Війна, криза і мобілізація: Денисенко розповів, перед яким вибором стоїть Путін

На тлі затягування війни та відсутності помітного прогресу в переговорах дедалі частіше постає питання про здатність Росії підтримувати нинішні темпи бойових дій без додаткових людських ресурсів. У своїй колонці політолог Вадим Денисенко аналізує військові, економічні та політичні чинники, які можуть підштовхнути Кремль до нової хвилі мобілізації. Автор також оцінює перспективи переговорного процесу, стан російської економіки та можливі ризики для режиму Володимира Путіна. Докладніше про ці тенденції — у матеріалі.

Мобілізація в Росії неминуча?

Заяви російського керівництва про те, що вони не погоджуються на мир по лінії фронту, де-факто, роблять переговори малоймовірними. Хоча їх вірогідність все ж, не нульова

1. Росія готова буде вийти на розмови про переговори не раніше ніж остаточно буде захоплена Костянтинівка. Наголошу: ключове фраза "про розмови щодо переговорів". Справа в тому, що падіння Костянтинівки ускладнить постачання українського угруповання на всій північній частині Донеччини. І це дасть можливість рос пропаганді включитися на повну про перелам у війні.

2. Формула Путіна-Ушакова "Стамбульські домовленості - дух Анкориджа - ситуація на землі" означає тільки одне: вихід українських військ з Донбасу та ряд гуманітарних вимог. Це та червона лінія, яку собі намалював Путін. І яку він свідомо проартикулював зараз. Відразу хочу зауважити, до блокади Криму він поки ставиться приблизно так, як до Заходу наших військ на Курщину. Тобто, як до тимчасового явища. Поки немає бунтів, а їх в Криму не буде, на це можна не зважати.

3. Щодо позиції США, то в мене є гіпотеза, повторю, гіпотеза, що їхня формула "Україна на цей момент виграє війну", ""At this point, we are in a situation where Ukraine is winning the war." (оригінал заяви", озвучена Джеремі Леві, заступником держсекретаря є базовою передвиборчою формулою Трампа. За цим треба ще поспостерігати, але з достатньо великою вірогідності ми можемо говорити, що ця формула в передвиборчий період замінить попередню про "прогрес в переговорах".

Точніше, якісь візити Віткаофа з Кушнером будуть, але це навряд чи призведе до ще більшого тиску на РФ. Єдиним справжінім тиском на РФ може стати повне відкриття Ормузькоі протоки, але поки ми бачимо гойдалки. Інших вагомих важелів впливу на Путіна в Трампа просто немає.

Але нинішня американська формула в передвиборній період може цілком влаштувати республіканців. Трамп перестав загравати з Путіним, є ефектні картинки з вибухами в Росії і можна продовжувати говорити не про перемогу України, а про те, що Україна перемагає на цей момент.

4. Росія переживає загальну передкризову ситуацію повʼязану з уже існуючими кризами трудових ресурсів, кризою платежів (просрочка по бюджетним платежам 4 трлн, з них 1,7 трлн - це прямі борги по податкам без штрафів і пені, а приріст заборгованості 30% за рік), криза інвестування , що вже призводить до криз та передкризових явищ в цілому ряді важливих галузей. Але говорити, що російська економіка вже обвалилася - неправильно. Іранська війна досі гальмує процес обвалу і про масштабну кризу можна говорити не раніше середини наступного року.

5. На фронті будь-яких вагомих проривів росіяни не зможуть досягти без мобілізації. Наскільки вона може бути ефективної з точки зору війни мають говорити воєнні експерти, але наскільки я розумію, мобілізація 300 тисяч, як це було в 2022 році ситуацію не врятує. Потрібно мобілізувати від 500 тисяч до мільйона (знову таки, є сумніви, що в росіян є потужності для одномоментного набору такої кількості рекрутів).

6. При цьому ми маємо головну дилему Путіна: мобілізація за гроші добʼє економіку (втрата людських ресурсів і відсутність грошей без включення друкарського станка). З іншої, Путін не розглядає переговори, як вихід із ситуації. А мобілізація без грошей - може стати каталізатором соціальних вибухів.

7. Вже зараз зрозуміло, що нинішні управлінські методи функціонування російської економіки вже вичерпали себе. Потрібно іти нестандартиними шляхами. 24 червня, наприклад, Путін, де-факто, віддав вирішення проблеми бензинової кризи в руки керівника Роснєфті Ігорю Сєчіну, який останні місяці демонстрував позицію "моя хата скраю". До чого призведе такий крок поки сказати складно, але можна припустити, що для більшості представників цієї галузі - це поганий знак: Сєчін завжди думає перш за все про себе. Але, знову-таки, з однієї сторони - це остання соломинка за яку хапається Путін, а з іншої , це ще більша криза для галузі через ручне управління та відсутність хороших сценаріїв в найближчі місяці. Єдине, що може зробити Сєчін - збільшення імпорту палива. Алк можна не сумніватися, що після виборів ціни на пальне різко почнуть рости.

8. І сєчіних потрібно більше ніж один, бо кризи наступають з усіх сторін. Але це ручне управління, яке ламає модель, яка перестала справлятися. Бо воєнні виклики декласували достатньо ліберально-технократичну модель управління російською економікою.

9. Виходячи з усього вище сказаного, Путін буде готувати велику мобілізацію на жовтень. Відкрите питання: скільки буде мобілізовувати ся і за які гроші.

Джерело