Крейсер «Москва» стане штучним рифом? Українські науковці готуються відновлювати море після війни

Здавалося б, Чорне море отруєне війною – розбомбені резервуари з нафтою та олією на Одещині, затонулі військові судна, уламки шахедів та ракет... Але в розмові з заступником директора Інституту морської біології НАН України, доктором біологічних наук Віктором Демченком «Главком» з’ясовує парадоксальну річ: уже за перший рік великої війни екологічні показники моря покращилися. Відпочивальників стало в десятки разів менше, економічна діяльність зменшилася, а відповідно, скоротилися шкідливі викиди підприємств, – і море стало швидко оздоровлюватися.

«Зараз відбуваються два протилежні процеси, – стверджує науковець. – Загалом, спостерігаючи за впливом військових дій на екосистеми Чорного моря, ми бачимо великі можливості водойм до самовідновлення». Оскільки рибний промисел обмежений, почали відновлюватися навіть «червонокнижні» види, зокрема, й осетрові.

Утім, щоб у читача не скалалася думка, начебто «війна допомогла природі», нагадаємо, що в морі є локальні нафтові плями, а на дні лежить крейсер «Москва» та інші затонулі судна, і коли їхні резервуари проіржавіють, пальне та решта шкідливих речовин пораплять у море. Вже зараз українські вчені працюють над проєктами, що допоможуть морю відновитися після війни.

Екологія покращилися, бо люди пішли з узбережжя

Останніми місяцями росіяни дуже інтенсивно б’ють по Одещині: були влучання в порти, розливи нафти й олії. Схоже, Чорне море просто отруєне війною. Чи безпечно купатися в морі? Давайте застосуємо таке питання-індикатор: от ви і ваші колеги купаєтеся?

Купаємося. Інколи прямо на роботі, під час відбору проб. Причому в різні пори року.

Якщо без жартів, то так, ми відпочиваємо час від часу на морі. Як, мабуть, усі люди, які живуть в Одесі. У місті є відкриті пляжі. Ви ж розумієте, що якщо пляжі відкриті, значить, якість води перевірена відповідними службами і відповідає встановленим стандартам.

Водночас більшість пляжів на узбережжі, і не лише на Одещині, закриті, насамперед через безпекову ситуацію. Наскільки пам’ятаю, минулого року були закриті у Коблевому, Затоці, Чорноморську. Офіційно працювали кілька пляжів у Одесі, а також було відкрито селище Приморське, це неподалік Вилкового.

Щодо якості води, то сезонні та багаторічні зміни води в Чорному морі досліджує Український центр екології моря. Наш інститут розробляв методологію цього моніторингу. Звісно, у нас є лабораторія, яка відстежує якість води, хоча не за всіма показниками. Але про вплив воєнних факторів на екосистеми ми знаємо завдяки стану морських гідробіонітів (організми, що мешкають у водоймах – «Главком»).

Морські біологи працюють зараз тільки з берега?

В умовах війни вихід всіх наукових плавзасобів в Чорне море заборонено, тому ми переважно працюємо з берега. Але в нашого інституту є водолази, тож ми зараз чи не єдина наукова установа, яка може відбирати проби ґрунту, донних організмів за 200-300 метрів від берега. Окрім того, ми зосередилися на дослідженні лиманів (Тилігульського, Дністровського, Хаджибейського та інших) і пониззя Дунаю.

Щодо моря, то наші фахівці ведуть дослідження завдяки дистанційному зондуванню – це дуже ефективний метод, адже завдяки польовим дослідженням досить складно оцінити стан великих за площею водойм. Супутниковий знімок дозволяє проаналізувати ситуацію на великій акваторії і побачити динаміку процесів кожні 3-4 години або 3-4 дні.

Завдяки дистанційному зондуванню ми чітко оцінювали зміни якості води, руху опріснених вод після підриву Каховської ГЕС у червні 2023 року. Сьогодні цей метод використовується для оцінювання нафтового забруднення, поширення нафтових плям після аварії суден, літаків.

Тож як змінилося море за майже п’ять років війни?

Зараз відбуваються два протилежні процеси. З одного боку, під час війни кількість відпочивальників зменшилася в декілька разів і загалом знизився антропогенний тиск на екосистему, тому вона стала відновлюватися. З іншого боку, військові дії і надзвичайні події в регіоні – вибухи, розливи нафти, олії тощо спричинюють локальні екологічні проблеми. Сподіваємося, ці проблеми не призведуть до дуже тривалих негативних змін.

Загалом упровдож років, спостерігаючи за впливом військових дій на екосистеми Чорного моря, ми бачимо великі можливості водойм до самовідновлення.

Отже, під час війни море оздоровилося, бо з узбережжя пішли люди?

Так. Кількість відпочивальників дуже суттєво знизилася, природа відпочиває від людини і починає відновлюватися. Ми зафіксували, що екологічні показники Чорного моря почали відновлюватися ще в перший рік війни.

Усім відомо, що велика кількість людей на узбережжі та економічна діяльність у басейнах річок призводить до забруднення акваторій біогенами (сполуки фосфору та нітрогену – «Главком»). Вони потрапляють з очисних споруд, з сільськогосподарських угідь, незаконних стоків підприємств тощо. Саме біогени є поживними речовинами для розвитку різних видів водоростей і спричиняють «цвітіння води». Якщо пам'ятаєте, Чорне море періодично викидає на пляжі велику кількість водоростей – макрофітів, аж так, що неприємно купатися. Або, наприклад, у водосховищах Дніпра спостерігаємо явище, яке люди називають «вода цвіте».

Під час війни багато курортних зон закриті. Окрім того, частина підприємств не працює або працює не на повну потужність. Все це зменшило кількість біогенів, які потрапляють у річки, а з ними в акваторії Чорного моря.

Надзвичайної концентрації нафти в морі немає

Але тим часом тонни нафти виливаються в море після ворожих ударів по портах Одеської області, були також прильоти по резервуарах з соняшниковою олією. Їх збирали якимось чином, чи нафтові й олійні плями розпливлися морем?

Були спроби їх зібрати в Одесі та в інших місцях, локалізувати в акваторіях порту, для чого ставили спеціальні загородження. Збирати нафту з поверхні моря досить складно. Там, де нафта йшла згустками, її виносило після шторму на узбережжя, заносило до лиманів, і ці згустки збирали в мішки разом з піском та потім утилізували. На сьогоднішній день великої концентрації цих речовин на узбережжі не виявлено. Але все одно певна частина нафти потрапила в море.

Нафтові плями мігрують, осідають на дно, потім з потеплінням, можливо, десь знову з'являтимуться.

Щодо олії, то частина її також потрапила в акваторію Чорного моря після того, як росіяни навесні бомбили олійні термінали. Це може спричиняти певні негаразди в екосистемах, але не такі критичні, як нафтове забруднення.

Невже немає новітніх технологій очищення моря від нафтових плям?

Звісно, технології є. В Україні є спеціальне судно, яке спроможне збирати, фільтрувати, утилізувати такі шкідливі речовини з поверхні моря. Просто робити це зараз складно через безпекову ситуацію.

Але, знаєте, й фактів надзвичайно великої концентрації нафти немає. Судно треба задіювати, коли буде велика пляма, постійне забруднення на десятки кілометрів, а таких нафтових забруднень в акваторії Одеського регіону все ж таки не було. Ми реєструємо лиш певні згустки нафти, які потрапили в море в тих чи інших місцях.

На початку червня було повідомлення про загибель 22 дельфінів у Національному парку «Тузлівські лимани». Це може бути пов'язано з виливом нафти чи олії?

Мені важко говорити про причини загибелі цих тварин, але з тих фото, що я бачив, дельфіни загинули не одночасно: на фото можна побачити тварин, які померли два-три місяці тому, і тих, які померли тиждень тому. Щодо цього порадив би проконсультуватися з колегами з Інституту зоології НАН України, які контролюють стан популяції дельфінів і мають об'єктивне бачення цієї ситуації. Вони відстежували кількість загиблих дельфінів на певних відтинках узбережжя і відразу після підриву Каховської ГЕС у 2023 році, і роблять це зараз.

Найбільшим ударом після руйнування Каховської ГЕС була брудна прісна вода

Після підриву росіянами Каховської ГЕС море відновилося значно швидше, ніж прогнозували науковці, чи не так?

Коли у червні 2023 року підірвали Каховську ГЕС, перші наші думки: море зміниться надзвичайно сильно і потім буде довго відновлюватися. Та насправді найскладніші зміни зупинилися протягом двох-трьох місяців, потім був період поступового відновлення окремих компонентів, через рік ми ще бачили певні хронічні проблеми, але суттєвих змін в екосистемі не реєстрували. Отже, за рік  після вибуху на Каховський ГЕС екосистема Чорного моря майже відновилася.

Найбільшим ударом для моря була прісна вода, забруднена різними речовинами – як органічними, так і промисловими, що були вимиті з затоплених підприємств Херсонщини, складів з хімікатами. Два шкідливі фактори водночас.

У перші три-п'ять днів після аварії опріснення акваторій навіть біля Одеси було дуже значним: солоність води впала в три-п'ять разів – з 16-17 проміле до трьох.

Риби за такого погіршення екологічних умов можуть мігрувати. Що вони і зробили. Є певна кількість видів, які витримують зміну солоності, і для них опріснення акваторій не стало критичним. Але багато морських організмів просто не пристосовані до життя в прісній воді, і вони загинули. Наприклад, мідії – прикріплені організми, вони не можуть рухатися. Більше трьох тисяч тонн мідії загинуло тоді в прибережній зоні.

Експертиза вашого інституту була використана як доказ у кримінальній справі про екоцид, влаштований Росією внаслідок підриву Каховської ГЕС?

Так, інститут виконував роботи за дорученням Генеральної прокуратури: наші водолази відбирали зразки, і ми збирали в прибережній зоні факти щодо оцінки втрат біорізноманіття, під камери запаковували зразки мідії в спеціальні ємності.

Окрім мідій, масова загибель ще якихось живих організмів стала доказом у майбутніх кримінальних справах проти РФ?

Ми зосередилися на мідії, тому що це промисловий вид у Чорному морі, тобто він має певну ринкову вартість і тому піддається об'єктивному оцінюванню. Є кількість загиблої мідії і є її ціна. Інші організми важко обліковувати.

Всі мігруючі види риб або ті, які живуть в товщі води, могли загинути, але в кримінальній справі довести це складно. У нас не було можливості відловлювати якийсь вид або збирати на великій площі загиблих риб та інші організми, які викидало на берег, і реєструвати їх. У будь-якому разі це не було б настільки об'єктивним доказом, як мідії.

Звичайно, вчені нашого інституту досліджували й інші зміни після Каховки. Зокрема, зміни стану планктону, інших ракоподібних на узбережжі. Ми бачили, що одні організми загинули, а інші, навпаки, почали стрімко розмножуватися, тому що покращились їхні кормові умови. Наприклад, гамаруси (невеликий рачок родини бокоплавів – «Главком»), які харчуються відмерлими організмами на дні моря. Після каховської катастрофи їхня чисельність стрімко зросла. Але вже через рік екосистема повернулася до середніх річних показників у співвідношенні видів. Також популяція мідії почали відновлюватися.

Як мідіям це вдалося?

Прісна вода не потрапила до самого дна, а рухалася поверхнею на глибині 2-3 метри, і приблизно 30% мідій, які перебували глибше, вижили. І в 2024 році ми побачили спалах розмноження мідії. Раніше була конкуренція за місце, де можна прикріпитися і розмножуватися, а після Каховки ті мідії, що вижили, отримали кращі умови.

Солоність води швидко повернулася до норми?

Приблизно за два місяці. Прісна вода перемішалася з солоною, якусь частину віднесло течією до Туреччини – і все повернулося, в принципі, до середніх багаторічних показників.

Приблизно те ж саме відбувалося і з біогенами. Вода з Каховського водосховища привнесла певну кількість забруднюючих речовин, які осіли на узбережжі. Зокрема, в тканинах деяких морських організмів, наприклад, тих самих гамарусів, зафіксували накопичення важких металів. Гамарус їв відмерлі частинки або якісь організми, які потрапили в море, потім його з’їдали інші ракоподібні, і важкі метали передавалися по ланцюжках живлення. Науковці фіксували збільшення кількості важких металів у певних ракоподібних, але ці показники не були критичними.

Осетри у Дунаї та Дніпрі

Зараз можна спостерігати навіть в лісопарках багато диких тварин, тому що під час війни мисливство заборонено. У морі так само? Оскільки заборонено промисловий вилов риби, якісь види, можливо, навіть ті, що занесені до Червоної книги, почали відновлюватися? Наприклад, осетри?

Так. Один з напрямків нашої роботи на Дунаї – це дослідження чисельності і стану популяції осетрових видів риб. Це рідкісні червонокнижні види –  севрюга, стерлядь, білуга й осетер.

У Дунаї є чотири типових види: три – мігруючі й один вид, який постійно там живе. Ми спостерігаємо за ними вже більш як п’ять років і можемо сказати, що чисельність цих видів риб і фактів появи в Дунаї дедалі збільшується. Справді, цьому сприяло обмеження рибного промислу під час війни.

В акваторіях Чорного моря, де нагулювалися осетрові, щоб потім підніматися в Дунай на нерест, – зокрема, біля Кінбурзької коси, у Каркінітській затоці біля острова Джарилгач – присутність рибалок стала неможливою.  До 2014 року наші колеги досліджували скупчення осетрових у цьому районі завдяки приловам. Після 2014-го такі дослідження стали неможливими, тому що рибний промисел було частково обмежено. А від 2022 року, звісно, це стало зовсім неможливим – зараз це окуповані території. Промисловики не виходили в море, і це посприяло певному відновленню популяції осетрових.

Прилов – це коли рибина випадково потрапляє в сітки?

Так, мова про рибу, яка випадково потрапляла в сітки. Частина осетрових помирала, заплутавшись у сітках.

Вилов осетрових заборонений, всі ці види в Червоній книзі дуже давно: стерлядь і білуга з 1994 року, севрюга і осетер – з 2009 року.

Одні рибалки випускають осетрових, інші, на жаль, –  ні. Спокуса велика: одна доросла рибина, а особливо з ікрою (нагадаю, що це чорна ікра) – це прибуток приблизно в тисячу доларів. В останні роки я кілька разів на місяць зустрічаю повідомлення про те, що екологічна інспекція виявила браконьєрів.

Так от, після 2014 року через обмеження промислового вилову популяція осетрових відновилася, і молоді особини, які 10-12 років нагулювалися в Чорному морі, виросли і зараз почали мігрувати в Дунай. Така їхня біологія: осетрові живуть в морі, а у віці 8-12 років мігрують у річку для розмноження.

Якщо до великої війни в Дунаї нам траплялося за рік 10-15 особин, то зараз – 40-50.

Нещодавно біля Хортиці вловили 10-кілограмового осетра. Яка ваша версія: звідки осетрові в Дніпрі?

У наших вчених була наукова робота, пов'язана з оцінкою можливості нересту і взагалі появи осетрових у Дніпрі.

Від 2023 року до сьогоднішнього дня зареєстровано вже п'ять знахідок дорослих осетрів, від 10 до 15 кг, в річці Дніпро. Існують дві версії їхньої появи. Перша – це риба з осетрового заводу в селі Дніпрове неподалік Херсона, який був затоплений внаслідок підриву Каховської ГЕС. Друга версія – це можуть бути осетри природного походження, які нагулюються в Чорному морі і, потенційно, можуть шукати місця для нересту в Дніпрі.

Для розмноження осетрів потрібна прохолодна вода, кам’янистий субстрат на дні й невелика швидкість течії, 1-1,5 м/с. Такі умови можуть бути біля острова Хортиця. Раніше Каховська ГЕС відрізала можливості для нересту осетрових у районі Хортиці, а коли ця перепона зникла, осетрові під час паводку йдуть на свіжу воду і доходять уже до Запоріжжя. Чи будуть вони нереститися, складно сказати.

Є сучасні методи, пов'язані з вивченням залишків ДНК у пробах води, завдяки чому можна науково підтвердити, які види мешкають у даній локації. Наші вчені брали проби води в Дніпрі біля Запоріжжі й на Дунаї та вивчали, який видовий склад риб є в цих пробах. Так от, у першому випадку ми не знайшли ознак ДНК осетрових, але факти від рибалок-аматорів і від екологічної інспекції говорять про те, що за три роки після знищення Каховської ГЕС окремі особини все ж таки до Запоріжжя періодично припливають.

Рапана, фламінго, пелікан та інші «пришельці»

Які ще види чорноморських риб у роки війни відновили популяцію? Наприклад, як справи у камбали-калкана, якої раніше виловлювали занадто багато?

Камбала-калкан завжди була об'єктом промислу в Чорному морі, інколи незаконного. Наявність в прибережній зоні достатньої  кормової бази камбали-калкана, свідчить про те, що їй є чим харчуватися, тому ми сподіваємося, що її чисельність буде відновлюватися.

А от що відбувається зараз з рапаною, ми не можемо сказати. Раніше в Чорному морі рапану виловлювали в два-три рази більше, ніж усієї риби: якщо риби – 3-5 тисяч тонн на рік, то рапани – 10-12 тисяч тонн. До війни рапана була основним об'єктом промислу в Чорному морі.

Це ж інвазивний вид (занесений з інших акваторій – «Главком»),  і, певно, саме тому він розмножився, набувши неймовірних масштабів?

Так, це інвазивний вид, потрапив до нас з Тихого океану, прикріпившись до днища суден. 

До України рапана потрапила останньою з усіх чорноморських країн. Справа в тому, що цей молюск призвичаєний жити при солоності 35 проміле, тому спершу зміг прижитися в морі біля Туреччини – там 20-22 проміле, бо мало прісних річок, які впадають у море, і регіон ближчий до Середземного моря, воно солоніше, ніж Чорне. Потім – у Грузії. Наприкінці 1980-х років рапана з’явилася у нас в Криму, а потім пристосувалася до нашої опрісненої зони і оселилася в акваторіях Одещини, Херсонщини, Миколаївщини.

Звісно, її поява призвела до певних екологічних проблем. У нашій зоні спалах чисельності рапани припав на 2010-ті роки, і відтоді цей вид активно добували. Водночас ми бачимо на прикладі інших чорноморських країн, що впродовж плюс-мінус десятиліття рапана виїдає всю кормову базу, стає дрібнішою, цей промисловий вид втрачає цінність і підприємства відмовляються від його добування.

Сьогодні у нашій прибережній зоні рапана почувається добре, чисельність стабільна, а от що буде далі, ми поки не можемо спрогнозувати.

Не так давно на лиманах Одещини з’явилися фламінго. Це ж не аборигени, а екзоти, якісь гості з Африки? Вони теж інвазійні?

Не можна сказати, що фламінго – інвазивний вид. Перші спроби його розмноження були відомі ще років десять тому, в місцевості між Кримом і Херсонською областю. Там, на Сиваші та інших солоних озерах, фламінго намагалися створити колонію, але щось не склалося.

 В Україну фламінго залітав і раніше – періодично його бачили на півдні ще 30 років тому. Мабуть, висока чисельність цього виду на певній території сприяла пізніше його поширенню на інші акваторії, тобто треба було десь шукати нові місця. Це розширення ареалу виду. Отже, сказати, що це зовсім інвазивний вид, не можна.

А пелікани – теж «зальотний» птах?

Це вид з далеких країн, який нетиповий для нашої місцевості. Але ж пелікани живуть у нас щонайменше 50 років. Думаю, що ні пелікана, ні фламінго не можна назвати типово інвазивними видами.

Море після війни: штучні рифи з затонулих кораблів та ферми мідій

Чи хтось у державі складає плани щодо того, як допомогти морю відновитися після війни?

Є проєкти, які розробляє Національна академія наук України. Наш інститут працює над темою, пов'язаною з розробкою концепції відновлення морських екосистем після військових навантажень. Зокрема, ми намагаємося оцінювати можливість застосування штучних рифів чи ферм певних організмів, які б очищали акваторії від забруднення. Вивчаємо також можливість створення нових біотопів (місць мешкання – «Главком»), що можуть в подальшому сприяти відновленню видів, які втрачені, або яким недостатньо можливостей для розвитку і розмноження.

Що собою являтимуть ці штучні рифи та ферми?

Це не ферми в загальному розумінні цього слова – це конструкції, на яких вирощується мідія. Адже мідія є фільтратором, тому може покращувати екологічний стан акваторій.

Такі ферми можна використовувати і як біофільтратори, і як базу для промислового вирощування. Важливо розробити різні технології для різних акваторій, під різні задачі. Бо якщо в мідії накопичуватимуться важкі метали, тоді молюсків утилізовуватимуть або використовуватимуть для інших потреб, наприклад, в фармакології, сільському господарстві.

Стосовно штучних рифів. Узбережжя на Одещині, Миколаївщині, Херсонщині не таке багате на різні біотопи, як, наприклад, Кримське узбережжя, де є скелі, є різні глибини. У зоні, яку Україна контролює зараз, доволі одноманітне дно, тож штучні рифи можуть створити своєрідні «плями біорізноманіття», де почнуть розвиватися організми, що стануть магнітом для багатьох видів.

До речі, затоплені кораблі в багатьох країнах використовують саме як штучні рифи. Деякі кораблі після того, як вони відслужили свій термін, спеціально затоплюють поряд з узбережжями, і вони стають цікавими об'єктами для відновлення тих чи інших екосистем. Сама конструкція корабля є субстратом для того, щоб рибам було де сховатися, іншим організмам було де причепитися до стінки тощо. Крім того, такі кораблі також стають об'єктами туристичної привабливості.

Що робити після війни з військовою машинерією – суднами, гелікоптерами, уламками ракет, які опинилася на дні і, вочевидь, містять важкі метали, інші шкідливі речовини, вибухівку?

Звісно, всі забруднюючі речовини треба буде якимось чином підняти на поверхню й утилізувати – нафту, мастила, зброю, вибухові речовини. Наскільки це можна зробити без підняття судна на поверхню, зараз важко сказати. До кожного об’єкта потрібен, так би мовити, індивідуальний підхід, залежно від того, на якій глибині він лежить, які матеріали містить, проблемами якого масштабу загрожує. Потрібні додаткові розрахунки та обстеження. Тому зараз ніхто не може сказати, що от крейсер «Москва» буде гарним рифом в Чорному морі.

У будь-якому разі бажано було б швидше дістати забруднюючі та небезпечні речовини з акваторій, тому що з часом, коли резервуари проржавіють, прогниють, ці речовини потраплять у море. Затонулі судна треба обстежувати і потім приймати рішення.

Олена Зварич, для «Главкома»