Перший водонагрівач було створено в I столітті до н. е.: він дивно схожий на сучасний бойлер

Римський казан, знайдений на віллі делла Пізанелла, є яскравим свідченням інженерної майстерності стародавнього світу. На відміну від більшості археологічних знахідок, які часто бувають неповними або пошкодженими, цей котел було знайдено в цілості й збереженості, з усією складною мережею труб, клапанів та приладдя, пише The Archeologist.

Котел був оснащений функціональними кранами для регулювання потоку води за допомогою клапанного механізму, що спрацьовував завдяки повороту на 90 градусів. Ця система була не тільки ефективною, але й дивно схожою на сучасні стандарти водопроводу.

Самі клапани були виготовлені з бронзи, відлитої в єдиному блоці з використанням форм, а труби — зі свинцю. З'єднання між свинцевими трубами та бронзовими клапанами здійснювалося пайкою — методом, що передбачав нагрівання невеликих плоских стрижнів у переносних горнах.

Використовувався припойний дріт із 70% вмістом свинцю, а як флюс, ймовірно, застосовувалася соснова смола, що забезпечувала міцне з’єднання, стійке до окислення. Така скрупульозна робота відображає високі стандарти, яких дотримувалася Collegia Fabrorum — римська гільдія, відповідальна за виробництво подібних механізмів.

Вілла Делла Пізанелла була одним із багатьох процвітаючих господарств у північних передмістях Помпеї. Ці маєтки відігравали життєво важливу роль у римській економіці, будучи центрами сільськогосподарського та промислового виробництва.

Однак, на відміну від руїн Помпеї та Геркуланума, які були ретельно досліджені, розрізнені поселення в районі Боскореале часто залишалися поза увагою. Більшість із них було досліджено лише частково, розкопки проводилися поспішно й без систематичної документації. У результаті багато цінних артефактів із цих місць зараз розкидані по музеях усього світу, а їхнє походження та контекст значною мірою забуті.