Древній артефакт вважали шматком ведмежої шкіри: археологи виправили 80-річну помилку

Фрагменти знайшли під час розкопок великого кам’яного кургану у 1943 році. Упродовж десятиліть вони фігурували в документації як залишки ведмежої шкури, знайденої під римським бронзовим казаном, пише Arkeonews.

Нещодавнє дослідження дозволило зробити висновок, що цей матеріал насправді походить від взуття, яке датується приблизно між I та III століттями нашої ери.

Фрагменти взуття вилучили з кургану A51 — одного з найбільших поховань у східній частині Уппланду. Похоронний пам`ятник мав діаметр близько 13 метрів і висоту приблизно 1,5 метра. Під час розкопок під керівництвом археолога Гаррі Таліна дослідники виявили велику колекцію предметів, зокрема римський бронзовий казан, деталі двох рогів для пиття, кремовані людські останки та кістки тварин.

Хоча шматки шкіри довгий час трактувалися як ведмежа шкура, деякі деталі викликали сумніви. У могилі не було ведмежих пазурів, які часто знаходять, коли у похованнях кладуть ведмежі шкури. Коли у 2023 році фахівці музею повторно дослідили фрагменти, вони помітили ознаки, що вказували на взуття.

Один фрагмент мав великі отвори у формі літери D, а інший — менші отвори вздовж краю разом із чіткими слідами зносу. Ці характеристики зазвичай асоціюються з системами шнурівки та точками кріплення, що використовуються у взутті.

Дослідники дійшли висновку, що фрагменти, найімовірніше, належали взуттю, схожому на чоботи, призначеному для холодного клімату. Залишки хутра та відносно закрита конструкція підтверджують цю інтерпретацію.

Доісторичне взуття в Швеції зустрічається вкрай рідко. Найближчі аналоги походять із римських та зазнавших римського впливу пам'яток у Великій Британії та Німеччині. Дослідники вважають, що взуття, ймовірно, було виготовлено місцевими майстрами з використанням дизайнерських ідей, що поширилися з римського світу.

Контекст поховання також свідчить про широкі зв'язки, які підтримували скандинавські еліти в епоху заліза. Римський казан, кріплення для питного рогу та інші предмети вказують на зв'язки з регіонами навколо Балтійського моря, південною Скандинавією, Польщею та територіями, пов'язаними з Римом.

Радіовуглецеве датування показало, що могила мала складнішу історію, ніж вважалося. Кремовані людські останки, знайдені поблизу казана, датуються ранньою доримською епохою заліза, приблизно 405–209 рр. до н. е.

Однак кістки овець або кіз, виявлені всередині казана, належали до пізнішого періоду, що збігається з артефактами римської епохи заліза. Це свідчить про те, що курган з часом використовувався повторно для поховань або ритуальних покладень.

Ще однією інтригуючою деталлю є розташування черевика всередині могили. Він не був на нозі покійного, а був ретельно розміщений під казаном і над дерев'яною тацею. Дослідники вважають, що таке навмисне розміщення могло мати символічне значення.

Збереження самої шкіри було незвичайним. Органічні матеріали рідко зберігаються у шведських могилах цієї епохи. У цьому випадку солі міді, що виділялися з бронзового казана, допомогли захистити шкіру від розкладу, завдяки чому фрагменти збереглися упродовж століть.

У ході дослідження також було проаналізовано дані ДНК-аналізу. Раніше припускали, що матеріал походить від ведмедя, але новіші тести вказують на можливі сліди від білок та представників родини псових, таких як собаки чи вовки. Дослідники наголошують, що ці результати залишаються невизначеними і потребують подальшого підтвердження.

Це відкриття дає цінне уявлення про одяг, ремесла, похоронні звичаї та культурні зв'язки Швеції з римським світом у залізній добі. Те, що колись вважали простим фрагментом ведмежої шкури, виявилося свідченням складного суспільства, яке поєднувало місцеві традиції з зовнішніми впливами.

Інші новини науки

• У Іспанії археологи виявили незвичайний бронзовий предмет, який допомагає дослідникам краще зрозуміти стародавню тартесійську цивілізацію. Ця знахідка, судячи з усього, відігравала важливу роль у релігійних обрядах.
• На півдні Хорватії археологи виявили надзвичайно добре збережений римський саркофаг, вік якого становить приблизно 1500 років. Його знайшли під час розкопок у Цавтаті, де колись розташовувалося важливе римське поселення.