Полковник СБУ отримав довічне: як ФСБ завербувала "щура"

Навесні 2018 року, в затишному Відні, декілька зустрічей змінили долю Дмитра Козюри, керівника штабу Антитерористичного центру СБУ. Кадровий офіцер, який мав доступ до державної таємниці та координував боротьбу з тероризмом, був завербований ФСБ Росії. За фінансову винагороду він погодився збирати та передавати інформацію про оборону, включно з даними, що становили державну таємницю.

З того моменту Козюра підтримував постійний зв'язок зі своїми російськими кураторами, використовуючи посередника для конспірації, а шифрограми підписував особисто. Це дозволило йому протягом років непомітно діяти всередині української спецслужби, накопичуючи дані та чекаючи на свій час.

Активна шпигунська діяльність Козюри різко посилилася з початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну. В його обов'язки входило шпигування за командними пунктами СБУ, а також передача даних про наслідки атак на бізнес-центри та кількість поранених військових і цивільних осіб.

У період з 2024 по 2025 роки засуджений систематично передавав інформацію про наслідки ракетних ударів по об'єктах у Києві, місця дислокації підрозділів СБУ, а також документи з грифом «таємно» щодо об’єктів критичної інфраструктури, як-от газотранспортна система, та планів щодо посилення протиповітряної оборони на цих об'єктах.

У лютому 2025 року зрадника викрили внаслідок спецоперації під кодовою назвою «Щур». Козюра, затриманий під час операції, визнав свою провину та підтвердив співпрацю з ФСБ за фінансову винагороду.

Суд визнав Дмитра Козюру винним у державній зраді, вчиненій в умовах воєнного стану, та незаконному поводженні зі зброєю. 25 червня його засудили до довічного позбавлення волі.

Серія розслідувань СБУ показала, як російські спецслужби прагнуть інфільтруватися в українські органи безпеки. Історія полковника Козюри є одним з найгучніших прикладів викриття подібних агентів, що підкреслює складність боротьби України як на фронті, так і всередині країни.

Голова СБУ Василь Малюк зазначив, що діяльність Козюри була задокументована у 14 епізодах. СБУ тривалий час передавала ворогу дезінформацію через цього агента, використовуючи його як канал для дезінформації.

Генеральний прокурор Руслан Кравченко заявив: «Полковник, кадровий офіцер СБУ, мав доступ до державної таємниці та відповідав за координацію боротьби з тероризмом. За грошову винагороду він зобов'язався збирати та передавати російським спецслужбам оборонну інформацію, у тому числі дані, що становлять державну таємницю».

Випадок Дмитра Козюри слугує суворим нагадуванням про те, що ціна зради є надзвичайно високою, а справедливість, навіть у найскладніших умовах, обов'язково наздоганяє. Цей вирок символізує незламну рішучість України очищати свої ряди від ворожих елементів.