Європа дала зелене світло новим методам селекції. Україні варто підготуватися

Протягом історії наукові прориви змінювали не лише спосіб життя людей, а й розвиток цілих суспільств. Парова машина трансформувала торгівлю та промисловість. Електрика оновила міста і повсякденне життя. Інтернет змінив способи поширення інформації у світі. Сьогодні штучний інтелект починає переосмислювати саму природу праці.

Менш помітними, але не менш важливими є наукові досягнення, що змінюють те, як людство забезпечує себе їжею.

Більшу частину своєї історії сільське господарство залежало від землі, погоди та... удачі. Згодом почали широко використовуватися добрива, механізація, покращена генетика насіння та дедалі точніші технології захисту культур. Ці інновації дали змогу людству прогодувати на мільярди більше людей без залучення мільярдів нових гектарів.

Тепер починається ще одна аграрна революція.

17 червня Європейський Союз ухвалив нові правила щодо вирощування культур, створених за допомогою так званих нових геномних технологій (NGT). Ця назва навряд чи викличе захоплення за обіднім столом, але вона може вплинути на те, що зрештою на ньому опиниться. Науковці вже розробили інструменти, які дають можливість покращувати рослини швидше і точніше, ніж за традиційної селекції. Замість того, щоб десятиліттями чекати на появу корисних характеристик, наприклад, посухостійкості, стійкості до хвороб чи здатності давати вищі врожаї, йдучи шляхом багаторазового схрещування, селекціонери тепер можуть вносити точні генетичні зміни, які безпосередньо забезпечують ці покращення.

На відміну від генетично модифікованих культур, відомих як ГМО, ці нові технології передбачають точкові зміни у власній ДНК рослини, а не додавання генів інших видів. У цьому сенсі редагування генів — це прискорення природних процесів. Такі зміни не є принципово відмінними від тих, що з часом відбуваються у рослин у природі. Відрізняються лише швидкість і точність, із якими їх досягають. В інших частинах світу редагування генів уже застосовується: створено пшеницю з підвищеною стійкістю до хвороб, банани, що повільніше темніють, та томати з покращеними поживними властивостями. У деяких країнах споживачі вже використовують ці продукти.

Протягом багатьох років жорстке регулювання фактично відштовхувало значну частину біотехнологічних інновацій від Європи. Поки в Північній і Південній Америці науковці розробляли нові покоління культур, європейські політики залишалися обережними, застосовуючи до редагування генів ті самі підходи, що й до старіших технологій генетичної модифікації.

Нові регуляторні рамки свідчать про визнання того, що науковий прогрес неможливо ігнорувати безкінечно. Європа дійшла висновку, що їй потрібен доступ до інструментів, які допоможуть фермерам адаптуватися до зміни клімату, оптимізувати використання засобів захисту і зберігати продуктивність.

Для Європи це означає надійніші поставки продовольства, більш сталий аграрний ринок, здатний витримувати кліматичні потрясіння, та вищу конкурентоспроможність на світовій арені. Для України ситуація має більше нюансів.

Конкурентоспроможність українського сільського господарства на європейських і світових ринках частково залежатиме від того, як країна відреагує на ці зміни, адже відповідну регуляторну базу наразі ще не сформовано.

Сільське господарство залишається однією з основ національної економіки України та одним із секторів, що, найімовірніше, стане рушієм відбудови після завершення війни. Протягом поколінь конкурентна перевага України була очевидною — це одні з найродючіших ґрунтів у світі. І ця перевага залишається. Однак у XXI столітті самого лише чорнозему вже недостатньо.

Глобальний аграрний сектор дедалі більше визначається швидкістю зростання продуктивності. Країни, які раніше впровадили NGT, здатні вирощувати більш стійкі та ефективні культури та підвищувати надійність усього ланцюга постачання.

Саме тому рішення ЄС є настільки важливим для України. Коли фермери в Європі отримають доступ до генетично редагованих культур, що краще витримують посуху, хвороби та кліматичні стреси, європейське сільське господарство стане продуктивнішим і конкурентнішим. Власне, це і є мета реформи — посилити європейське фермерство в умовах мінливого світу.

Для України питання не в тому, чи конкурувати з європейським аграрним сектором, а в тому, як разом із ним формувати його майбутнє. Україна вже є одним із провідних виробників аграрної продукції в Європі та поступово поглиблює інтеграцію з ЄС. У міру того, як технології редагування генів ставатимуть стандартом у європейському сільському господарстві, узгодження регуляторних підходів дасть змогу українським фермерам і науковцям долучитися до спільного майбутнього, заснованого на інноваціях, сталості та продовольчій безпеці.

Наразі Україна не має співставної регуляторної бази для NGT. Це не створює негайних недоліків, однак у середньостроковій перспективі постає питання гармонізації. Якщо європейське сільське господарство стане продуктивнішим завдяки швидшому впровадженню нових сортів, Україні доведеться адаптувати власну регуляторну систему до цих змін. Сумісність регуляторних підходів сприятиме торгівлі, залученню інвестицій і глибшій інтеграції в європейський інноваційний простір.

Ризик для України полягає не в надто швидкому розвитку інновацій, а в тому, що зростання продуктивності відбуватиметься в інших країнах, а доступ до відповідних інструментів буде нерівномірним у межах спільного аграрного простору Європи.

Втім, це не обов’язково має призвести до розриву. Україна вже глибоко інтегрована в європейські продовольчі ринки, ланцюги постачання та логістику. Її аграрний сектор є частиною ширшої європейської системи, яка дедалі більше покладається на стабільне, ефективне та кліматично стійке виробництво. Якщо редагування генів стане стандартом у цій системі, питання полягає не в тому, чи братиме Україна участь, а в тому, як швидко вона зможе долучитися на рівних умовах.

Спільний підхід до NGT дав би можливість українським і європейським фермерам працювати в межах одного ринку на рівних засадах і користуватися однаковими науковими досягненнями. Це сприятиме зростанню продуктивності, зміцнить продовольчу безпеку та посилить аграрну основу європейської економіки. Для споживачів це також означатиме стабільніші поставки продуктів і меншу чутливість до цінових коливань, спричинених погодними чи ринковими потрясіннями.

Рішення, які сьогодні ухвалюються в Європі, визначать структуру аграрної конкуренції в ширшому економічному просторі, включно з Україною. Завдання полягає в тому, щоб цей технологічний зсув став спільною перевагою, а не лінією розмежування. У сільському господарстві, як і в економіці загалом, найстійкішими є не ті системи, що рухаються найшвидше поодинці, а ті, що розвиваються разом. Україна ще має час. На впровадження нових правил ЄС знадобиться близько двох років — це вікно можливостей для підготовки та гармонізації. Майбутнє вже формується, і саме зараз для України настав момент готуватися до нього.