Ефект Ормузу зник: як розблокування танкерів позбавило Кремль надприбутків

На тлі стабілізації ситуації у світових логістичних вузлах фінансова система країни-агресора втрачає тимчасові надприбутки від експорту сировини. Уповноважений президента України з питань санкційної політики Владислав Власюк оцінює реальний стан російського бюджету під тиском міжнародних обмежень. У своїй колонці посадовець детально розбирає критичне падіння нафтогазових доходів Кремля, стрімке зростання внутрішнього боргу РФ та пояснює, чому закладені на війну трильйони рублів неминуче знищують цивільну економіку окупантів. Докладніше про фінансовий глухий кут ворога — у матеріалі.

Головний фактор, який визначає поточний стан російської економіки - це скорочення її джерела фінансування, а саме нафтогазових доходів. За січень-травень ці доходи російського бюджету залишаються на 30% нижчими, ніж рік тому. Навіть сприятлива зовнішня кон'юнктура та тимчасові стрибки цін не допомогли.

Дійсно, блокування Ормузу спровокувало стрибок світових цін і підняло експортні доходи РФ до понад $20 млрд на місяць. Проте, як тільки судноплавство почало відновлюватися, цей ефект миттєво зник. Дані MarineTraffic показують, що танкери вже активно "поїхали": якщо 17 червня через протоку не пройшло жодного судна, то вже 22 червня вийшло 10 і зайшло 11 танкерів, а 25 червня з Перської затоки вийшло відразу 17 танкерів.

Таке розблокування логістики одразу ж спровокувало зниження цін на нафту, збивши напругу на ринку. Станом на 26.06.2026 ціни на російський Urals стабілізувалися на 58,83$.

У бюджеті на 2026 р. кремль закладав ціну якраз таки $59/барель, але це було дуже оптимістично. Бюджетний дефіцит за півроку 2026р. досяг 6 трлн рублів, що на 60% перевищує весь річний план. Військові витрати фактично витісняють усі інші пріоритети: у першому кварталі вони сягнули 5,9 трлн рублів (48% держбюджету), а загалом цього року можуть зрости до 18 трлн рублів. Близько 75% податкових надходжень спрямовуються на оборону.

Щоб покривати ці діри, росія дедалі дорожче позичає кошти всередині країни. Внутрішній держборг уже зріс до 32,4 трлн рублів, розміщення державних облігацій ОФЗ збільшилося на 54% у річному вимірі, при цьому ажіотажного попиту немає (останній аукціон навіть відмінили). Дохідність підняли вже до близько 16%. Те, що держава змушена брати борги під такі високі відсотки, сигналізує про серйозний брак ліквідності та високі ризики, які закладає навіть внутрішній ринок. Міжнародні санкції роблять неможливим звернення до зовнішніх джерел запозичень.

Усе це свідчить про те, що російська економіка фактично опинилася у безвиході. Фінансування війни відбувається виключно за рахунок виснаження внутрішніх ресурсів та руйнації цивільного сектору, а фінансова стійкість на місцях стрімко тане - уже 56 регіонів рф є дефіцитними. Кремль усе ще утримує воєнну машину, але робить це ціною незворотного руйнування власної фінансової системи. За таких умов подальше обмеження нафтових доходів є найефективнішим інструментом, який веде економіку агресора до неминучого колапсу. Єдиний спосіб стабілізації економіки це припинення видатків на війну.