Кім Чен Ин у виграші: як війна РФ проти України посилила Північну Корею — аналітик

З огляду на все, що відбувається на Близькому Сході, в Україні, в США та в інших регіонах, не дивно, що останнім часом мало хто думав про Північну Корею. Але поки увага світу була прикута до інших криз, країна-відлюдник та її верховний лідер Кім Чен Ин виходять зі світу G-Zero, займаючи найсильнішу геостратегічну позицію за десятиліття, зазначає американський політолог Ян Бреммер.

За даними Центрального банку Південної Кореї, у 2024 році економіка КНДР зросла на 3,7% — це найвищий показник за останні вісім років. Аналіз супутникових знімків, проведений південнокорейським аналітичним центром, показав, що нічне освітлення країни — індикатор економічної активності — приблизно втричі яскравіше, ніж п’ять років тому, і не лише в столиці. Це кардинально відрізняється від ситуації 2020 року, коли пандемія COVID-19, нестача продовольства та санкції тиснули на Північну Корею.

Кім завдячує такому розвитку подій російському диктатору Владіміру Путіну. Коли російська війна проти України зайшла в глухий кут, Кім запропонував Москві солдатів і боєприпаси. Натомість Північна Корея отримала тверду валюту, енергоносії, продовольство та військові технології, які десятиліттями намагалася здобути незаконним шляхом (зокрема допомогу в розробці атомних підводних човнів).

Пхеньян заробив мільярди доларів на продажу зброї та здобув цінний бойовий досвід у веденні війни з використанням дронів, у протиповітряній обороні та сучасних тактиках. Можливо, ще ціннішим за гроші чи зброю стало те, що Росія також визнала Північну Корею де-факто ядерною державою — це стало серйозним порушенням з боку постійного члена Ради Безпеки ООН, який тривалий час виступав за денуклеаризацію та підтримував санкції проти КНДР.

Це була перша тріщина в 30-річній стіні стримування, але не остання.

Зростання впливу Росії на Пхеньян змусило Китай вжити заходів для “врівноваження” ситуації. Пекін довго був головним покровителем КНДР, на частку якого припадало понад 90% північнокорейської торгівлі. Але лідер Китаю Сі Цзіньпін роками тримав Кіма на відстані — дотримуючись санкцій ООН під тиском США та скоротивши двосторонню торгівлю приблизно наполовину. Пекін також побоювався, що надто помітне партнерство з КНДР може прискорити ядерні амбіції Японії та Південної Кореї. Однак тепер, коли Росія запропонувала Пхеньяну альтернативне партнерство, Кім перестав бути настільки залежним від Китаю. Але Пекін не може дозволити собі втратити власну сферу впливу.

Першою помітною поступкою стало те, що Сі запросив лідера КНДР на парад до Пекіна у вересні 2025 року. Також парад у Китаї відвідав Путін. Це підірвало багаторічні зусилля Китаю, спрямовані на те, щоб уникнути натяків на створення союзу з двома автократами. У жовтні Сі відправив до Пхеньяна прем’єра Держради, у квітні — міністра закордонних справ Китаю, а на початку червня сам відвідав КНДР із дводенним візитом (першим із 2019 року). Це була перша закордонна поїздка Сі в 2026 році, а таку честь Пекін надає лише найважливішим двостороннім відносинам.

У Сі була ще одна мотивація для цієї поїздки: він бачить, що Росія програє війну проти України, і побоюється, що загнаний у кут Путін стане більш схильним до ризику. Прямі контакти з Кімом дають більше інформації та, можливо, є запобіжним заходом проти ризиків.

Саме так виглядає використання важелів впливу у світі G-Zero. Кім зіграв на суперечностях між Росією та Китаєм, змусивши обидві країни фактично визнати Північну Корею ядерною державою, не поступившись нічим жодній із них. Це визнання було необхідною передумовою для візиту Кіма до Пекіна у вересні минулого року. Ні в офіційній заяві за підсумками тодішнього саміту, ні в повідомленні про червневий візит Сі до Пхеньяна не було жодної згадки про денуклеаризацію КНДР. Кім був настільки впевнений у своїй позиції, що за кілька днів до прибуття китайського лідера до Пхеньяна відвідав новий завод зі збагачення урану та оголосив про плани розширити ядерний арсенал Північної Кореї. Пекін не висловив протесту.

Головне питання полягає в тому, чи підуть Сполучені Штати тим самим шляхом. І з огляду на те, хто зараз сидить в Овальному кабінеті, відповідь — можливо?

Перший термін Дональда Трампа в Білому домі закінчився незавершеними справами з Кім Чен Ином: 27 листів, три саміти, угода про призупинення спільних військових навчань США та Південної Кореї в обмін на обіцянку КНДР утриматися від ядерних та міжконтинентальних ракетних випробувань. Але жодної великої угоди сторони не уклали.

Президент США хоче спробувати ще раз. Під час своєї першої двосторонньої зустрічі з президентом Південної Кореї Лі Чже Мьоном минулого року перше, про що хотів поговорити Трамп, — це Кім. Американський лідер також просив Китай організувати зустріч із північнокорейським лідером. Сі, ймовірно, скористався візитом до Пхеньяна, щоб оцінити зацікавленість Кіма в такій зустрічі — можливо, під час саміту Азійсько-Тихоокеанського економічного співробітництва в Китаї в листопаді. Також це спроба Сі позиціонувати Пекін як незамінного посередника.

Умова Кім Чен Ина для відновлення переговорів із Вашингтоном, як і раніше, полягає у відмові від денуклеаризації. Трамп розглядає можливість погодитися на це. Зрештою, він не вважає визнання ядерного статусу Північної Кореї значною поступкою — так само, як і визнання тимчасово окупованого РФ українського Криму російською територією Трамп сприймає лише як констатацію того, що всім нібито й так відомо. У Стратегії національної безпеки адміністрації Трампа Північна Корея навіть не згадувалася як загроза. З огляду на те, що дипломатичні спроби США завершити війну РФ проти України зайшли в глухий кут, війна з Іраном закінчується катастрофою, а одержимість Трампа Нобелівською премією миру не слабшає, саміт із Кімом залишається однією з небагатьох можливостей для формування необхідного зовнішньополітичного спадку.

Чи зможе такий саміт принести щось більше, ніж саме визнання з боку США, — це вже інше питання. Кім, який на початку свого правління відчайдушно прагнув домовитися зі Сполученими Штатами, зараз, здається, менш зацікавлений в укладанні угод, ніж у 2019 році. Позиції КНДР зміцнилися і Кім Чен Ин це усвідомлює. Але, вже забезпечивши собі фактичне визнання ядерного статусу з боку Росії та Китаю, просто змусити Трампа піти тим самим шляхом — всупереч тридцятирічній двопартійній політиці США — стало б найбільшим досягненням для Кіма. G-Zero перетворює одну з найбільш авторитарних країн світу на звичайну державу на міжнародній арені, зазначає аналітик.

Війна Росії проти України стала для КНДР не лише джерелом військового досвіду, а й інструментом зміцнення режиму, ядерного шантажу та нового альянсу з РФ. Союз Москви та Пхеньяна виходить далеко за межі ситуативної співпраці та є проблемою не лише для Азії, писала в статті для ZN.UA Наталія Бутирська. Детальніше про це — в матеріалі “Марш КНДР у Москві: як війна проти України змінює Північну Корею”.