відео HISTORY

На очеретяному плоту у центрі озера вождь скидав усі скарби у воду як офіру богині води Чіе, а потім пірнав сам, змиваючи золотий пил. І тут важливо розуміти, що для муїска золото не мало особливої економічної цінності – воно було лише духовним провідником до богів.

Цікаво знати: сьогодні головний доказ цього ритуалу – знаменитий золотий пліт муїска, знайдений у 1969 році, який зберігають у Музеї золота у Боготі серед понад 34 000 інших безцінних доколумбових артефактів на сотні мільйонів доларів. Пліт є настільки цінним, що його ніколи не вивозять за межі Колумбії.

Як золота лихоманка перетворилася на смертельну пастку?

На жаль, у підсумку прекрасна духовна традиція перетворилася на смертельну пастку для тисяч людей. Повіривши у вигадане золоте місто, іспанська корона почала споряджати одну експедицію за іншою. У 1539 році три різні армії під керівництвом Гонсало Хіменеса де Кесади, Себастьяна де Белалькасара та німця Ніколауса Федермана майже одночасно зійшлися біля озера Гуатавіта, здолавши тисячі кілометрів крізь непрохідні хащі. Вони підкорили муїска, розграбували їхні храми та вивезли тонни золота – але омріяного Ельдорадо так і не знайшли.

Наступні експедиції Ернандо де Кесади у 1541 році та Філіпа фон Гуттена принесли лише смерть. Тисячі європейських солдатів та десятки тисяч підневільних індіанців-носіїв гинули від тропічних хвороб, голоду, нападів хижаків та отруєних стріл місцевих племен. Навіть англійський придворний сер Волтер Релі двічі вирушав на пошуки Ельдорадо, що зрештою коштувало життя його синові. А самому Релі після повернення до Англії відрубали голову за невиконання обіцянки королю.

Три експедиції вчених остаточно розвінчали міф про Ельдорадо: дивіться відео HistoryFuzzFilms

Жадоба золота попри все була настільки нестримною, що завойовники вирішили буквально осушити озеро Гуатавіта. У 1545 році Кесада змусив індіанців вичерпувати воду відрами, тоді дістали трохи золота, але глибина озера не дозволила продовжити. А у 1580 купець з Боготи Антоніо де Сепульведа прорубав глибокий канал у кратері озера, знизивши рівень води на 20 метрів – йому вдалося знайти кілька золотих прикрас та смарагдів, але стіни каналу обвалилися, поховавши під собою багатьох робітників.

Зверніть увагу! Сьогодні озеро Гуатавіта є заповідною зоною Колумбії, де заборонені будь-які пошуки скарбів. Мандрівники з усього світу приїжджають сюди не по золото, а по атмосферу містики й первозданної природи Анд.

На початку XX століття, у 1909 році, британська компанія Contractor Limited підійшла до справи з інженерним розмахом, проривши тунель під озером і повністю випустивши воду. Проте дно виявилося глибоким шаром рідкого мулу, який під палючим сонцем швидко перетворився на твердий як цемент панцир. Дістати скарби було неможливо, а витрати компанії призвели до її банкрутства.